Презентація "Як розпізнати зло, яке не видно?"

Практичний кейс “Як розпізнати зло, яке не видно?”

Ментальна карта “Насильство”

Тестування “Я у темі? ”

Робота в групах “Як розпізнати насильство”

Ознаки психологічного насильства: замкнутість, тривожність, страх, або навпаки, демонстрація повної відсутності страху, ризикована, зухвала поведінка; неврівноважена поведінка; агресивність, напади люті, схильність до руйнації, нищення, насильства; уповільнене мовлення, нездатність до навчання, відсутність знань відповідно до віку (наприклад, невміння читати, писати, рахувати); синдром «маленького дорослого» (надмірна зрілість та відповідальність); уникання однолітків, бажання спілкуватися та гратися зі значно молодшими дітьми; занижена самооцінка, наявність почуття провини; демонстрація страху перед появою батьків та/або необхідністю йти додому, небажання йти додому; схильність до «мандрів», бродяжництва; спроби самогубства; вживання алкоголю, наркотичних речовин; насильство стосовно тварин чи інших живих істот

Ознаки фізичного насильства: прагнення дитини приховати травми та обставини їх отримання (відмова дитини роздягатись, носити одяг, що не відповідає сезону); зміщення суглобів (вивихи), переломи кісток, гематоми, подряпини; синці на тих частинах тіла, на яких вони не повинні з’являтися, коли дитина грається (наприклад, на щоках, очах, губах, вухах, сідницях, передпліччях, стегнах, кінчиках пальців тощо); рвані рани і переломи в області обличчя, травматична втрата зубів; травми ока (крововиливи, відшарування сітківки тощо); забиті місця на тілі, голові або сідницях, які мають виразні контури предмета (наприклад, пряжки ременя, лозини); скарги дитини на головний біль, біль у животі, зовнішні запалення органів сечовивідної і статевої систем; рани і синці у різних фазах загоєння на різних частинах тіла (наприклад, на спині та грудях одночасно); сліди від укусів; незвичні опіки (цигаркою або гарячим посудом).

Ознаки економічного насильства: постійне голодування через нестачу їжі; вага дитини в значній мірі не відповідає її віковій нормі (за визначенням медичного працівника); брудний одяг, одягання не за погодою; пропуски занять у школі; втомлений і хворобливий вигляд; загальна занедбаність; нестача необхідного медичного лікування (дитину не водять до лікаря), неліковані зуби; залишення дитини дошкільного віку без догляду впродовж тривалого часу як у помешканні, так і на вулиці, в тому числі із сторонніми особами; відсутність іграшок, книжок, розваг тощо; антисанітарні умови проживання, відсутність постільної білизни (або постільна білизна рвана та брудна), засобів гігієни; нігті, волосся у дитини нестрижені і брудні; у дитини постійні інфекції, спричинені браком гігієни; залучення дитини до трудової діяльності (з порушенням чинного законодавства); дитина жебракує, втікає з дому

Ознаки сексуального насильства: знання термінології та жаргону, зазвичай не властивих дітям відповідного віку; захворювання, що передаються статевим шляхом; синдром «брудного тіла»: постійне настирливе перебування у ванній, під душем, постійне миття рук; уникнення контактів з ровесниками; дитяча або підліткова проституція; вагітність; вчинення сексуальних злочинів; сексуальні домагання до дітей, підлітків, дорослих; нерозбірлива та/або активна сексуальна поведінка; створення та реалізація дитиною сексуальних сценаріїв в іграх за допомогою іграшок та ляльок; відсутність догляду за собою; боязнь чоловіків, конкретних людей; синці на внутрішній стороні стегон, на грудях і сідницях, людські укуси.

Фактори, що вказують на ймовірність виникнення ризиків для дитини (з боку сім’ї) не цікавляться навчальною діяльністю дитини (не відвідують батьківських зборів, не контактують з педагогами закладу, не готують дитину до участі у позаурочних та позашкільних заходах); під час відвідування навчального закладу перебувають у стані алкогольного сп'яніння або під дією наркотичних речовин. Наявні повідомлення дітей, осіб, знайомих із сім’єю, про факти надмірного вживання алкоголю, наркотичних речовин, схильності до азартних ігор; систематично проявляють агресивну поведінку до працівників закладу освіти, батьків інших дітей; ігнорують рекомендації працівників закладу освіти щодо виховання дитини, що призводить або може призвести до затримки її розвитку, погіршення емоційного стану, здоров'я, соціальної ізоляції та інших несприятливих наслідків; не дотримуються санітарно-гігієнічних норм та правил безпечної поведінки (що призводить до виникнення ризику інфікування дитини); мають ознаки пригніченого психоемоційного стану, розладів психічного здоров’я, суїцидальної поведінки, що ускладнює процес догляду та виховання дитини; не забезпечують необхідного медичного догляду за дитиною, що може призвести до серйозних порушень здоров’я; жорстоко поводяться з членами сім’ї (одним із батьків, іншою дитиною, іншою особою), з домашніми тваринами; допускають перебування в помешканні, де проживає дитина, сторонніх осіб, схильних до вживання алкоголю, наркотичних речовин; перекладають відповідальність за догляд за молодшими дітьми на інших.

Ми можемо допомогти дитині, забезпечуючи наступне: 1. Нормальність: підтримуйте нормальний статус дитини в класі. 2. Інтимність: виражайте у доречний спосіб. Не вирішуйте за дитину, що вона хоче і чого не хоче. Запитуйте! Це допоможе вам виявляти тепле ставлення на рівні, комфортному для дитини. 3. Тепле ставлення: використовуйте нормальні вияви теплого ставлення; нехай у вашому голосі відчувається тепло. 4. Сталість і передбачуваність: життя дитини поза класом може стати хаотичним. Клас може бути єдиним місцем, де дитина буде почувати себе нормально. Чітко визначайте ваші вимоги та очікування. 5. Почуття приналежності та включеності: демонструйте роботу дитини, втягуйте дитину в дискусію тощо. 6. Структура: спочатку дитина може хотіти, щоб їй говорили, що вона повинна робити і як реагувати, поки вона не зможе мобілізувати власні ресурси. Структура стане її безпекою. 7. Безпека й конфіденційність: підтримуйте звичний спосіб життя. Не обговорюйте деталі того, що трапилося з дитиною, будь з ким. Шукайте надійну підтримку для себе. Переживання дитини не призначені для персоналу. 8. Поведінкові обмеження: деструктивну й антисоціальну поведінку твердо й постійно засуджувати. 9. Заохочення і стимуляція: доступність корисного матеріалу для читання і художня творчість (наприклад, малювання) - це можливості для дитини висловити свої почуття.

Дякую за увагу! Миру всім нам і спокою!