Презентація "Політична карта Африки" (10 клас)

Які складники економіко-географічного положення? Що таке тероризм? Як формувалася політична карта Африки? Які існують форми державного правління та територіального устрою країн? Які виділяють підтипи країн, що розвиваються?

Регіон Америка (в межах геосхеми ООН) є 3-м за площею та 2-м за чисельністю населення регіоном світу (після Азії). Його територія перевищує площу Європи майже в 1,5 рази й становить 30,3 млн. км2, або 20,4% суходолу. Тут проживає близько 1,4 млрд. осіб, тобто 17,6% населення планети, до в понад 1,5 рази більше, ніж у Європі, а виробляється лише 2,9% світового ВВП. S = 30,3 млн. км2 Н = 1,4 млрд. осіб (2022 р.) 2,9% ВВП світу

Єгипет Лівія Алжир Марокко Південна Африка Зах. Сахара Мавританія Малі Нігер Чад Еритрея 1 1 – Джибуті Кенія Туніс Мадагаскар Танзанія Лесото Есватіні Мозамбік 2 2 – Малаві Гвінея 3 3 – Сенегал 4 – Гамбія 5 – Гвінея-Бісау 6 – Сьєрра-Леоне 7 – Ліберія 8 – Буркіна-Фасо 4 5 6 7 8 Кот-Д’Івуар Гана Південний Судан ЦАР Камерун 16 Сан-Томе і Принсипі Габон Конго Уганда 10 9 – Руанда 10 – Бурунді 9 11 11 – о. Майотта (Фр.) 12 13 12 – о. Реюньйон (Фр.) 13 – Маврикій 14 14 14 – О-ів Святої Єлени (Брит.) Замбія Зімба бве Ботсвана Намібія Наявність численних районів територіальних та міжетнічних збройних конфліктів – спадок колоніалізму («киплячий континент»): за останні 50 років 186 державних переворотів, 26 великомасштабних воєн, >7 млн. загиблих. Сепаратистські рухи; Спірні прикордонні території; Західна Сахара: 80% площі окуповано Марокко; Райони проявів тероризму (ісламського та піратського). 15 15 – Кабо-Верде Ангола Судан Демократична Республіка Конго Ефіопія Сомалі Бенін Того Нігерія Мелілья (Ісп.) Сеута (Ісп.) 16 – Екваторіальна Гвінея 

ТГП країн Північної та Тропічної (на південь від Сахари) Африки суттєво відрізняється. Червоне море Суецький канал На економічний розвиток Північної Африки найбільш впливає наближеність до розвинутих країн Європи та транзитне положення на перетині морських шляхів з Європи до Азії. Шляхи через Середземне та Червоне моря сполучають Північну Африку з країнами Європи та Західної Азії. Особливо покращилося транспортно-географічне положення регіону після відкриття Суецького каналу, що скоротило морський шлях до Азії та пожвавило судноплавство у Червоному морі. Великі морські порти працюють у Єгипті ПІВНІЧНА АФРИКА ТРОПІЧНА АФРИКА Порт-Саїд Александрія Середземне море Танжер та Марокко. Касабланка Є нафтові порти. Ес-Сідер Алжир Лівія Алжир Порт-Судан Судан  Марокко Єгипет

ТГП країн Північної та Тропічної (на південь від Сахари) Африки суттєво відрізняється. Червоне море ТГП країн Тропічної Африки менш вигідне. Вони відділені значними морськими просторами та Сахарою від економічно розвинутих регіонів світу. Більшість країн мають широкий вихід до морів або океанів. Універсальні морські порти-велетні (вантажообіг яких понад 50 млн тон на рік) існують лише у Південно-Африканській Республіці. Існує ряд менших за вантажообігом морських портів. ПІВНІЧНА АФРИКА ТРОПІЧНА АФРИКА Порт-Саїд Александрія Середземне море Річардс-Бей Дурбан Момбаса Кенія Дар-ес-Салам Танзанія Кейп-Таун Порт-Елізабет ПАР Лобіту Ангола Кіншаса ДРК Лаґос Нігерія Ломе Того Аккра Гана Абіджан Кот-д’Івуар Монровія 1 1 – Ліберія Фрітаун 2 2 – Сьєрра-Леоне Конакрі Гвінея Дакар 3 3 – Сенегал Танжер Касабланка Суецький канал Ес-Сідер Алжир Нуадібу Мавританія

16 країн є континентальними, тобто не мають безпосереднього виходу до моря. Це суттєво стримує їхній економічний розвиток. Чад Нігер Малі Півд. Судан Ефіопія Уганда Малаві Ботс-вана Зімба-бве Замбія Руанда Бурунді Буркіна-Фасо Лесото Есватіні ЦАР

РЕГІОНАЛЬНІ ОРГАНІЗАЦІЇ Держави Африки – партнери за міжнародними організаціями Африканський Союз (55 країн); Ліга арабських держав (8 держав)   ПРОФІЛЬНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ОПЕК (7 держав); Форум країн експортерів газу (ФКЕГ) (6 держав)   Водночас для розвинених країн Європи, США, Китаю, Індії важливим чинником їхнього подальшого економічного розвитку та збереження геополітичного впливу в є проникнення на африканські ринки та інтеграція з їхніми національними економіками. Необхідність співпраці з Африкою обумовлюють як ресурсна, так і геополітична складові, а також зростаючі ринки збуту продукції та послуг.

Райони високого рівня опустелення – країни саван та Середземномор’я Зона активного знелісення – екваторіальна Африка, узбережжя Гвінейської затоки Нафтопереробний завод у Хассі-Месауді (Сахара) Території хімічного забруднення – райони нафтопромислів

КРАЇНИ АФРИКИ 59 Суверенні держави 54 Залежні території 5 Великої Британії (1); Франції (2); Іспанії (1); Марокко (1) Єгипет Лівія Алжир Марокко Південна Африка Зах. Сахара Мавританія Малі Нігер Чад Судан Ефіопія Еритрея 1 1 – Джибуті Сомалі Кенія Туніс Мадагаскар Танзанія Лесото Есватіні Мозамбік 2 2 – Малаві Гвінея 3 3 – Сенегал 4 – Гамбія 5 – Гвінея-Бісау 6 – Сьєрра-Леоне 7 – Ліберія 8 – Буркіна-Фасо 4 5 6 7 8 Кот-Д’Івуар Гана Того Південний Судан ЦАР Камерун Нігерія Сан-Томе і Принсипі Габон Конго Уганда 10 9 – Руанда 10 – Бурунді Демократична Республіка Конго 9 Ангола 11 11 – Маврикій Замбія Зімба бве Ботсвана Намібія Сеута (Ісп.) Мелілья (Ісп.) Канарські о-ви (Ісп.) о-ви Мадейра (Порт.) 12 – Екваторіальна Гвінея Острів Святої Єлени (Брит.) о. Реюньйон (Фр.) о. Майотта (Фр.) 12 Бенін

Найбільші країни >3 млн. км2 СУВЕРЕННІ ДЕРЖАВИ АФРИКИ 54 0 Дуже великі країни 1-3 млн. км2 12 Великі країни 500 тис. – 1 млн. км2 11 Середні країни 100-500 тис. км2 16 Малі країни 50-100 тис. км2 2 Найменші країни 1-50 тис. км2 12 Країни-карлики <1 тис. км2 1 Алжир (2,4 млн. км2) – 10*; ДРК (2,3 млн. км2) – 11; Судан (1,9 млн. км2) – 15; Танзанія, Нігерія, Намібія, Мозамбік, Замбія, Сомалі, ЦАР, Південний Судан, Мадагаскар, Кенія, Ботсвана Камерун, Марокко, Зімбабве, Конго, Кот-д’Івуар, Габон, Гвінея, Гана, Туніс… Сьєрра-Леоне, Того Гвінея-Бісау, Лесото, Екваторіальна Гвінея, Бурунді, Руанда, Джибуті, Маврикій… Сейшельські Острови (455 км2) * - місце країни у світі за даним показником Лівія, Чад, Нігер, Ангола, Малі, ПАР, Ефіопія, Мавританія, Єгипет.

З найбільшою кількістю >100 млн. осіб СУВЕРЕННІ ДЕРЖАВИ АМЕРИКИ 54 3 З великою кількістю 50-100 млн. осіб 4 З середньою кількістю 10-50 млн. осіб 25 З малою кількістю 1-10 млн. осіб 16 З найменшою кількістю <1 млн. осіб 6 Нігерія (216,2 млн. осіб), 2022 р. – 7*; Ефіопія (120,2 млн. осіб), 2022 р. – 12; ДРК (101,8 млн. осіб), 2022 р. – 15. Судан, Алжир, Уганда, Марокко, Мозамбік, Гана, Ангола, Мадагаскар, Камерун, Нігер, Малі, Замбія, Чад, Гвінея, Сомалі, Туніс… Того, Сьєрра-Леоне, Лівія, Мавританія, Намібія, Ботсвана, Габон… Джибуті, Екваторіальна Гвінея, Коморські Острови, Кабо-Верде, Сан-Томе і Принсипі, Сейшельські Острови (98 тис. осіб) * - місце країни у світі за даним показником Єгипет, Танзанія, ПАР, Кенія

* - місце країни у світі за даним показником ДЛЯ ПОРІВНЯННЯ Україна – 55* ($155 млрд.) Останні місця: 182. Коморські Острови ($1,22 млрд.); 183. Сейшельські Острови ($1,12 млрд.); 192 (з 200). Сан-Томе і Принсипі ($0,47 млрд.)

* - місце країни у світі за даним показником; ДЛЯ ПОРІВНЯННЯ Україна – 100* ($4946) Останні місця: 182. Мадагаскар ($498); 183. Мозамбік ($492); 184. Бурунді ($261); 185 (зі 185). Південний Судан ($230).

113 ПАР 115 Габон 116 Єгипет 121 Марокко 126 Кабо-Верде 130 Намібія 137 Сан-Томе і Принсипі 138 Конго 139 Есватіні 142 Гана 143 Замбія 144 Екв. Гвінея 148 Кенія 149 Ангола 150 Зімбабве 151 Камерун 156 Коморські О-ви 157 Руанда 158 Нігерія 161 Мавританія 162 Мадагаскар 163 Бенін 164 Лесото 186 Півд. Судан 187 Чад 188 ЦАР 189 Нігер – дуже високий (>0,9); – високий (0,8-0,9); – середній (0,55-0,8); 62 Сейшели 66 Маврикій 84 Алжир 91 Туніс 94 Ботсвана 110 Лівія – низький (<0,55). ДЛЯ ПОРІВНЯННЯ Україна – 88* (0,750) 166 Сенегал 182 Буркіна-Фасо 183 Еритрея 184 Малі 185 Бурунді 165 Кот-д’Івуар 159 Танзанія 160 Уганда

Єгипет Лівія Алжир Марокко Зах. Сахара Мавританія Малі Нігер Чад Судан Ефіопія Еритрея 1 – Буркіна-Фасо Сомалі Кенія Туніс Мадагаскар Танзанія Лесото Есватіні Мозамбік 8 2 – Ліберія Гвінея 3 3 – Сенегал 4 – Гамбія 5 – Гвінея-Бісау 6 – Сьєрра-Леоне 7 – Екваторіальна Гвінея 8 – Малаві 4 5 6 2 1 Кот-Д’Івуар Гана Того Південний Судан ЦАР Камерун Нігерія Сан-Томе і Принсипі Габон Конго Уганда 10 9 – Руанда 10 – Бурунді Демократична Республіка Конго 9 Ангола 11 – Джибуті Замбія Зімба бве Ботсвана Намібія Сеута (Ісп.) Мелілья (Ісп.) Острів Святої Єлени (Брит.) о. Реюньйон (Фр.) о. Майотта (Фр.) 7 ПІВНІЧНА АФРИКА 6 держав, 2 колонії ЗАХІДНА АФРИКА 16 держав 11 Бенін ЦЕНТРАЛЬНА АФРИКА 9 держав, 1 колонія СХІДНА АФРИКА 18 держав, 2 колонії Маврикій ПІВДЕННА АФРИКА 5 держав Південна Африка

ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ КРАЇН АФРИКИ ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ ФОРМИ АДМІНІСТРАТИВНО- ТЕРИРІАЛЬНОГО УСТРОЮ 1. Республіки 51 2. Монархії 3 1. Унітарні держави 46 2. Федеративні держави 6 Президентські 30 Парламентські 6 Змішані 15 Ангола, Гана, Гвінея, Замбія, Нігерія, Танзанія, ПАР, Чад… Ефіопія, Еритрея, Кабо-Верде, Лівія, Маврикій, Туніс Алжир, Ботсвана, ДРК, Єгипет, Зімбабве, Мавританія, Мадагаскар, Малі, Сенегал… Нігерія, Судан, Південний Судан, Ефіопія, Коморські Острови, Сомалі Конституційні 3 Парламентська 1 Дуалістичні 2 Лесото Марокко, Есватіні   

І. Високорозвинута країна 1 ІІ. Країни, що розвиваються 53 Переселенська країна: ПАР (Південна Африка) Нафтодобувні країни: 4 Габон, Лівія, Алжир, Нігерія Країни-“дрібні острови”: 1 Сейшельські Острови СУВЕРЕННІ ДЕРЖАВИ АМЕРИКИ 54 Країни великого потенціалу: 14 Ботсвана, Гана, Єгипет, Зімбабве, Кенія, Камерун, Конго, Марокко, Намібія, Туніс… Найменш розвинуті країни: 34 Ангола, Гвінея, ДРК, Ефіопія, Маврикій, Мадагаскар, Малі, Мозамбік, Нігер, Сомалі, Судан, Танзанія, Того, Уганда, ЦАР, Чад… середній рівень ВНП на одну особу в ≈8 разів нижчий від середньосвітового; соціально-економічна відсталість зумовлена тривалою колоніальною залежністю; нещадна експлуатація природних ресурсів, ігнорування розвитку обробної промисловості, інфраструктури, соціальної сфери; надмірна залежність від світового ринку та іноземного капіталу. 

До кінця ХХ століття Африка була регіоном світу, вільним від тероризму. Все змінилося у 1998 році, коли зазнали нападу посольства США у Кенії та Танзанії. Будівлі посольств були зруйновані, загинуло понад 200 людей, понад 4000 було поранено. При цьому жертвами терористів стало лише 12 американців. Особливістю африканських терористичних організацій є їхня висока мобільність. Через прозорі кордони більшості держав, особливо в Сахарі, терористи їх вільно долають. Тому в Африці нині важко провести межу між міжнародним та місцевим тероризмом, які єдиним фронтом перешкоджають роботі миротворчих місій ООН та Африканського Союзу. К Наслідки вибухів у посольстві США в Найробі в 1998 р.

К Найбільшу небезпеку для світу має дестабілізація в Нігерії, де виникла ісламська терористична організація Боко Харам («Західна освіта гріховна», або Чорний Талібан, Західноафриканська провінція Ісламської держави), яка закликає до викорінення моделі світського розвитку країни та проголошення ісламської держави. Ознакою діяльності організації стали скоординовані терористичні акти в країні та прикордонних районах з використанням терористів-смертників, жертвами яких стають мирні люди різного віросповідання. 12 штатів на півночі Нігерії, в яких діють закони Шаріату Ісламісти з Боко Харам

У Сомалі існує ісламська терористична організація Аш-Шабаб («Молодіжний рух моджахедів»), мета якої визволення країни від іноземних військ, створення ісламської держави та поширення істинної віри в країні та поза її межами. Під контролем організації знаходиться південна частина Сомалі. Для боротьби з нею сусідня Кенія ввела свої війська в Сомалі. Відповіддю на це були терористичні акти в столиці Кенії – Найробі та інших містах. Території Сомалі під контролем Аш-Шабаб показані сірим кольором Ісламські терористи з прапором Аш-Шабаб К

Ісламістське терористичне угруповання туарегів Ансар-ад-Дін діє на території Малі, яка силоміць прагне примусити частину країни жити за законами шаріату. Ісламісти знищили на території країни частину релігійних пам’яток, які визнані ЮНЕСКО світовою спадщиною. К Бойовики Ансар-ад_Дін на бойовій машині

Ряд терористичних організацій діє проти світських форм державності в Північній Африці. Так, метою «Аль-Каїди ісламського Магріба» є усунення від влади уряду Алжира та встановлення ісламської держави. Бойовики організації здійснюють озброєні напади та терористичні акти по відношенню до представників влади та державних органів, об’єктів енергетичної інфраструктури, представників національних та зарубіжних компаній. В Єгипті існує ісламський сунітський рух «Аль-Гамайя аль-Ісламія», який після державного перевороту в країні був перетворений у політичну партію. К

Сомалійські пірати К Районом піратського тероризму є територіальні води Сомалі. Сомалійські пірати – сучасні організовані озброєні угрупування, які в період з кінця 1970-х до початку 2000-х років займались розбоєм у прибережних водах Сомалі. Донедавна – одні з найнебезпечніших у світі. Сомалі є однією з найбідніших країн, але розташовані поруч з морськими торговельними шляхами, що з'єднують багаті країни Перської затоки з іншим світом. З 1991 року ніким не контрольована внаслідок громадянської війни країна стала гніздом морських піратів, жертвами яких стають, зокрема, й українські моряки.

Сомалійські пірати на човні К Боротьба з піратами здійснюється в рамках військово-морської місії Євросоюзу «Аталанта», розпочатої в 2008 році, і операції НАТО Ocean Shield, що проводиться з 2009 року. Патрулювання бойовими кораблями Євросоюзу прибережних вод Сомалі затверджене до 2014 року. При цьому з березня 2012 кораблі ЄС отримали право атакувати й наземні цілі. Про свою згоду на розширення заходів боротьби з піратством заявив перехідний уряд Сомалі. Торгові судна супроводжують військові конвої, екіпажі навчають поведінці в разі нападу, на бортах перебуває збройна охорона. Знищення човна сомалійських піратів в Аденській затоці

К Гвінейська затока Діяльність піратів у Гвінейській затоці характеризується насильницьким способом дії, який часто включає в себе викрадення, тортури та розстріли членів екіпажу. Жорстокі методи використовуються цими групами як частина свідомої «бізнес-моделі» в якій насильство і залякування відіграють важливу роль Піратство в Гвінейській затоці, починаючи з 2011 року стало проблемою глобального масштабу. Місцеві пірати являють собою добре озброєні злочинні структури, які використовують насильницькі методи для викрадення нафтовантажів. Пірати Гвінейської затоки в середньому щороку здійснюють близько 100 спроб викрадень, що є 3-м показником у світі після піратства поблизу Сомалійського півострова та в Малаккській протоці.

МАВРИТАНІЯ МАВРИТАНІЯ Зуерат Нуадібу Ель-Аюн ЗАХІДНА САХАРА Атлантичний океан Окуповано Марокко в 1975 р. Окуповано Марокко в 1979 р. Кордони Іспанської Сахари до 1974 р. Оборонний вал, зведений Марокко проти дій фронту ПОЛІСАРІО Залізниця, що сполучає родовища залізних руд в Зуераті з портом Нуадібу У 1988 році Марокко та Фронт ПОЛІСАРІО підписали угоду про припинення вогню й проведення референдуму. Проте, час від часу, перестрілки продовжувалися. До кінця 1990 року 70 країн визнали САДР. У 2016 році Європейський Союз заявив, що Західна Сахара не є частиною марокканської території. Західна Сахара – спірна територія на північному заході Африки, 80% якої контролює Марокко, решта – Вільна зона під контролем руху за незалежність ПОЛІСАРІО, який веде партизанську війну проти марокканської окупації. Марокко, при одержанні незалежності в 1956 році, заявило права на так звані південні провінції. Коли в 1974 р. Іспанія відмовилася від території, вона стала керуватися Марокко та Мавританією. ПОЛІСАРІО виступило проти такого розподілу й оголосило про створення Сахарської Арабської Демократичної Республіки (САДР), що призвело до громадянської війни. Коли Мавританія пішла з контрольованого нею південного сектора, Марокко зайняло його й до 1987 року збудувало захисних вал. Вимагаючи проведення референдуму про долю Західної Сахари, ООН не погоджується як з окупацією Марокко, так і й визнанням самопроголошеної САДР з прийняттям її в ООН. К

Будівництво Суецького каналу тривало 10 років, а урочисте відкриття відбулося 17 листопада 1869 р. Будівництво Суецького каналу К

Суецький канал У 2015 році на каналі були проведені роботи з розширення та поглиблення дна, що зробило його доступним для супертанкерів. Нині щодоби його долають близько 100 суден. Після відкриття паралельного каналу був забезпечений двобічний рух кораблів, що збільшило прибутки Єгипту від його експлуатації вдвічі. Доходи від експлуатації каналу є другим після туризму джерелом наповнення бюджету країни. Тому говорять, що економіка Єгипту тримається на трьох китах: туризм, Суецький канал та нафта. Нині Суецький канал забезпечує 7% світового морського вантажообігу, відіграючи ключову роль у забезпеченні Європи близькосхідною нафтою. Суец Червоне море Порт-Саїд Середземне море 162,5 км К

Африканський Союз заснований 9 липня 2002 р. Адміністративний центром організації є місто Аддис-Абеба (Ефіопія). 6 офіційних мов організації: арабська, англійська, іспанська, французька, португальська, суахілі. У 2004 р. створений Панафриканский парламент, який працює в ПАР. Гімн: Let Us All Unite and Celebrate Together (Давайте об'єднаємось та святкуватимемо разом). Цілі АС: забезпечення в країнах Африки демократії, прав та стабільної економіки; припинення всіх міждержавних конфліктів; створення ефективного спільного ринку. Серед планів Африканського Союзу: введення єдиної валюти (Афро); створення спільних збройних сил, як і інших атрибутів країни, таких як кабінет міністрів при голові уряду організації. до 2028 р. створити 3 фінансові інститути: Африканський центральний банк, Африканський валютний фонд, Африканський інвестиційний банк. Окрім 54 незалежних держав членом АС є окупована Марокко Західна Сахара. Після збройного перевороту в ЦАР у 2013 році було призупинено її членство в АС. О

Цілі організації: участь у політичних, економічних, культурних і соціальних програмах заради інтересів держав-учасниць; врегулювання суперечок між країнами; підвищення ролі жінок в арабському суспільстві; соціальний захист дітей; збереження арабської культурної спадщини, зростання рівня грамотності населення; боротьба зі злочинністю та наркоманією. О

О Лівія Алжир Нігерія Габон Конго Ангола Екваторіальна Гвінея

О Лівія Алжир Нігерія Ангола Екваторіальна Гвінея Єгипет

О – президентські (30); – парламентські (6); – змішані (15). Чад Судан 1 – Гамбія Сомалі Кенія Танзанія Мозамбік 6 2 – Сьєрра-Леоне Гвінея 3 – Ліберія 4 – Руанда 5 – Бурунді 6 – Малаві 7 – Екваторіальна Гвінея 2 3 Кот-Д’Івуар Гана Того Південний Судан ЦАР Камерун Нігерія Габон Конго Уганда 5 4 Ангола Замбія Намібія 7 Бенін Ефіопія Еритрея Лівія Маврикій Туніс Демократична Республіка Конго Єгипет Алжир Мадагаскар Ботсвана Південна Африка Зімба бве Мавританія Малі Нігер 8 1 10 9 11 Сан-Томе і Принсипі 8 – Сенегал 9 – Гвінея-Бісау 10 – Буркіна-Фасо 11 – Джибуті 51

О КОНСТИТУЦІЙНІ (3): – парламентська (1); – дуалістичні (2). Лесото Есватіні Марокко 3

О Нігерія (36 штатів); Судан (15 штатів); Південний Судан (10 штатів); Ефіопія (9 округів, 2 міста-регіони); Коморські Острови (3 автономні регіони); Сомалі («де-юре» – 6 штатів, «де-факто» – країна розпалася на окремі квазі-утворення). 6 Нігерія Судан Південний Судан Ефіопія Сомалі

34 О Займають 56,4% площі Африки, в них проживає 52,6% населення регіону. Ці країни виробляють 26% ВВП Африки. Люди, ресурси та економіка відчувають сильну залежність від природних стихій. На одного жителя приходиться 300-1500$ на рік, питома вага обробної промисловості складає <10%, частка письменного дорослого населення <20%. Ангола Малі Гвінея 3 4 5 6 7 8 Того Бенін Сан-Томе і Принсипі Судан Ефіопія Еритрея 1 Сомалі Мадагаскар Танзанія Мозамбік 2 Південний Судан Уганда 10 9 Замбія Маврикій Лесото Демократична Республіка Конго Чад ЦАР Нігер 11 1 – Джибуті 2 – Малаві 3 – Сенегал 4 – Гамбія 5 – Гвінея-Бісау 6 – Сьєрра-Леоне 7 – Ліберія 8 – Буркіна-Фасо 9 – Руанда 10 – Бурунді 11 – Екваторіальна Гвінея