Презентація до уроків з теми "Практична риторика" (за новою програмою) містить теоретичний матеріал про мовленнєві жанри
Пояснення й інструкція мають бути короткими та зрозумілими. Пояснюючи, не нер вуйте, не сердьтеся на тих, хто чогось не розуміє. Треба пам’ятати: якщо вас не розуміють, значить, ви погано пояснюєте. Потрібно пояснювати крок за кроком, до наступного кроку переходьте тільки тоді, коли переконалися, що попередню інформацію ваш співрозмовник зрозумів.
Бесіда — розмова двох чи більше осіб з метою отримання певної інформації, вирішення важливих проблем. Складність бесіди полягає в тому, що в ній наявний експромт; щоб успішно вести бесіду, треба мати життєвий досвід, великий запас теоретичних знань, володіти мовним етикетом. Етапи бесіди. Визначення часу й місця зустрічі. Початок бесіди (створення сприятливої атмосфери спілкування: усмішка, привітання, поза й жести).3. Формування мети зустрічі.4. Обмін думками й пропозиціями.5. Підсумок бесіди та прощання.
Телефонна розмова — один з видів (жанрів) усного ділового мовлення й приватно-го спілкування, що передбачає розмову на відстані. Одна з головних вимог до телефонної розмови — це лаконічність. До розмови треба готуватися: наперед продумати вітальну етикетну формулу, тему розмови, послідовність викладу думок, завершення спілкування й прощання. За правилами телефонного етикету розмову повинен завершувати той, хто телефонує. Якщо співрозмовник старший за віком, посадою або це жінка, то треба їм дати право завершувати розмову. Під час розмови не забувайте про формули ввічливості.
Листування — діалогічний жанр, яким послуговуються для регулювання ділових або приватних стосунків. Офіційне листування — це листування між установами, організаціями; воно належить до офіційно-ділового мовлення. Неофіційне листування ведеться між особами й має побутовий, часто інтимний характер.
Правила складання ділового листа Звернення. Наприклад: Шановний заступнику директора … ; Шановний пане … Заголовок. Тема листа, що стисло та влучно розкриває зміст листа. Компліменти. Наприклад: саме Ваша установа одна з перших, хто апробував нову техніку … ; завдяки Вашому професіоналізму й наполегливості вдалося … і под. Відсутність зайвого. Треба уникати надмірної ввічливості та слів, позбавлених змісту. Велика кількість особових займенників може зашкодити. Важливість дієслів. Уживайте такі дієслова, що позначають виконану дію. Відсутність імперативу (наказовості). Уникайте директивних фраз на зразок якщо Вас зацікавила … , то зверніться до … . Бланк. Ділові листи пишуть (друкують) на фірмовому бланку. Ці правила поширюються й на складання електронного листа.
Поради щодо створення оцінювальних жанрів: прагніть до об’єктивності; оперуйте переконливими аргументами; не відходьте в змісті висловлювання від тези; у будь-якому оцінювальному висловлюванні шукайте позитив навіть тоді, коли рецензована робота відверто слабка;уникайте у своїх формулюваннях гнівної тональності.
Похвала — оцінювальний жанр, завдання якого — стимулювати людину, оцінити її роботу, докладені зусилля, талант тощо. Похвала має бути дозованою, конкретною, виваженою, не надто емоційною. Адже є люди, у яких від похвали виростають крила, і вони будь-що намагаються в майбутньому виправдати похвалу, довести, що вона була дана не авансом, заслужено. А є такі, хто після похвали згортає крила й спочиває на лаврах. Тож важливо бути тонким психологом, коли вдаєтеся до такого оцінювального жанру, як похвала.
Осуд — оцінювальний жанр, мета якого — висловити негативне оцінне ставлення мовця до адресата, висловити свою реакцію на невідповідність об’єкта оцінки певним нормам. Для висловлення осуду вживають оцінну лексику негативно-емоційного забарвлення. Вираження осуду може бути прямим і непрямим. Мета — висловити несхвальне ставлення та/або вплинути на співрозмовника, викликати в нього почуття провини, змінити його поведінку. Той, хто висловлює осуд, має заслужити це право своїми людськими та/або професійними якостями. Осуд благотворно впливає на адресата лише тоді, якщо його висловлює авторитетна людина.
Рецензія — письмовий оцінювальний жанр, мета якого — оцінити мистецький чи науковий твір. У ній указують тему або найменування рецензованої роботи, її автора; визначають актуальність і правильність вибору теми; оцінюють систему доказів, повноту розкриття проблеми, наявність чітких висновків, якість оформлення роботи; указують на переваги й недоліки, що є в роботі. У кінці рецензії формулюють висновок про те, чи варта робота уваги, чи можна її рекомендувати до друку, використовувати для певних потреб тощо.
Характеристика — зазвичай письмовий оцінювальний жанр, мета якого — опис, визначення істотних, прикметних особливостей, ознак кого- або чого-небудь. Це може бути офіційний документ, у якому міститься відгук, висновок про чиюсь трудову або гро-мадську діяльність, моральні якості людини. Основні реквізити характеристики: назва документа й прізвище, ім’я, по батькові того, кому видано характеристику; рік народження, освіта; текст із зазначенням терміну роботи або навчання, ставлення до виконання своїх службових обов’язків чи навчання, рівень професійної майстерності, авторитет у колективі; дата складання; підпис відповідальної службової особи. Текст характеристики пишуть від третьої особи.
Привітання — слова або жести, звернені до кого-небудь під час зустрічі на знак прихильного ставлення, доброзичливості. До найпоширеніших етикетних форм вітання належать такі: Доброго ранку! Доб рий день! Добридень! Добрий вечір! Добривечір! Вітаю! Привіт! Моє шанування! Доброго здоров’я! Вибираючи форму вітання, зважайте на вік людини й ситуацію мовлення. Форму Привіт! здебільшого використовують люди, які мають товариські стосунки. Оскільки етикетні форми є стійкими сполуками слів (фразеологізмами), то не можна їх змінювати. Форми Добрий ранок! Доброго дня! Доброго вечора! — не бажані, хоча вживання їх не є грубим порушенням.
Вибачення — слова, які використовують, щоб виявити поблажливість за дрібну або велику провину. До етикетних форм вибачення належать такі: Вибачте! Прошу вибачен-ня! Пробачте! Прошу пробачення! Перепрошую! Даруйте! Форми Вибачаюсь! Пробачаюсь! Я хочу вибачитись! є некоректними й не можуть бути рекомендовані як вислови вибачення, оскільки за своєю граматичною формою означають дію, спрямовану на себе, а не на того, у кого просять вибачення. Тобто, вживаючи форми на -сь, -ся, людина сама себе вибачає.