Презентація містить змістовну інформацію пропринципи і напрямки превентивного виховання ,методики співпраці з батьками на шляху виховання старшокласників групи ризику.
Проблеми нашого суспільства гостро впливають на школу. Помітним стало в учнів падіння інтересу до навчання. Кількість важковиховуваних
підлітків зростає. Зараз це складне соціальне та педагогічне явище. Його подолання вимагає від освітньої установи розробки ефективної системи превентивного виховання учнівської молоді.
“Превентивний” – в перекладі з латинської (prаventivus) означає запобіжний.
Система превентивного виховання – це керована діяльність, яка забезпечує теоретичну і практичну реалізацію заходів превентивного характеру, спрямованих на попередження, подолання відхилень у поведінці школярів і запобігання розвитку різних форм їх асоціальної, аморальної поведінки.
Первинна соціальна превенція спрямована на збереження і розвиток умов, що сприяють здоров’ю, збереженню життя дітей, на попередження несприятливого впливу на дитину.
Вторинна – якомога раніше виявлення негативних змін у поведінці дитини з метою попередження їх подальшого розвитку.
Третинна або цілеспрямована превенція включає сукупність заходів, спрямованих на попередження переходу відхилень у поведінці дитини в більш важку стадію.
Основними причинами вчинення неповнолітніми протиправних дій є :
недостатній життєвий досвід,
схильність до наслідування дорослих,
не завжди позитивний вплив на дітей оточуючого середовища,
намагання звільнитися від опіки з боку батьків,
віра в безкарність,
недостатній рівень самокритичного ставлення до власних вчинків,
хибна оцінка складних життєвих ситуацій, безконтрольність з боку вихователів та недостатній рівень профілактичної роботи з неповнолітніми тощо.
«Я не знаю й не можу знати, як невідомі мені батьки можуть у невідомих мені умовах виховувати невідому мені дитину, наголошую – «можуть», а не «хочуть» і не
«зобов’язані»…»
Януш Корчак
виявлення випадків порушення прав людини в сім'ї, причини неблагополуччя, інформування про них органів влади;
профілактика девіантної поведінки в сім'ї та суспільстві, рецидивів порушення прав членів сім'ї у родині та суспільстві;
пропагування ідеальної моделі сімейного життя, здорового способу життя;
правова і психолого-педагогічна просвіта населення з питань сім'ї та шлюбу, прав людини;
організація предметного спілкування членів неблагополучних сімей між собою, з іншими сім’ями для подолання причин неблагополуччя;
різноманітна допомога в організації життєдіяльності сім'ї, створенні умов для її функціонування, самореалізації і розвитку її членів.
Основні форми роботи з соціальної реабілітації кризової сім'ї
|
|
ІНДИВІДУАЛЬНІ консультації; психотерапевтичні бесіди. |
|
ГРУПОВІ тренінги; семінари; відеолекторії; зустрічі зі спеціалістами. |
|
|
Необхідно:
•Підвищувати авторитет родини
•Сприймати помилки у вихованні як створення нових можливостей для розвитку
•Враховувати інтереси батьків
•Спиратися на життєвий досвід батьків
•Не загострювати увагу на недоліках родинного виховання
•Вірити , що будь – яка родина має сильні сторони
Фактори, що перешкоджають ефективній роботі з батьками:
•Очікування швидкого та легкого успіху, бажання швидко знайти легкі відповіді на складні запитання
•Відсутність досвіду групової взаємодії •Замкненість батьків
•Завищені очікування від взаємодії з учителем
Дякую за увагу!