Презентація "Природно-географічні умови Стародавнього Єгипту"

Природногеографічні умови Аравії.

Виникнення ісламу.

Арабський халіфат

1. Аравійський півострів і його населення

Більша частина величезного Аравійського півострова, площа якого дорівнює чверті Європи, — це пустелі й степи. Аравія поділяється на кілька різних за природними умовами областей. На південному заході півострова простягнувся Ємен з родючими землями, багатою тропічною рослинністю, високою щільністю населення, яке здавна жило з рільництва і садівництва. Середина півострова  Неджд (“Плоскогір’я”) — величезне, посушливе плоскогір’я, де можливе лише кочове скотарство. Річок тут немає, лише сухі русла, що інколи заповнюються дощовими потоками. Життєдайну воду людям дають виключно криниці. Довга смуга вздовж Червоного моря

— Хіджаз (“Кордон”) — придатна хіба для рільництва в окремих оазах. Безмежні простори, особливо на околицях плоскогір’я, залишаються незаселеними.

Природні умови Аравійського півострова спричинили те, що більшість арабів були кочовиками — бедуїнами (“мешканцями пустелі”), які розводили кіз,

овець і верблюдів. Життя бедуїна неможливо уявити без верблюда, ця тварина —

нерозлучний супутник і засіб існування кочових арабів. Бедуїни жили племенами,

які поділялися на роди і сім’ї. У них існувала знать — шейхи і саїди, які мали великі отари, рабів та отримували більшу частку здобичі під час війн. Всі члени одного

племені вважали себе родичами. Більшість арабів поклонялася різним племінним богам: єдиної релігії в них не існувало. З поміж найшанованіших були бог війни та родючості Астар, богиня місяця Сін, богиня-мати Лат. Уособленнями своїх богів араби вважали рукотворних кам’яних ідолів і природні кам’яні стовпи. Траплялися й нечисленні прихильники іудаїзму та християнства.