Презентація про Василя Симоненка для учнів початкових класів

Сьогодні ми будемо говорити про людину, яка прожила коротке життя, але прожила його гідно.

 “Любити все прекрасне і земне і говорити правду...”

8 січня 2020 року Василь Симоненко міг би відсвяткувати своє 85-річчя. Міг би, бо люди живуть і довше. Та пішов він із життя, коли йому було 28. Сьогодні, у нелегкий для України час, ми спробуємо більше дізнатися про Василя Симоненка і про його твори для дітей!

Дитячі роки Народився 8 січня 1935 року в глухому поселенні Біївці Лубенського району на Полтавщині в сім'ї колгоспників. “У мене була лиш мати, та був ще сивий дід, - нікому не мовив “тату”. І вірив, “що так і слід”, - згадував він з часом про свої дитячі роки.

Пам’ятник Василеві Симоненку біля садиби в Біївцях

Хата , в якій народився Василь Симоненко. Село Біївці Лубенського району

Проста сільська хата під стріхою, тільки табличка блакитна праворуч з написом: “У цій хаті народився і виріс відомий український поет Василь Симоненко”. Підлога вкрита сухою травою. Простий сільський дубовий стіл, козацька скриня, піч. Особистих речей поета тут не збереглося.

Шкільні роки Василь Симоненко. Кінець 1940 – початок 1950 років «Василь Симоненко вчився в школі, коли я прийшла працювати учителем математики 5—7 класів. Мені довелося вести уроки креслення в старших класах... Я добре готувалася до уроків, але у своїх силах була не впевнена. І коли я заходила до класу, то найбільшу увагу звертала на парту, за якою сидів Василь. Він же якось спідлоба поглядав на мене й поволі, але красиво, креслив. Як пізніше я дізналася, він одночасно креслив і читав з-під парти художню книжку. А поглядав на мене, аби я не спіймала його на гарячому... Вчителька Василя – Уляна Миколаївна Демченко:

 1942 – 1946 рр. – школа у Бiпвцях ; 1946 – 1947 рр. – навчався в Єнькiвцях; 1947 – 1952 рр. – продовжив навчатися у Тарандинцях, закінчив школу із золотою медаллю; (9 км.) 1952 р. – вступив на факультет журналістики в Київського університету; 1957 р. – отримав диплом “літописця сучасності” Навчання

Мама Перші уроки життя, доброти і ласки Василь брав від матері, яка чудово співала і мріяла стати вчителькою, але через складну ситуацію інститут закінчити не змогла.

Саме своїй мамі Василь присвятив вірш «Лебеді материнства», який згодом став піснею.

Працював у редакціях газет «Черкаська правда» (1957 - 1960 рр.), «Молодь Черкащини» (1960 - 1963 pp.), «Робітнича газета» 1962 р. Василь Симоненко став членом СПУ та планував вступати до аспiрантури Iнституту лiтератури АН УРСР.

У своєму робочому кабінеті

В цьому будинку в Черкасах працював журналіст і поет Василь Симоненко

Вшанування пам’яті в Черкасах В Черкасах на площі, навпроти редакції газети «Черкаський край», по вулиці Хрещатик, черкащан зустрічав Василь Симоненко. Свого часу поет працював у цій обласній газеті, а тепер його бачитимуть таким же енергійним і динамічним, яким запам'ятали назавжди «Поруч нього будуть лебеді, які летять на Дніпро», — розповідає автор пам'ятника, скульптор Анатолій Гаян

У день 70-річчя Василя Симоненка, 8 січня, в Черкасах, було відкрито меморіальний музей поета у редакції теперішньої газети «Черкаський край», де працював Василь Андрійович На зібраних фото можна побачити Василя Симоненка у буденній роботі газетяра. Зберігся і стіл поета, його друкарська машинка і навіть листи. А ще у редакційному кабінеті на вішалці висить плащ та капелюх Василя Андрійовича, котрі передали музею рідні Симоненка, і здається, що поет ось-ось повернеться сюди.

Серія “Видатні особистості України” На  аверсі монети угорі розміщено малий Державний Герб України, рік карбування монети – 2008 (унизу) та зображено стилізовану композицію, що ілюструє вірш поета “Лебеді материнства” та логотип Монетного двору Національного банку України (ліворуч). На реверсі монети зображено портрет Василя Симоненка, праворуч на тлі стилізованого вербового листя розміщено напис ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО/ 1935 – 1963, по колу напис – МОЖНА ВСЕ НА СВІТІ ВИБИРАТИ, СИНУ, (угорі), ВИБРАТИ НЕ МОЖНА ТІЛЬКИ БАТЬКІВЩИНУ (унизу). Присвячена поетові, прозаїку, журналісту, який посів гідне місце в плеяді “шістдесятників”, Василю Андрійовичу Симоненку

Таким його пам’ятають…

За життя поета вийшла лише одна збірка “Тиша і грім”. Сталося це у 1962 р.

Василь Симоненко був люблячим батьком. Першим читачем дитячих творів був його синочок Лесик, який був першим критиком, адже письменник переписував свої казочки доти, поки Олесь не починав їх розуміти. Саме тому його твори для дітей є зрозумілими і цікавими.

Всі люди переживають за події на сході України. Та в цей час українці виявляють чудові людські якості. Які? Виразне читання вірша Благословенна щедрість! Все від неї, Від щедрості думок, сердець і рук. Краса сповита матір’ю-землею Від щедрості страждань її і мук. І ми народжені од щедрості любові, Нас годувала щедрість матерів. Ми теж її вихлюпувать готові Із душ своїх, мов рибу з ятерів. І все ж прожити, певне, так годиться, Щоб старість не промовила, бува: — Ти був, козаче, щедрим на дурниці І на красиві та пусті слова!.. Від чого застерігає поет молодих людей?

ЗА ДІЛО Б’ЮТЬ Орлові Муха скаргу подала: — Мене всі б’ють, бо дуже я мала. — Орел їй відповів суворо та правдиво: — Тебе всі б’ють, бо дуже ти шкідлива. Я хочу, щоб отак завжди судили: Дивилися, кого й за що побили.

КРИЛАТИЙ ТА БЕЗКРИЛА Сів Горобець бідовий на Ракету, Струсив із пір’я подорожній пил: — Тобі не долетіть до іншої планети, Бо в тебе он немає зовсім крил

БАЛАКУЧИЙ ЛІХТАР — Я сонце б засліпив, — розхвастався Ліхтар, Якби мене хтось підійняв до хмар. За що йому та слава? Аж обидно: Воно ж сія, коли надворі видно!

МОЛОТ — У тебе тільки й слави, що важкий, — Якось до Молота озвався Кий. — Дивись оно, маленького Ножа І то усякий більше поважа. А ти, мабуть, як буде треба, Не зможеш і постояти за себе. — Нічого, — Молот рубонув з плеча, — Як буде треба, викую Меча!

ДУБИ НЕ ГНУТЬСЯ ДО ЗЕМЛІ Скрізь вітер нашумів, Що дуб сякий-такий: «Упертий дуже він І зовсім не гнучкий. До того вже, нахаба, загордився, Що, скільки я не дув, Ні разу не вклонився!» Неважко зрозуміти вітрові жалі: Дуби ні перед ким Не гнуться до землі!

ПРОРОЧИЙ СОН Омелько протоптав не менше ста дорожок До різних ворожбитів і ворожок. «Що означає сон, — питав усіх він з болем, — Що ніби я лишився зовсім голим?» Не знаю, чи ворожки й ворожбити Зуміли те пророцтво розкусити, Але простак до них до того доходився, Що справді майже голим залишився.

ЗГАДАВ ПРО ПРАВДУ Кирило правди захотів, Кирило гнівом дише, Кирило в крісло сів, Кирило скаргу пише: «Зі мною не по правді учинили — З роботи за брехню звільнили. А де ж закон? Де наша правда-мати? Уже людині, бач, Не дозволяють і збрехати!»

ЧИ ДОДУМАЄТЬСЯ? Влетіла Мошка в око до Вола Та й богу душу, звісно, віддала. Побачила здивована Коза, Як з ока у Вола скотилася сльоза. Тепер вона все ходить та гадає: — Чому так Віл за Мошкою ридає?..

СВІЖЕНЬКА НОВИНА — Ви чули новину? — розказував Петро. — Сула й Десна впадають у Дніпро…

Ми прочитали лише декілька віршів Василя Симоненка. І навіть з цієї невеличкої кількості чи можете ви сказати, якою людиною він був? У людини завжди є право вибору. Можна вибрати між любов’ю і ненавистю, сміливістю і сирахом, відданості Батьківщині і зрадою їй. Якими б хотіли бути ви?