Народився 10 вересня 1894р. в с. В’юнище на Чернігівщині у родині неписьменних селян. Навчався у місцевій початковій та вищій школах. 1911р. вступив до Глухівського вчительського інституту. Після закінчення інституту у 1914р. учителював у Житомирі, Києві. Одарка Єрмолаївна(мати)Хата Довженків. Глухівський учительський інститут
1917р. вступив до Київського комерційного інституту на економічний факультет. Захопившись революцією, служить у петлюрівській армії. За цу у 1919р. засудили його до ув’язнення в концтаборах. Однак його врятували.1920р. приєднався до КП(б)У, з якої згодо виключений.1921р. направили за кордон на дипломатичну службу(Варшава, Париж, Лондон).
Переживши різні життєві перипетії, вперше “знайшов себе” Довженко у Харкові в 1923 році. Засновник та редактор газети «Вісті ВУЦВК» Василь Еллан-Блакитний запрошує Довженка на посаду художника-ілюстратора газети. Окрім художнього оформлення видання Довженко створює цикл політичних карикатур.
1922-1923рр. живе у Берліні, обіймає посаду секретаря генконсульства УСРР у Німеччині. По поверненні в Україну, влітку 1923 року, оселяється у Харкові. Відвідує засідання «Гарту», невдовзі стає співзасновником ВАПЛІТЕ. Згодом через ВАПЛІТЕ зближується з ВУФКУ, але у Харкові у той час єдиним драматичним мистецтвом був театр, а Довженка театр не цікавив."Гарт", 1924. Сидять (зліва): Аркадій Любченко, Валер’ян Поліщук, Микола Хвильовий, Василь Еллан-Блакитний, Павло Тичина, Гордій Коцюба, Володимир Сосюра. Стоять (зліва): Іван Дніпровський, Володимир Коряк, Майк Йогансен, Микола Христовий, Олександр Довженко, Іван Сенченко, Олександр Копиленко, Михайло Майський
З 1925 року р. стажист по агітфільму «Червона Армія». Від’їжджає до Одеси закінчувати фільм, де влаштовується режисером на кінофабриці. У 1926р. створив за своїми сценаріями перші фільми «Вася-реформатор» і «Ягідка кохання». Кадр з к/ф «Вася-реформатор» (ВУФКУ, 1926 р.). Завгосп – Дмитро Капка. Кадр з к/ф «Ягідка кохання» (ВУФКУ, 1926 р.). Прикажчик крамниці іграшок – Дмитро Капка, товстун – Іван Замичковський
Перший серйозний успіх прийшов у 1929 році після виходу на екрани фільму «Звенигора». «Звенигора» була сенсацією 1928 року, але водночас це був початок особистої трагедії Довженка — за цю стрічку, та згодом за фільм «Земля» його будуть постійно звинувачувати у буржуазному націоналізмі. Постер до к/ф «Звенигора» (ВУФКУ, 1927 р.)Кадр з к/ф «Звенигора». Дід — М. Надемський