Трагедія «Ромео і Джульєтта» – одна із найсвітліших і в той же час найтрагічніших історій про кохання у світовій літературі. Головні герої трагедії стали «вічними образами», що уособлюють силу і велич справжнього кохання. Здавалось би, сюжет трагедії доволі простий і зрозумілий, але завжди постає питання: чому ця драма впродовж такого тривалого часу є однією ізнайпопулярніших, чому вона продовжує зворушувати серця читачів і в наш час?
Шекспір створив у трагедії багато образів і ситуацій, що підкреслюють сміливість юних героїв, які прагнуть улаштувати своє життя по-новому, не так, як жили їхні батьки й предки. А головне те, що Шекспір показав кілька різних понять про любов і шлюб, починаючи від примітивно вульгарного розуміння стосунків між чоловіком і жінкою годувальницею і закінчуючи ідеальним ставленням до любові та шлюбу в Ромео й Джульєтти.
Смерть Ромео й Джульєтти настільки впливає на їхніх батьків, що вони миряться й припиняють ворожнечу. Так любов двох юних героїв змінює людей. Те, чого не міг домогтися герцог своїми погрозами й карами, відбувається після смерті юних героїв, яка змушує батьків зрозуміти, наскільки жорстокою й безглуздою є їхня ворожнеча. Любов Ромео і Джульєтти здобула перемогу над нелюдським звичаєм кревної помсти. Але ціна, сплачена за це, велика. Трагедія й полягає в тому, що тільки жертовність юних героїв могла зупинити мечі, готові без кінця проливати кров.
Побачивши мертвого Ромео, Джульєтта, недовго роздумуючи, накладає на себе руки, тому що жити без Ромео вона не може. Як просто, без удаваної патетики поводиться Джульетта у хвилину останнього вибору. Разюче цільний героїчний образ Джульєтти — живе втілення юної любові, що не знає компромісів, любові, що перемагає небезпеки й страхи. Її любов сильніша від смерті.