Метою базової загальної середньої освіти є розвиток і соціалізація учнів, формування їхньої національної самосвідомості, загальної культури, світоглядних орієнтирів, екологічного стилю мислення і поведінки, творчих здібностей, дослідницьких і життєзабезпечувальних навичок, здатності до саморозвитку й самонавчання в умовах глобальних змін і викликів.
Ключова компетентність – це знання, уміння і навички у комплексі зі сформованою життєвою позицією учня. У формуванні ключових компетентностей беруть участь усі навчальні предмети, інтегруючи процес навчання навколо них. Кожен предмет, маючи власний компетентнісний потенціал, вносить свій внесок у формування ключових компетентностей, тобто у творення навчального середовища української школи.
Одним із головних завдань нашої гімназії є підготовка здобувачів освіти до самостійного життя. У розв’язанні цього завдання велика роль належить предмету трудове навчання. Завдання щодо формування у здобувачів освіти життєвих компетентностей стоять переді мною, як вчителя трудового навчання та технологій.
Закон України «Про загальну середню освіту», Національна доктрина та Державна національна програма «Освіта» підкреслюють, що завданнями загальної середньої освіти є: • формування особистості учня, розвиток його здібностей і обдаровань, наукового світогляду; • підготовка учнів до подальшої освіти і трудової діяльності; • виховання громадянина України. Школа сьогодення вимагає від нас, педагогів, творчого підходу до роботи з учнями. Мабуть тому метод проєктів займає все більш чільне місце в педагогічній практиці.
Зазначена мета досягається шляхом залучення учнів на уроках трудового навчання до проєктної діяльності як провідного засобу розвитку і навчання учнів, формування у них здатності до самостійного навчання, оволодіння засобами сучасних технологій, умінь конструювати власний процес пізнання і на практиці реалізувати заплановане.
Проєкт – це творча діяльність, яка дозволяє нам досягнути мети або вирішити проблему. Проєкт передбачає створення ідеї нового виробу, його виготовлення, а також оформлення відповідної документації. Під час виконання кожного проєкту здобувачи освіти знайомлятьсяз технологіями та навчаються виконувати різні технологічні операції.
Проєктна діяльність - це інноваційна технологія, що руйнує шкільну рутину. Школа сьогодення вимагає від нас, педагогів, творчого підходу до роботи з учнями. Мабуть тому метод проєктів займає все більш чільне місце в педагогічній практиці. Цей метод дає можливість в стінах школи формувати життєві компетентності, творчу особистість, пробуджує і розвиває в дитині талант, дає можливість дітям осмислено застосовувати свої знання, реалізує їх соціальні потреби, формує мотивацію до навчання.
Що являє собою метод навчальних проєктів?З точки зору здобувача освіти – це можливість робити щось цікаве самостійно, в групі. Це діяльність, яка дозволяє:проявити себе, спробуватисвої сили, використати свої знання;направляти знання і вміння на вирішення проблеми, коли результат носить практичний характер;принести користь, показатидосягнутий результат
Метод проєктів є ефективним, оскільки стимулює практичну проєктну діяльність школярів та дозволяє формувати весь набір компетентностей. Проєктна технологія дозволяє успішно формувати ключові компетентності особистості, необхідні у подальшому житті: комунікативні, інформаційні, соціальні, компетентності пов’язані з життям в багатокультурному суспільстві, з навичками вчитися все життя; а головне, спрямована на реалізацію творчого потенціалу учнів. Робота над проєктом - це творча праця учня на основі його вільного вибору, з урахуванням його інтересів.
I. Організаційно-підготовчий етап• Визначення проблеми, яка спонукає до діяльності.• Постановка мети й завдань проекту.• Проведення міні-маркетингових досліджень, спрямованих на вибір об’єкта про-ектування та доцільність його виготовлення.• Підготовка історико-технологічної довідки про об’єкт проектування.• Аналіз виробів-аналогів та пошук варіантів їх удосконалення.• Обґрунтування вибору кращої ідеї для реалізації проекту на основі проведенихдосліджень.
Я вважаю, що один із шляхів, який допомагає досягти самореалізації, є мотивація. Наприклад, працюючи над першим етапом проєкту, мотивуючи навчальну діяльність, учитель може ставити запитання: Які зразки об’єктів вам більше сподобалися? Який би ви об’єкт запропонували? Які інформаційні джерела можна використати для створення об’єкта? Такі запитання збуджують пізнавальний інтерес до теми і допомагають здобувачу освіти відчути можливість удосконалити його знання й уміння для розв’язання поставленого завдання.
Велику роль відіграє пізнавальний інтерес, який характеризується тим, що у школярів виникають не тільки проблемні питання або пізнавальні ситуації, але й бажання самостійно їх вирішувати. В центрі уваги на цій стадії інтересу не отримання готового матеріалу, готової інформації і не сама робота за зразком, а пізнавальне завдання.
Пошук інформації. Історичні відомості про об’єкт виготовлення.Історія та сучасність. Підві́сок, підвіска — прикраса, що підвішувалася на ланцюжку, чи мотузці. Найчастіше носилася на шиї, але деколи і на поясі, головному уборі, чи одязі. У різні історичні періоди функції підвіска були різними — від магічних, тоді вони виконували функцію амулету (напр. лунниця), до винятково естетичних, наприклад, кулони. Підвісок, що привішувався до ікон, вотуми, відігравали роль релігійних пожертв. Види підвісок:- Аксельбант. Китиця Брелок Кулон Нецке
II. Конструкторський етап.• Конструювання виробу.• Опис конструкції виробу та обрання матеріалів для її виготовлення.• Розробка конструкторсько-технологічної документації, необхідної для виготовлення виробу.• Підбір інструментів, пристосувань та обладнання для роботи.• Економічне та екологічне обґрунтування доцільності виконання проекту.
Усе, з чого ми виготовляємо вироби називають конструкційними матеріалами. Розрізняють природні та штучні конструкційні матеріали. Наприклад: деревина, залізо, пластмаса, скло, каучук та ін. Для того щоб створити виріб необхідно мати не лише зображення цього виробу, але й відповідні знання про матеріали, з яких буде виготовлятися виріб.
У своїй роботі я практикую методики групової роботи: «Мозаїка”, «Секрети творчості», «Мозковий штурм», «Мікрофон», «Що в кулаці?», кросворди, ребуси та інше. Форма «Мозкового штурму” може мати і проблемні запитання: які мірки й величини необхідно знати, приступаючи до побудови креслення викрійки поясного виробу? Як розрахувати кількість матеріалу для даного виробу?
Для підвищення зацікавленості учнів до роботи над виготовленням виробів вчитель повинен навчати різноманітним технологіям роботи з матеріалами. Ці технології можуть бути як традиційними, так і новітніми. З кожним роком зростає кількість проєктів, поліпшується їх якість, зростає рівень самостійності під час їх виконання.
Для формування життєвих компетентностей учнів у своїй роботі я практикую традиційні та інноваційні технології організації навчальної діяльності. Свою діяльність спрямовую на формування технічно, технологічно освіченої особистості, підготовленої до життя і активної трудової діяльності. Інноваційним підходом до викладання уроків трудового навчання вважаю проведення уроків у нетрадиційному форматі.
Нетрадиційні типи уроків: Уроки-фантазії: урок-казка, урок-сюрприз. Уроки у формі суспільної практики:дослідження, інтерв'ю, репортаж. Уроки-імітації діяльності установ організацій: учена рада, виробництва іграшок та ін. Уроки у формі публічного спілкування:прес-конференція, аукціон, дискусія, діалог. Уроки у формі змагань та ігор:конкурс, турнір, КВК, рольова гра, вікторина. Орієнтовані здебільшого на підвищення інтересу учнів до навчання, а не на його результативність.
Також, на мій погляд, найефективнішими методиками по формуванню життєтворчих компетенцій на уроках трудового навчання відіграють творчі завдання, які містять у собі елементи невідомого і мають, як правило, кілька неправильних відповідей. Наприклад, може бути використана притча, легенда або поставлене проблемне завдання: поєднати в одному виробі іграшку і накривку на чайник чи грілку, іграшку і органайзер. Виконуючи такі завдання у малих групах, діти мають змогу реалізувати природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги, співробітництва, до активного засвоєння навчального матеріалу, особливо на етапах поглиблення і закріплення знань, узагальнення вивченого матеріалу.
Метод проєктів спрямований не на просте оволодіння деякою сумою знань, чи навіть їх системою, а на розвиток умінь вирішувати проблеми, показувати практичне використання знань. В основі методу проєктів знаходиться розвиток пізнавальних навичок школярів, умінь самостійно конструювати свої знання.
Нестандартні підходи дозволяють проводити уроки з нетрадиційною структурою, включаючи нетрадиційні запитання, форми повторення, закріплення, та ін. Це уроки типу «КВК», вікторини, бінарні уроки. Наприклад, чудово можна розвивати в учнів логічне мислення та пізнавальний інтерес до музичного мистецтва, виконуючи практичні завдання та співаючи пісні; до історії, розповідаючи про символіку житла; до природознавства, та української літератури.
Ми, вчителі, повинні сприяти формуванню ключових компетентностей школярів. Адже сьогодні соціуму потрібні учні та випускники, готові змінюватись та пристосовуватись до нових потреб життя, оперувати й управляти інформацією, активно діяти, швидко приймати рішення, навчатись упродовж життя. Отже, формування життєвих компетентностей в учнів на уроках трудового навчання дозволяє повною мірою розкрити природні здібності дитини: неординарність думок, спроможність до висловлювання та застосування на практиці різноманітних ідей, можливість здійснювати свій вибір, знайти себе у світі та відкрити світ у собі.