Презентація "Реалізм як художній напрям ХІХ століття"

Реалізм як художній напрям XIX століття. Степаненко Ольга Іванівна. Учитель зарубіжної літератури Дніпровської гімназії №86 Дніпровської міської ради

Реалізм (від латин. геаlis — речовий, дійсний) — літературно-мистецький напрям другої половини ХІХ століття, який полягає в усебічному відображенні взаємин людини й середовища, впливу соціально-історичних обставин на формування особистості. Реалізм сформувався в 1820–1830-х роках в європейських країнах (спочатку у Франції, а потім в інших європейських державах) під впливом певних філософських, соціально-економічних та естетичних чинників. Реалізм домінував у літературному процесі другої половини XIX ст. Класичних ознак він набув у XIX ст., тому його ще називають класичним реалізмом. Термін «реалізм» з’явився в працях французьких письменників Ж. Шанфльорі та Л. Дюранті, які виступили з обґрунтуванням принципів реалізму в збірці «Реалізм» (1857) і журналі «Реалізм» (1856–1857). Реалізм ґрунтується на понятті «мімесис», що означає «наслідування». Теорію наслідування мистецтвом природи розробив Арістотель у праці «Поетика». Він розглядав мімесис як особливість художнього бачення. Відповідно до того, «що, як і яким способом» наслідує митець, Арістотель визначив роди й жанри античної літератури. Однак тоді ще не було реалізму як цілісного художнього напряму, він почав формуватися набагато пізніше. Ж. Шанфльорі(Жуль Франсуа Фелікс Флері-Юссон)Луїс Еміль Дюранті

На початку XIX ст. у мистецтво прийшло покоління митців, які керувалися у своїй творчості глибоким вивченням дійсності, зверталися не до абстрактних ідеалів і норм, а до життя й досвіду, співвідносили образи й ідеї з реальністю. Теоретичне обґрунтування реалізму міститься у працях французьких письменників Стендаля, О. де Бальзака та ін. Одним з теоретичних маніфестів реалізму вважають передмову Оноре де Бальзака до «Людської комедії», де він писав про свій грандіозний художній задум — відобразити сучасну Францію, створити її достовірний усебічний опис, який, на думку митця, має стати новою історією людства. Оноре де Бальзак. Фредерік Стендаль

Реалісти вважали себе дослідниками, вони поставили за мету вивчити (засобами мистецтва) стан суспільства, виявити його закономірності, правдиво відобразити життя людей в різних ситуаціях і зв’язках із середовищем. Якщо в романтизмі домінували ліричні та ліро-епічні жанри, то в реалізмі — епічні (прозові) жанри, передовсім - роман, який О. де Бальзак, Стендаль, Г. Флобер та інші реалісти розглядали як жанр «пізнавальний» і «науковий», покликаний виявити сутність тогочасного життя. Гюстав Курбе, живописець. Автор «Маніфесту Реалізму»Гюстав Курбе «Віяльниці»

Порівняльна характеристика Романтизму і реалізму. Поль Деларош «Перехід Наполеона через Альпи»Реалізм, 1850 р. Жак – Луі Давид«Наполеон на перевалі Сен – Бернар», 1803 р.{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Романтизм. Реалізм1. Філософська основа — німецька ідеалістична філософія. 1. Наукова основа — філософія позитивізму, природознавчі науки2. Суб’єктивне начало.2. Тяжіння до об’єктивності й достовірності3. Тісний зв’язок із фольклором, міфологією.3. Тісний зв’язок із життям суспільства.4. Пріоритет — інтуїції та емоціям.4. Аналітизм (художнє дослідження життя людини й суспільства)5. Увага до почуттів і переживань людей5. Увага до проблем взаємодії людини й середовища.6. Герої — виняткові особистості, у яких підкреслюється неповторно індивідуальне6. Зображення типових характерів у типових обставинах7. Персонажі діють стихійно, під впливом емоцій і почуттів.7. Обумовленість подій і вчинків персонажів суспільними обставинами.8. Перенесення уваги на внутрішній світ людини, духовний стан особистості та світу.8. Перенесення уваги на соціальну сферу.9. Перевага ліричного начала.9. Перевага епічного начала.10. Використання фантастики, екзотики, символів, метафор, алегорій та інших емоційно-експресивних засобів.10. Правдивість відображення життя в конкретних формах (увага до деталей, побуту тощо).11. Жанри — переважно ліричні, ліроепічні (вірш, балада, поема, дума тощо)11. Жанри — переважно епічні (роман, повість, оповідання та ін.), драматичні (на зрілому етапі реалізму).

Характерні риси Реалізмутісний зв’язок із дійсністю;аналітизм;типовість образів і ситуацій;розкриття впливу соціального середовища на людину;дослідження життя суспільства;психологізм;тяжіння до об’єктивного зображення дійсності;правдивість відображення життя в конкретних формах (увага до деталей, побуту тощо);перевага епічного начала, епічних жанрів (проза, основний жанр – роман). Жан – Франсуа Мілле«Збирачі колосся»

Етапи розвитку реалізму1820–1830-і роки — це період становлення напряму та його активної взаємодії з романтизмом. У 1830–1840-і роки реалізм утвердився та оформився як художній напрям у Європі, у ньому склалася й певна система жанрів. Провідну роль у ній відігравали прозові твори, зокрема роман, повість, оповідання, нарис. Жанри реалізму, як і романтизму, були надзвичайно відкритими, їхній розвиток визначала авторська свідомість. Реалізм 1850–1860-х років помітно відрізняється від реалізму попереднього етапу. Наприклад, Г. Флобер відчував себе художником «переходу», а його роман «Пані Боварі» (1856) фактично відкрив новий етап розвитку реалізму, який усе більше відходив від зображення сильних пристрастей і характерів, від яскравих сюжетів і всього незвичайного. Стабілізація буржуазного суспільства, моральний занепад у різних його сферах викликали в письменників прагнення детально й глибоко описати тогочасний стан дійсності. У другій половині XIX ст. творили видатні реалісти Г. Флобер, Г. де Мопассан, В. Теккерей та ін. Наприкінці XIX ст. митці шукали нових шляхів посилення достовірності у творах. Так виникає новий художній напрям — натуралізм, з яким взаємодіяв реалізм. Еміль Золя,теоретик натуралізму

Франція. Представники французького реалізму. Гі де Мопассан. Гюстав Флобер. Фредерік Стендаль. Оноре де Бальзак

Представники англійського реалізму. Чарльз Дікенс. Вільям Теккерей. Шарлотта Бронте

Словничок. Реалізм (від латин. геаlis — речовий, дійсний) — літературно-мистецький напрям, який полягає в усебічному відображенні взаємин людини й середовища, впливу соціально-історичних обставин на формування особистості. Позитивізм (від фр. positivisme, від латин. positivus — позитивний) — напрям у філософії, у якому єдиним джерелом знань уважають досвід, реальне життя, емпіричні науки (такі, що ґрунтуються на досвіді). Натуралізм (від латин. natura — природа) — художній напрям, який розвивався в європейській літературі та мистецтві (частково — в американському мистецтві) в останній третині XIX ст. Для нього характерні прагнення до об’єктивістського, фактографічного зображення дійсності та людських характерів, зумовлених біологічними, спадковими чинниками й соціально-матеріальним середовищем. Мімесис (від давньогрецьк. наслідування, подібність) — один із художніх принципів, який полягає в наслідуванні мистецтвом дійсності, відтворенні життя в правдоподібних (міметичних) формах.

Презентацію створено за матеріалами підручника «Зарубіжна література», 9 клас, Київ, «Грамота», 2017 р. авторський колектив: О. М. Ніколенко, М. О. Зуєнко, Б. В. Стороха