Презентація "Різноманітність середовищ життя. Наземно-повітряне та водне середовище."

РІЗНОМАНІТНІСТЬ СЕРЕДОВИЩ ЖИТТЯ. НАЗЕМНО-ПОВІТРЯНЕ СЕРЕДОВИЩЕ, ВОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕТА ПРИСТОСУВАННЯ ОРГАНІЗМІВ ДО НИХ.

Фронтальне опитування— Що таке адаптація?— Які адаптації зустрічаються у рослин?— Які адаптації є у тварин?

Усі організми без винятку мають свої пристосування до середовища життя. За зовнішнім виглядом організму нескладно визначити, у яких умовах живе даний вид. Розглянемо зображення комахи.— Чи здогадались ви, де мешкає така комаха? — Як ви здогадались про це?- Для чого їй потрібне таке забарвлення? — У якому середовищі мешкає ця комаха?

Особливостями наземно-повітряного середовища є наявність великої кількості світла та кисню. Вона вимагає від організмів існування опорного скелета (у рослини він представлений різноманітними механічними тканинами, а у тварини — твердим або гідростатичним скелетом), способів регуляції температурного режиму, процес їхнього розмноження має бути не прив’язаний до водного середовища. Таку назву наземно-повітряне середовище отримало у зв’язку з тим, що в умовах лише повітряного середовища не може існувати жоден організм, тому навіть найкращі «льотчики» (птахи та комахи) змушені час від часу опускатись на землю. Для переміщення в повітрі літаючі організми мають багато пристосувань: крила та павутиння у тварин, парашутики та крильця у насіння рослин, повітряні мішки у пилку хвойних порід тощо.

До активного польоту здатні приблизно 75 % видів усіх наземних тварин (переважно це комахи та птахи). Літають наземні тварини в основному з допомогою м’язових зусиль або ширяють за рахунок повітряних течій. Пристосування для польоту розглянемо на прикладі птахів. Найважливішим є те, що в них дуже швидкий обмін речовин. Також вони мають подвійне дихання, тобто отримують кисень і під час вдиху і під час видиху (про це ви детально дізнаєтесь у 7-му класі на уроках біології). У них дуже швидко б’ється серце і рухається кров, мають високу температуру тіла. Птахи мають крила та обтічну форму тіла, що вкрите легким пір’ям, кістки скелета заповнені повітрям і їх менше, ніж в інших ссавців, проте в них є особливі кістки, наприклад кіль — до нього кріпляться м’язи, що піднімають та опускають крила. Птахи не мають слинних залоз та сечового міхура, щоб полегшити масу тіла, а в самиць тільки одна статева залоза.

Пристосування організмів до життя в пустеліБільшість тварин, що мешкають у пустелях,— це членистоногі (комахи, павуки, скорпіони) та рептилії. Набагато рідше зустрічаються ссавці та птахи. У тварин, що живуть у пустелях, добре розвинений слух, зір та спритність у рухах (наприклад, тушканчики та кенгурові стрибуни стрибають по піску, відштовхуючись довгими задніми кінцівками).

Верблюди мають широкі ступні для того, щоб не загрузнути в піску. Більшість пустельних змій повзають боком: звиваються діагонально напряму руху, торкаючись піску тільки двома точками тіла і залишаючи за собою два паралельні ряди слідів, тому що вони бояться повзати по розжареному піску. У багатьох ящірок, які мешкають у пустелях, як і у змій, відсутні ноги. А деякі ящірки бігають по гарячому піску так швидко, що торкаються його тільки протягом лічених секунд.

Яскравою ознакою як пустельних хижаків, так і їхніх жертв є маскування. У багатьох пустельних змій очі й ніздрі розташовані на голові зовсім поряд, тому на здобич вони можуть чекати, повністю зарившись у пісок. Переважна більшість мешканців пустелі мають пісочне забарвлення, щоб не виділятися на тлі піску. Вдень у пустелі стоїть нестерпна спека, під час якої більшість тварин, якби вони не мали пристосувань, змогли б прожити не більше ніж декілька годин. Деякі тварини ховаються у своїх підземних схованках і виходять зі своїх укриттів тільки вночі, коли температура спадає.

Комахи, павуки, скорпіони і деякі плазуни відбивають пекучі сонячні промені поверхнею власного тіла. Шакали та койоти охолоджуються за допомогою швидкого дихання, коли з їхніх язиків під впливом гарячого повітря випаровується слина.

Деякі види пустельних рослин є ефемерами. Це означає, що вони здатні перечекати багаторічну засуху, а після випадання дощу прокинутися зі сплячки і розцвісти. Засуху здатні пережити також ікринки риб, що мешкають тут, яйця ракоподібних і комах. Деякі з них залишаються живими в місцях калюж та озер, і як тільки-но випаде дощ, із них одразу ж розвиваються личинки (інколи навіть через 50 років). У пустелях організми постійно відчувають брак води, у деяких із них опади трапляються лише раз на рік, проте іноді з довколишніх гір додолу спускаються цілі потоки води. Зазвичай мешканці пустель п’ють дуже рідко або не п’ють взагалі.

Пережити різкий недолік вологи рослинам допомагають деякі пристосування, що перешкоджають випаровуванню: сильно зменшена площа листків та їх опушення, плівка на поверхні листя великої товщини (кутикула, яка є повністю водонепроникною). Іноді рослини пустелі мають недорозвинені листки у вигляді крихітних лусочок. Фотосинтез відбувається у зелених стеблах рослин.

Пристосування організмів до життя у тропічних лісах. До тропічних тварин належать як грізні хижаки, такі як пума, так і зовсім беззахисні гризуни та ящірки. У тропічних лісах багато яскравих папуг та гігантських метеликів, на листі рослин можна зустріти величезних павуків, на ліанах гойдаються мавпи, а на гілках дерев лежать великі представники родини Котячі.

Усі вони пристосовані до життя в таких достатньо спекотних і дуже вологих умовах. Хижі ссавці мають гнучке тіло та кігті, щоб пересуватись по гілках дерев. Мавпи мають чіпкі хвости та кінцівки, які допомагають їм перелітати з одного дерева на інше. У тропічних лісах завжди тепло, тому комахи та інші безхребетні набувають величезних розмірів. Наземних травоїдних тварин у тропічних лісах майже не буває, тому що густі зарості дерев не дають можливості рости трав’янистим рослинам. Тут не буває тварин із великими рогами, бо вони заважали б їм пересуватись. Більшість тварин у тропічному лісі літають або повзають. Майже у всіх мешканців тропіків дуже добре розвинені органи зору або слуху. У птахів, що літають у верхніх частинах лісу, крила зазвичай короткі та широкі, а в тих, що живляться нектаром,— вузькі.

Серед рослин, окрім ліан, які розселяються навколо дерев, тримаючись за їх гілки та стовбури, є рослини-епіфіти. Це будь-які рослини, які поселяються на інших (головним чином на гілках або стовбурі) та при цьому отримують поживні речовини з навколишнього середовища, а не із субстрату, на якому живуть. Епіфіти мають пристосування для прикріплення та вловлювання води та поживних речовин із повітря

Пристосування організмів до життя в північних лісах. На Північному полюсі (як і на Південному) тварини, як і рослини, не зустрічаються. Проте в північних лісах їх достатньо. Як же їм вдалося пристосуватись до таких суворих умов — постійного холоду? Тут зустрічаються білки, вовки, ведмеді, горностаї, зайці, кабани, куниці, лисиці, лосі, рисі. Влітку також можна побачити земноводних та рептилій (вужів, жаб, тритонів тощо), які виходять зі стану заціпеніння. Більшість птахів, які мешкають у таких умовах, харчуються рослинною їжею (зазвичай насінням і плодами рослин, горіхами).

Більшість тварин мають тепле хутро та достатній шар підшкірного жиру, який допомагає їм утримувати тепло. Деякі ссавці впадають у сплячку (наприклад, ведмідь). Готуються до зимівлі (облаштовують домівки, запасають їжу). Мають тварини і пристосування до пересування у снігах. Наприклад, вовк при ходьбі спирається лише на пальці, тому й не провалюється у сніг. Подушечки навколо пальців оточені жорсткою шкірою, яка дозволяє їм пересуватись навіть заледенілими поверхнями. Горностай під час пересування іноді просто занурюється у сніг. Деякі з тварин змінюють забарвлення під час линьки на зимовий та літній періоди (такі як заєць та песець). Серед рослин переважають вічнозелені хвойні дерева, які мають видозмінене листя — хвою. Хвоя може мати вигляд лусочок або гілочок. Вона допомагає рослинам не випаровувати зайвої вологи, яку корінню дуже важко видобувати з ґрунту в умовах його промерзання. Квіткові ж рослини скидають листя на холодний період часу.

Вправа «Четвертий зайвий»

Водне середовище. Водне середовище життя є найдавнішим. Саме у воді зародилося життя. За складом водне середовище поділяють на два види: прісне та солоне (морське).— Згадаймо, скільки простору займає водне середовище на Землі. Різноманітність організмів у воді набагато менша, ніж на суходолі. Щільність води у 800 разів вища за щільність повітря. Тиск також набагато вищій, ніж на суходолі. (На кожні 10 м тиск зростає на 1 атмосферу.) Освітленість у воді зменшується із глибиною.

Важливим фактором є нестача кисню. Вміст кисню у воді приблизно у 20 разів менший, ніж в атмосфері. Він зменшується з підвищенням температури, а також у стоячих водоймах у зимовий період, коли вода відділена від атмосфери шаром льоду (саме тому, рибалки, які роблять ополонки, допомагають водоймам, адже через ополонки потрапляє кисень). Вуглекислого газу у воді, навпаки, більше, ніж в атмосфері (приблизно у 150 разів). У воді дуже швидко проводяться звуки, тому деякі тваринні організми, що мешкають у водоймах, видають звукові сигнали для спілкування з «родичами» (наприклад, косатки, кити, дельфіни). Також важливим фактором у воді є течія.

Деякі тварини можуть вільно пасивно парувати у воді (найпростіші, бактерії), а інші — активно (навіть реактивно) пересуватись (наприклад, риби, головоногі молюски, ссавці, водні змії та черепахи). Існують тварини, які ведуть прикріплений спосіб життя (губки, коралові поліпи, актинії, деякі молюски). Таким тваринам властивий особливий характер харчування — відціджування або осадження завислих у воді частинок органічних речовин і численних дрібних організмів.

У воді світлові промені дуже швидко згасають, тому навіть ті тварини, які мають добре розвинені органи зору, орієнтуються за їхньою допомогою лише на близькій відстані. Орієнтація на звук у водних тварин розвинена краще, ніж зорова. Деякі види уловлюють навіть коливання дуже низької частоти (інфразвуки), що виникають під час зміни ритму хвиль, і завчасно спускаються перед штормом із поверхневих шарів у більш глибокі (наприклад, медузи). Багато мешканців водойм самі видають звуки (ссавці, риби, молюски, ракоподібні). Деякі тварини відшукують їжу і орієнтуються за допомогою ехолокації — сприйняття відображених звукових хвиль (китоподібні). Багато водних мешканців сприймають відображені електричні імпульси, видаючи під час плавання розряди різної частоти. Відомо близько 300 видів риб, здатних генерувати електричний імпульс і використовувати його для орієнтації й сигналізації. Наприклад, прісноводна рибка водяний слон видає до 30 імпульсів за секунду, виявляючи безхребетних, яких вона може вполювати в рідкому мулі без допомоги зору. Частота розрядів у деяких морських риб доходить до 2000 імпульсів за секунду. Деякі риби використовують електричні поля також для захисту й нападу (електричний скат, електричний вугор тощо).

Найбільше органічної речовини у водоймах утворюють автотрофи, які використовують сонячне світло, що пробивається крізь товщу води. Можливість уловлювати світло обумовлюється прозорістю води. У прозорих водах океану автотрофи можуть зустрічатись навіть на глибині 200 м (тропічних водах). У дуже замулених прісних водоймах шар, який заселяють автотрофи, може становити лише кілька десятків сантиметрів. Найбільш активно водою поглинається червона частина променів світла, тому глибоководні моря зазвичай заселені червоними водоростями, які здатні за рахунок особливих барвників засвоювати зелене світло. Рослини, що мешкають у водному середовищі, зазвичай є водоростями (одноклітинними та багатоклітинними). Вони не мають органів і тканин. Більшість із них пасивно плавають у воді, а деякі — ведуть прикріплений спосіб життя.

У водоймах можуть частково бути і вищі рослини (ті, що мають органи і тканини). Вони занурені у воду. Такі рослини одержують не всю кількість сонячного проміння, тому що частина його відбивається або поглинається водою. Відповідно ці рослини тією або іншою мірою є тіньовитривалими. Цим зумовлена збільшена поверхня органів, особливо листків, порівняно із загальною масою. У зв’язку з тим, що у воді мало розчиненого кисню, у вищих водних рослин ускладнений газообмін. Однак у них добре розвинені міжклітинники, які сприяють регулюванню газообміну. Ці рослини мають дуже спрощену анатомічну будову, судини в них слабко розвинені або їх зовсім немає, воду вони сприймають всією поверхнею тіла. На поверхні листів кутикули немає або вона занадто тонка, щоб не створювати перешкоду в надходженні води до клітин

Інтерактивна гра «Незакінчене речення»- На уроці я зрозумів …- Сьогодні я навчився …- На уроці найцікавішим було …- На уроці мені було найважче …- Сьогодні на уроці я не зрозумів …- У мене виникло запитання …

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!!!