Презентація "Роки застою в СРСР (1964-1985 рр.)"

Тема 2 : СРСР у другій половині ХХ ст. та його розпад. Країни Центральної та Східної Європи. Урок 2 Тема : Роки застою в СРСР (1964-1985 рр.)

СРСР: Економічні, соціальні та політичні ознаки кризи в СРСР. Леонід Брежнєв

1964 рік – усунення М. Хрущова від влади. Напис на карикатурі: «Хрущову від московських товарищів: “Твоя Новорічна вечірка буде не така, як це було раніше”(1964 рік)14 жовтня 1964 р. – пленум ЦК КПРС звільнив М. Хрущова з усіх посад «за станом здоров’я». Першим секретарем ЦК КПРС став Леонід Брежнєв, Головою Ради Міністрів СРСР – Олексій Косигін.

1964-1985 рр. – Період правління Л. Брежнєва. Період «Застою» — ретроспективна назва одного з останніх періодів існування радянської економічної та політичної системи (середина 1970 - середина 1980-х років). Поняття «період застою» з'явилося та було введене в політичний лексикон лідером КПРС та головою держави - М. С. Горбачовим у другій половині 1980-х років. На початку Леонід Брежнєв, який опинився на вершині влади, багато кому подобався. Ззовні він здавався добродушним, умів викликати симпатії співрозмовників. Щоправда, й умів домагатися свого - доволі брутально відсунув від влади конкурентів. 

В особі Леоніда Брежнєва до влади в СРСР прийшла партійно-господарська номенклатура. Номенклатура – привілейована правляча верства, еліта або «політичний клас», відносно закрита соціальна каста  «соціалістичного» суспільства.

Етапи періоду застоюІ етапІІ етапІІІ етап

Зміна політичного курсу Поворот від лібералізації до консерватизму в усіх сферах життя. Розвиток України в умовах неосталінізму. Відмова від критики культу особи Сталіна, висока оцінка його діяльності, формування мудрого, скромного образу вождя у фільмах. Зміцнення монополії КПРС на владу. Розростання партійно-державного апарату, бюрократизм, формалізм, кар’єризм. Зростання корупції, хабарництва, всевладдя.

Бюрократія – спосіб побудови організації, що складається з ряду офіційних осіб, посади і пости яких утворюють ієрархію і які розрізняються формальними правами і обов'язками, що визначають їх дії і відповідальність. 

Економічна криза

Політична криза

Ідеологічна криза

 Тільки одиниці наважувалися виступати проти влади відкрито. Символами опору з боку російської інтелігенції стали в той час письменник Олександр Солженіцин і фізик Андрій Сахаров, які відстоювали право на інтелектуальну свободу. Опонентів режиму ув'язнювали. Олександр Солженіцин Андрій Сахаров

Іззовні ж ситуація в радянському суспільстві 1970-х років виглядала стабільною. Доступна освіта, як здавалося, відкривала перспективи. Відносно задовільне соціальне забезпечення давало змогу займатися повсякденними справами. вдалося на деякий час досягти пом'якшення міжнародної напруги - американський президент Річард Ніксон у 1972 р. приїхав до Москви і підписав із Брежнєвим договір про обмеження стратегічних озброєнь.

Перші помітні суспільству тривожні симптоми політичної кризи з'явилися під кінець 1970-х років. Вони виникли у зв'язку з введенням у 1979 р. «обмеженого контингенту радянських військ» до Афганістану. 

На знак протесту проти радянської інтервенції в Афганістан США, ФРН, Японія, а також більшість ісламських країн бойкотували ХХІІ Літні Олімпійські ігри в Москві 1980 р.

Кризові явища у радянській економіціГоловне гальмо модернізації - планово-директивне господарство. Підприємства працювали за інерцією, не дбали про продуктивність, випускали застарілу продукцію, яка не мала попиту. Мотивів для конкуренції й отримання прибутку взагалі не було. Засобом збагачення стала корупція, яка охопила державний апарат. Ще інші можливості відкривалися перед працівниками торгівлі - продавати за завищеними цінами дефіцитні товари. Критичний стан економіки країни був очевидним, але ніхто не знав, як це подолати. Країна існувала за рахунок нещадної експлуатації природних і людських ресурсів.

Леонід Брежнєв помер у 1982 р. Країною керували: Юрій Андропов (1982-1984)Костянтин Черненко (1984-1985)Обидва керівники обіймали найвищі посади в похилому віці, хворіли й невдовзі вмирали. Це посилювало в людей відчуття абсурду при владі. Падіння відчувалося на всіх рівнях. У країні зростала соціальна напруга: підвищено ціни, розпочалися перебої з постачанням продуктів харчування, у дефіциті були промислові товари, що зумовлювало довжелезні черги.