Релігійний світогляд великого поета* Дитину ввели у віру 12 березня за н. ст. 1814 р.* Хрестив його священик Олексій Базаринський, а хресним батьком був селянин із Моринець Звенигородського повіту Київської губернії – Григорій Дяденко.* Малий Тарас був хрещений у церкві греко-католицької релігії во ім’я св. Івана Богослова.
* Релігійні погляди, християнське світобачення, християнський спосіб мислення Тарас засвоював від діда, родичів, односельчан, тобто від тих, в оточенні кого зростав, чий світогляд сприймав як повітря.* Перші відомості про церкву, про вчення Христа, про християнську мораль хлопчик одержав від дуже релігійного тата, який удома по неділях і святах часто вголос читав Святе Письмо та оповідання про життя святих.
* У формуванні релігійного світогляду Т. Шевченка, зокрема в дитячі роки, велику роль відіграла і сільська церква, відправи в ній, проповіді сільського священика, прослуховування уроків із Євангелія, читання Псалтиря, житій святих. Відомо, як глибоко западає в душу те, що емоційна людина сприймає в дитинстві. * В формування релігійного світогляду поета, варто наголосити, що в ньому найголовнішими є Святе Письмо, Старий і Новий Завіт. Шевченко перечитував Святе Письмо раз у раз, надто в час скрути, у похмурі дні недолі; він припадав до нього як до цілющого джерела мудрості і життєдайної снаги. “Новий Завіт я читаю з благоговійним трепетом”, – писав Т. Шевченко у 1850 р
* Коли простежити за драматизмом ставлення Т. Шевченка до Бога, то можна виявити, що довгі роки поета мучило таке питання: * “Чому бідують і страждають хороші люди, а лихі купаються в добрі і достатках; чому нелюди шаліють безкарно?” * Оплакуючи дівочу недолю, поет запитував: “О Боже мій, милий, за що ти караєш її сироту?” Вдови, рекрути, кріпаки... Вся Україна стогнала, ридала і мучилася... “Чи Бог бачить із-за хмари наші сльози, горе?” Чому Бог таке допускає?
* Провівши дев’ять років на засланні, Т. Шевченко близько підійшов до порозуміння подібного становища, осмислення важливості такої людської якості, як терпіння. * “Тепер, і тільки тепер я повністю повірив у слово “Люблячи, караю вас”. Тепер тільки молюся я і дякую йому (Богові) за безмежну любов до мене, за заслану випробу. Вона очистила, зцілила моє бідне хворе серце. Вона відвела призму від очей моїх, через яку я дивився на людей і на самого себе. Вона навчила мене, як любити ворогів і тих, хто нас ненавидить. А цього не навчить жодна школа, крім тяжкої школи випробування і тривалої розмови з самим собою. Я тепер почуваю себе якщо не досконалим, то щонайменше бездоганним християнином.
* Люди, виховані у дусі українського християнства, переконані, що вчинити наругу над жінкою, дівчиною, знеславити її – це заподіяти найогидніший злочин, у зіткненні з яким милосердя німіє. Успадкувавши такі погляди, Т. Шевченко гідно розвинув їх у багатьох творах і створив галерею Катерин, Оксан, Мар’ян, Лілей... * Серед усіх наших письменників мало знайдеться таких, як Шевченко, у їх відношенні до української жінки. Він так знав і розумів жіночу душу взагалі й українську зокрема, болів її болями, так журився жіночою долею, такою ніжною любов’ю оточував своїх сестер.
Одна з провідних тем Шевченкової творчості –тема жінки«Такого полум’яного культу материнства, — писав М. Рильський, — такого апофеозу жіночого кохання і жіночої муки не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу. Нещасний в особистому житті, Шевченко найвищу і найчистішу красу світу бачив у жінці, в матері».
* Жіноча доля для Шевченка - не просто одна з тем його творчості. Це справді незагоєна рана поетової душі. Образ жінки-кріпачки нерозривно поєднаний у нього з образом власної матері, яку «ще молодою - у могилу нужда та праця положила», та рідних сестер - Катрі, Ярини, Марії, які «у наймах виросли», та в яких «у наймах коси побіліли».
* Самопожертва - це риса, яка притаманна багатьом жінкам-матерям у творчості Кобзаря. Шевченковi поеми кличуть до помсти тим, хто топтав жiночу честь, гiднiсть i щастя. * Образ Ганни iз поеми «Наймичка», життя якої заради сина, повнiстю принесене в жертву, – це материнський подвиг. Лише перед самою смертю вона розкриває синовi правду.
Тарас Григорович бачив у жiнцi передусiм духовну красу, обожнював материнство, уславлював вiрнiсть i щирiсть, але не прощає аморальностi й жорстокостi. Образи жінок і дівчат у творчості поета не тільки трагічні, їм притаманні найкращі риси людського характеру: чуйність, щирість,доброта. І заслуга Шевченка в тому, що він підняв образ жінки-матері, жінки-кріпачки на п’єдестал чистоти почуттів, моральної краси й материнської величі.
* Шевченкові пошуки гідної долі для жінки- матері найтісніше переплітається з релігійністю поета. Богородиця у поета — це завжди проста жінка, земна, стражденна і свята, а жінка, жінка-мати у нього завше трохи Богородиця. Все упованіє моєНа тебе, мій пресвітлий раю,На милосердіє твоє,Все упованіє моєНа тебе, мати, возлагаю,Святая сило всіх святих,Пернепорочная, благая!(«Марія»)
* Через Своє Слово Бог відкриває нам, що впродовж історії людства Він співпрацює з жінками й піклується про них. Про це свідчить безліч прикладів дбайливого ставлення Господа до жінок у Біблії. * Материнська , жіноча любов гідна пошани й захоплення, але це лише віддзеркалення Божої любові, тієї ніжної любові, котра властива Богу Отцю.
Жінка На кому світ тримається? На кому. Краса і радість, і любов свята?На жінці-матері, на почутті святому. В усі віки, у будні і свята. Й не переконуйте, що ні, не треба. Я знаю це, бо прожила життя.І вмію людям прихилити неба,Сміливо й чесно йшла у майбуття. Долала труднощі усі і перепони,Бо тільки жінка раду всім дає. В душі у жінки є свої закони,Тому, що сонце в серденьку у неї є. Й любов така, що Всесвіт обіймає,І щось таке, що кличе у політ... Бо жінка-матір діток захищає,Тому на ній тримається весь світ.