Презентація на тему "РОСЛИНИ – СИМВОЛИ УКРАЇНИ"
Не можна уявити собі двору на Україні, де б не ріс кущ калини; обов'язково садили вербу, тополю, вишню, яблуню і, звичайно, прикрашали двір квітами: барвінком, чорнобривцями, соняшниками, мальвами.
Буває, часто сліпну від краси. Спинюсь – не втямлю, що воно за диво, -Оці степи, це небо, ці ліси,Усе так гарно, чисто, незрадливо,Усе моє, все зветься – Україна. Така краса, висока і нетлінна,Що хоч спинись і з богом говори. Л. Костенко. Не можна уявити собі двору на Україні, де б не ріс кущ калини; обов’язково садили вербу, тополю, вишню, яблуню і, звичайно, прикрашали двір квітами: барвінком, чорнобривцями, соняшниками, мальвами.
Калина – це символ рідної землі, батьківської хати. В українській творчості символізує мужність і незламність духу в боротьбі за незалежність рідного краю:білий цвіт символізує чистоту почуттів; червоні грона – символ крапель крові, що пролилася борцями за волю; зелене листя – пробудження молодого покоління – надії нації. У калини китиці червоні,У калини білі-білі квіти,Я тримаю гілочку червону,А здається – усміх України.
Калина – харчова, лікарська, медоносна і декоративна рослина. Плоди використовують як вітамінний і сечогінний засіб; готують начинку для пирогів, киселі, пастилу, приправу до м’ясних страв. Її консервують, готують наливки, фруктово-ягідні наливки. Плоди дають червону фарбу, кора – чорно-зелену, придатну для фарбування шерсті. З декоративних форм калини особливо поширена форма буль-де-неж.
Верба – символ весни, Батьківщини, України і, разом з цим, жіночого смутку та вдівства. Вербова гілка зацвіла у мене на столі,Як символ сонця і тепла,Ще схованих в імлі,Як знак зеленої весни,Котра ще вдалині. Як знак, що щастя сад рясний. Даровано мені. Вербова гілка на століУ мене розцвіла …Прилинуть, серце, журавлі,А в них на кожному криліДар сонця і тепла. М. Рильський
Яблуня – символ цілісності й розумності земних бажань, втілення поміркованості, «золотої середини». Яблуня у цвіті: кожна пелюстинка. Радісно відкрилася весні. Мамина білесенька хустинка. Світиться у рідному вікні. Пам’ять, як і вічність, невситима,То радіє стиха, то болить. Сад цвіте, і кожна пелюстинка. Маму уподібнює на мить. М. Ткач
Чорнобривець – дивна квітка, бо по суті «чужинець», а став чи не найріднішою рослиною, яка уособлює дитинство, рідну матір і батька, рідну оселю. Чорнобривців насіяла мати. У моїм світанковім краюІ навчила співанки співати. Про надію квітучу мою. Як на ті чорнобривці погляну,Бачу матір стареньку,Бачу руки твої, моя мамо,Твою ласку я чую, рідненька. М. Сингаївський.
Мальва, або рожа рожева з давніх-давен є народною квіткою України. Росли, як огорожа біля хати,З дитинства пам’ятаю ці квітки. Рожеві мальви, що садила мати,Минулого життя мого казки. Коли зрання дивилась у віконце,Красою настрій звеселяли мій. Грайливо милувалися на сонці,Махрові мальви із дитячих мрій. Життя іде. Роки минають швидко.І ненька біля хати вже вдова. У пам’яті моїй рожева квітка,Надійні, теплі мамині слова.І. Чехова