презентація "РОЗМІЩЕННЯ НАСЕЛЕННЯ НА ЗЕМНІЙ КУЛІ ТА В УКРАЇНІ"

РОЗМІЩЕННЯ НАСЕЛЕННЯ НА ЗЕМНІЙ КУЛІ ТА В УКРАЇНІПідготувала вчитель географії – желізняк яна костянтинівна

 На Земній кулі нині заселено майже всі сприятливі для проживання людини ділянки поверхні. Території, які зовсім не заселені людьми, становлять 15 % світового суходолу. Це льодовикові приполярні райони, спекотні безводні пустелі, важкодоступні високогір’я. Водночас на заселеній суші населення розміщене надзвичайно нерівномірно: на території, що становить лише 1/20 її частини, зосереджена половина людства, тоді як на половині заселеного суходолу проживає 1/20 частини світового населення. Це зумовлено впливом природних і соціально-економічних чинників.

Упродовж багатовікової історії взаємодії з природним середовищем людство найбільше «уподобало» для проживання території помірного, субтропічного та субекваторіального кліматичних поясів, рівнини до висоти 500 м над рівнем моря (там зосереджено понад 4/5 населення світу), 200-кілометрову смугу вздовж узбереж морів і океанів, міські осередки (більш як 50 % населення Землі).

Важливим показником, що характеризує розміщення населення у світі та окремих регіонах, є його середня густота. Ви вже знаєте формулу, за якою її обчислюють. Цей показник для всього світу постійно збільшується і становить нині 50 осіб на 1 км2. Найгустіше на нашій планеті заселено території давнього зрошувального землеробства (острів Ява і Японські острови, долину нижнього Нілу, Індо-Гангську і Велику Китайську низовини, оази Близького Сходу), райони тропічного плантаційного господарства (острови Вест-Індії, узбережжя Південної Америки й Африки), старі промислові райони Європи і північного сходу США, міста та приміські території. Середня густота населення на цих територіях сягає подекуди 600-1000 осіб/км2, а в містах може перевищувати 20 тис. осіб на 1 км2(Мумбай, Індія; Париж, Франція).

Натомість надзвичайно низькою є густота населення в тундрі, лісотундрі, тайзі, пустелях помірного й тропічного поясів, вологих екваторіальних лісах, гірських районах. Нерідко у них на 1 км2 площі припадає менше, ніж один мешканець.

По території України населення розміщується також нерівномірно. Вирізняються 8 регіонів (з кількістю населення понад 2 млн осіб у кожному), в яких загалом зосереджена більш як половина населення країни (див. додаток 6). Найбільшою є кількість населення в Донецькій, Київській (разом з м. Києвом) і Дніпропетровській областях. Лише у двох областях (Чернівецькій і Кіровоградській) мешкає менш ніж 1 млн осіб. Щоправда, до цієї межі наближається ще кілька регіонів, які з року в рік втрачають своїх жителів.

Середня густота населення в Україні становить 75 осіб/км2. Найвищі її показники (близько 100 осіб/км2 і більше) характерні для сходу та заходу країни - областей Донбасу (Донецька область є лідером в Україні), Придніпров’я, Прикарпаття й Закарпатської області . Підвищений показник густоти населення має й столична Київська область. Ці регіони разом із рештою областей лісостепової зони утворюють в Україні основну смугу розселення, яка володіє найкращими природними умовами для життя і діяльності людей. Північніше й південніше від неї території заселено рідше (у Чернігівській і Херсонській областях - близько 35 осіб/км2). Північна поліська частина - це край лісів і боліт. Для південних степових областей України характерний посушливий клімат, там відчувається дефіцит прісної води. І лише в передгір’ях Кримських гір і на Південному березі Криму в умовах так званих північних субтропіків густота населення значно зростає.

СІЛЬСЬКІ Й МІСЬКІ НАСЕЛЕНІ ПУНКТИ По території планети люди розселилися не поодиноко, а групами. Місця концентрації людей разом із житловою, виробничою та обслуговувальною забудовою й окультуреними ландшафтами називають населеними пунктами, або поселеннями. Вони поділяються на сільські та міські.

Первинними в історії людства були сільські поселення, що пов’язані з сільськогосподарським освоєнням значних за площею ареалів земель. Найменші з них - хутори складаються з однієї чи кількох садиб, які віддалені від інших поселень. Більшими й компактнішими сільськими поселеннями є села.

Міські поселення виникли як осередки розвитку ремесла, торгівлі, оборонні пункти. Пізніше, збільшуючись за кількістю населення, вони ставали центрами культури, освіти, добувної та обробної промисловості, різних галузей сфери послуг.

Отже, місто - це поселення, що має зазвичай великі кількість і густоту населення, жителі якого зайняті, як правило, поза сільським господарством. До міських поселень також подекуди відносять містечка - перехідні населені пункти між селами і містами, які існували (Польща, Україна) чи існують (Англія, Японія) в деяких країнах.

У світі немає єдиних критеріїв визначення міст. Найчастіше для цього використовують кількість населення (людність), сферу зайнятості мешканців, функції, які виконують поселення, історичні особливості їхнього розвитку. Нижня межа людності міст у різних країнах змінюється від 200-250 осіб (в Ісландії, Швеції, Данії) до 20 тис. осіб (у Нідерландах, Нігерії) і більше (наприклад, у Японії - 50 тис. осіб). Щоправда, в багатьох країнах (у т. ч. й Україні) при встановленні статусу міст не завжди дотримуються критеріїв людності. У деяких країнах (Китаї, Бразилії, Данії) до міст відносять усі поселення, які виконують адміністративні функції незалежно від їх величини. А в багатьох європейських країнах містами вважають також ті поселення, які ще за Середньовіччя здобули міські права, хоча нині кількість мешканців у них невелика.

СІЛЬСЬКЕ І МІСЬКЕ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ. Менше від третини населення України нині проживає у сільських поселеннях і більш як 2/3 - у міських. Усього в країні налічують близько 28,4 тис. сільських населених пунктів, однак щороку їхня кількість зменшується. Найменшими є хутори і присілки з людністю не більш ніж 15 осіб. Багато їх покинуто й занедбано, однак за сучасних умов вони можуть відродитись, ставши центрами фермерських господарств. Більшість сільських мешканців України проживає у великих селах (з людністю понад 1 000 осіб), однак за кількістю переважають середні (500-1000 осіб) та малі (менше від 500 осіб) села.

До міст в Україні відносять поселення з людністю понад 10 тис. осіб, більшість мешканців яких займається несільськогосподарською діяльністю. Щоправда, історично збереглися міста з меншою чисельністю населення (навіть 1-2 тис.). Міськими поселеннями в Україні є також селища міського типу (аналог колишніх містечок), до яких відносять населені пункти з людністю понад 2 тис. жителів, які також зайняті поза сільським господарством. Загалом в Україні 1 345 міських поселень, у т. ч. 460 міст, решта - селища міського типу.

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ• Густота населення визначається як відношення кількості населення, що проживає на певній території, до її площі.• Найбільша густота населення в Україні - у східних і західних, найменша - у північних і південних областях.• Основними формами розселення населення є сільські та міські населені пункти.• Місто - це поселення, що має значні кількість і густоту населення, жителі якого зайняті переважно поза сільським господарством.