Презентація "Рух Опору на Великобурлуччині в роки Другої світової війни"

Рух Опору на Великобурлуччині Вчитель історії комунального закладу “Великобурлький ліцей Великобурлуцької селищної ради” Морозова Л. В.

Об’єкт дослідження - рух Опору на окупованій території України. Предмет дослідження - рух Опору на території Великобурлуцького району. Хронологічні рамки: дослідження - нижня межа – червень 1942 року, верхня межа – лютий 1943 року. Географічні межі: територія Великобурлуцького району. Завдання Дослідити причини розгортання руху Опору на території Великобурлуць- кого району; проаналізувати основні форми стихійного руху Опору; схарактери- зувати діяльність підпільних організацій району

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Харківщинознавство: навч. посіб. для учнів загальноосвітн. навч. заклад. / О. Є. Кононенко, Л. С. Шульженко, К. М. Слесик та ін. – Х. : Гімназія, 2009. – 432 с 2. Оковита К. О. Великобурлуччина (сторінки історії).- Х., «Торнадо», 2000.- 526 с. 3 Косик Володимир. Україна і Німеччина у Другій світовій війні / Наукове товариство імені Т. Шевченка у Львові; Українознавча бібліотека НТШ. – Париж;Нью-Йорк;Львів: 1993. – 684 c. 4. История городов и сел. Украинской ССР: В 26 т. Харьковская область / Ред. кол. тома: Сероштан Н. А. (предс. редкол.), Бурик А. И., Воеводин Н. А., Голиков С. З., Драч А. С., Дягилев Е. В., Ивашко В. А., Канавенко С. А., Ксензенко Н. И., Кумака А. М. Кучерявенко П. Х., Лавриненко Л. Л., Пастернак А. П., Попоа Г. Н., Романенко К. Ф., Рущенко П. Т., Рибалка И. К., Семенко Н. Ф., Складнев Г. М.,Слюсарський А. Г. Шиян К. К., Ярмолович О. М. – Х.: Полиграфкнига, 1976. – 722 с. 5. Євгенов С.,Ступак В. Ризикуючи своїм життям. // Радянський патріот. – 1965.- № 72 6. Оковита К. О. Ратоборці землі бурлуцької. – Вовчанськ: ТОВ «Вовчанська друкарня». – 434 с. 7. Задорожна О., Ступак В. Людина серед людей . // Радянський патріот. – 1965.- № 74. 8. Федорін Є. Міловський Сусанін – дід Альошка. // Радянський патріот. – 1995.- № 78. 9. Я буду честным перед Отчизной. – [Електронний ресурс]. 10. Сильніші за смерть. - [Електронний ресурс], Режим доступу:http://krasnopillia.info/2015/02/09/sylnishi-za-smert/ 11. До последней капли крови.-В кн.: Исаев С. И., Левченко В. М. Герои- освободители Харковщины.-Х., «Прапор»,1988, с.299-303 12. Я буду драться до последней капли крови. - В кн.: Подвиги во имя Отчизны. – Х., «Прапор», 1974,с. 624-631. 13.Телюк С. Павло з Мукунги. – К.: Веселка, 19871.- 183 с.

фізичний і моральний терор проти осіб, що не підкорилися окупантам; кріпосницького типу експлуатація трудових ресурсів, вивоз до Німеччини молоді на примусові роботи; грабунок матеріальних засобів, варварське використанням виробничих потужностей; фашизація свідомості радянських людей. Новий порядок

Особливістю українського руху Опору стала наявність двох напрямків боротьби. У цей час в Україні діяли: • прибічники Радянського Союзу, які боролися проти вермахту; • українські націоналісти, що намагалися воювати на два фронти — як проти нацистів, так і проти радянської влади. У Русі Опору брали участь партійні й безпартійні, дорослі й діти. Руху Опору сприяло те, що німцям бракувало війська для належного контролю над величезними захопленими територіями. До того ж на Україні вже існували підпільні організаційні мережі ОУН, більшовиків і — на північному заході — поляків, кожна з яких мала власні партизанські сили.

У червні 1942 року німецькі загарбники захопили населені пункти Великобурлуцького району. Місцеве населення, як могло,протидіяло загарбникам. Це був стихійний Рух Опору. Стихійний рух був різноманітним. Особливо він відзначився щирою допомогою простих людей радянським бійцям і офіцерам, що потрапили у скрутне становище. Ці люди не завдавали ворогові відчутної шкоди, але те, що вони повертали до життя людей, які із зброєю в руках нищили ворога, і було їх скромним внеском у справу Перемоги над ворогом.

Чугунівка Канівцове Стихійний рух Опору

В селі Чугунівка, ризикуючи своїм життям, Марія Іванівна Єфімова, Семен Гнатович Чайка та його доньки Оксана і Тетяна, а також Олександра Іванівна Хворостова врятували партизана печенізького загону Івана Васильовича Гришкіна. Переховували пораненого Василя Чигряєва Галя Куценко зі своею подругою Нюрою Пристенською із села Канівцове. Іван Юхимович Соловей із Середнього Бурлука спас від розстрілу Івана Кравченка, назвавши його своїм «онуком». Сім’я Жегусь під час німецької окупації переховувала голову колгоспу з Куп’янська Олексія Петровича Богуславського. Переховував радянського танкіста Василя Лопату, пораненого під час бою в Старохутірському яру, бурлучанин Василь Васильович Корнійчук.

На території нашого району діяли і підпільні групи, що були створені спеціально підготовленими для такої роботи в Москві людьми і перекинуті в тил ворога. Це група Галини Пархоменко із Великого Бурлука. У Вільхуватці підпільну роботу вів Федір Синько. Він був розстріляний німцями.

Плоске Хатнє Довжанка Радянський рух Опору

Партизанський квиток Галина Пархоменко

Олександра Руденко

Підпільниці Олександра Руденко і Марфа Шапка

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ