Презентація «Рух Опору та його течії в Україні»

Розділ «Україна в роки Другої світової війни»«Рух Опору та його течії в Україні»

Поняття і терміни: Рух Опору — національно-визвольний рух народів, окупованих Німеччиною та її союзниками в роки Другої світової війни. Боротьба набирала різних форм — від духовного опору до збройної боротьби. Партизанський рух — рух військових загонів, засланих у тил протилежної сторони, що діяли на окупованій території з диверсійно-розвідувальною метою. Вони координували дії з армією і частково залучали місцеве населення до своєї діяльності. Етнічні чистки — система насильницьких заходів, які передбачають виселення, знищення певної етнічної групи на певній території, яку інша етнічна група вважає «своєю».

Течії Руху Опору в Україні

Форми діяльності Руху Опору:

Причини розгортання радянської течії Руху Опору: МЕТА:

Джерела формування радянських партизанських загонів:

Радянська течія Руху Опору. У травні 1942 р. було створено Український штаб партизанського руху (УШПР), який очолив Т. Строкач. Штаб мав координувати дії партизанських загонів та Червоної армії, забезпечувати партизанів зброєю, вибуховими пристроями, продовольством тощо. Він підпорядковувався Центральному штабу партизанського руху на чолі з П. Пономаренком. Тимофій Строкач. На території України діяли партизанські загони, якими командували: С. Ковпак. С. Руднєв. О. Федоров. Я. Мельник. М. Наумов. О. Сабуров

Радянська течія Руху ОпоруІз кінця 1942 р. розпочався новий етап розвитку радянського партизанського руху. Він став більш численним та організованим. Свої дії партизани почали координувати з діями Червоної армії. Новою формою боротьби стали рейди в тилу противника. 26 жовтня 1942 р. з’єднання Сидора Ковпака й Олександра Сабурова рушили із Сумщини на захід. Подолавши Дніпро, рухаючись північними районами Київщини та Житомирщини, партизани нищили німецькі комунікації та гарнізони. Цей рейд примусив нацистське командування збільшити свою сили в тилу. Яскравою сторінкою партизанської боротьби в Україні в перші місяці 1943 р. став «Степовий» рейд партизанського з’єднання під командуванням Михайла Наумова. Партизани пройшли з боями понад 2,3 тис. км до Одеської області й під тиском німецьких військ відійшли до Білорусії. Найзухвалішим рейдом партизанського з'єднання С. Ковпака став Карпатський рейд у червні—вересні 1943 р., що тривав 100 днів. Пріоритетною формою діяльності партизанів у 1943 р. стала боротьба на комунікаціях вермахту. Так, улітку 1943 р. партизани здійснили широкомасштабні операції «Рейкова війна» і «Концерт», паралізувавши транспортну систему німців. Крім того, партизани допомагали Радянській армії під час форсування Дніпра й визволення Правобережної України.

Націоналістична течія Руху Опору. МЕТА:

Націоналістична течія Руху Опору. Збройне формування – Українська повстанська армія (УПА)Початок: «Поліська Січ», створена влітку 1941р. на Волині отаманом Тарасом Бульбою (Боровцем) Офіційна дата створення: 14 жовтня 1942 р.Ініціатор створення : ОУН (б)

Націоналістична течія Руху Опору. Головні Командири УПА: Дмитро́-Рома́н Семе́нович Клячкі́вський псевдо: «Блонд», «Охрім», «Роман», «Клим Савур», «Білаш», «Панас Мосур», «Омелян Кримський»(травень-листопад 1943р.)Рома́н Шухе́вич псевдо: «Білий», «Дзвін», «Роман Лозовський», «Степан», «Чернець», «Чух», «Тур», «Тарас Чупринка»(1944-1950)Васи́ль Степа́нович Кук псевдо: «Василь Коваль», «Юрко Леміш», «Ле», «Медвідь»(1950-1954)

Націоналістична течія Руху Опору. Вороги. Німецькі нацисти. Радянські партизани. Польська Армія Крайова

Польська течія Руху Опору. Збройне формування – Армія Крайова, Армія людова. Дата створення – листопад 1941р. Територія діяльності в Україні – Галичина, Волинь. Мета – відродження Польської держави в межах 1939р.,включаючи західноукраїнські землі

Українсько-польське протистояння. Трагедія Волині. Радянські військові та місцеві жителі оглядають тіла убитих українців у Верховині після нападу поляків 6 червня 1945 року. Навесні 1943 року Крайовий провід Організації українських націоналістів (ОУН) ухвалив рішення про вигнання поляків. Рішення обґрунтовувалося необхідністю перешкодити планам повернути західноукраїнські землі до складу Польщі. А також покарати поляків за співпрацю з гітлерівцями, допомогу радянським партизанам та за вбивство українських громадських діячів на Холмщині.11-13 липня 1943 року загони УПА атакували понад 100 польських поселень (втім, на думку ряду істориків, ця цифра суттєво завищена). У відповідь командування Армії Крайової створило свої партизанські загони та організувало бази самооборони. А також розпочало каральні акції проти українського мирного населення. Польські жертви різанини УПА в селі Липники на Волині, 1943 р. Радянські військові та місцеві жителі оглядають тіла убитих українців у Верховині після нападу поляків 6 червня 1945 року

Антипольські акції українців 1943-1945 років справді супроводжувалися масовими вбивствами цивільних поляків, які були етнічною меншістю на Волині. До озброєних націоналістів приєднувалося місцеве українське населення, яке тривалий час зазнало утисків з боку польської влади. Водночас, польські підрозділи Армії Крайової та селянські батальйони також вдавалися до масових вбивств українського громадянського населення не лише на території Волині, а й на території Польщі. Кількість жертв, яку називають дослідники, сильно варіюється. За польськими підрахунками, під час цієї трагедії з польського боку загинуло щонайменше 36 543 — 36 750 осіб (головним чином — польські селяни), з яких понад 19 тисяч — із встановленими прізвищами, а з українського боку — до кількох тисяч осіб. За українськими дослідженнями, лише на території одного Володимирського району поляки вбили майже 1500 цивільних українців. На території Рівненської області виявлено понад 10 тисяч жертв від рук польських комуністичних, шовіністичних, колаборантських формувань та польської самооборони, а кількість встановлених злочинів, скоєних поляками, вже перевищила 1500. Українсько-польське протистояння. Трагедія Волині.