Презентація "Сандармох. Маловідомі сторінки історії"

Сандармох. Маловідомі сторінки історії Для тих …Хто не знав…або забув…Проєкт-дослідження учениці 10 класу Ковшар ВікторіїКерівник – бібліотекар Плющева С. І. Чаплинський ліцей. Петриківської селищної ради2023 рік

«Убієнним синам України»…Сандармо́х (рідше — Сандормох) — лісове урочище в Медвеж'єгорському районі[Республіки Карелія, за 19 км від м. Медвеж'єгорськ, неподалік від м. Повенець, де на площі 10гектарів у 1930-х роках органи НКВС розстріляли понад 9500 осіб 58 національностей. Усього на цій території виявлено 236 розстрільних ям. Місце масових страт людей віднайшли громадські активісти в липні 1997 року за що згодом переслідувалися. Козацький хрест (український). Встановлено 9 жовтня 2004 року

місце розстрілу соловецького тюремного етапу 1937 року, в якому перебували відомі діячі культури, науки, військовики, технічна інтелігенція, священство. Серед убитих — священник з Ватикану, який збирав дані про порушення прав людини в Радянському Союзі, сотні вихідців з України, зокрема митці Лесь Курбас, Микола Куліш, Микола Зеров, Марко Вороний, Валер'ян Підмогильний, Мирослав Ірчан, професори-історики Олександр Бадан-Яворенко, Сергій Грушевський, Володимир Чехівський, письменник та міністр освіти УНР Антін Крушельницький.

Соловецькі в'язні-українці й особи, чиї долі пов'язані з Україною,розстріляні в урочищі Сандармох 27.10. — 4.11.1937 року. Вороний Марко Миколайович, 1904 р. н., уродж. м. Чернігів, українець, із дворян, син письменника Миколи Вороного, освіта н/вища, навчався в Київському музично-драматичному інституті (режисерський факультет) та інституті народної освіти, поет (псевдонім Антіох), перекладач, член Спілки совєтських письменників. З 1928-го — працівник кіностудії, восени 1933-го переїхав до Москви, працював у журналі «Наши достижения». Повернувся в УССР 1934-го, проживав: м. Київ, вул. Малопідвальна, 14, кв. 2. Арешт: 19.03.1935 р. ВТ КВО 1–4.02.1936, ст. 54-8, 11 КК УССР, 8 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки. Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937). Реабілітований: ВК ВС СССР 23.01.1958 (ГДА СБУ. — Спр. 48570-ФП). Видав 5 книжок для дітей (усі — 1930) та збірку віршів «Форвард» (1932). Перекладав з німецької (Райнер Марія Рільке, Георг Гайм, Альберт Ліхтенштайн), французької (Рене Сюллі-Прюдом, Шарль Бодлер, зокрема знаменитого «Альбатроса»), італійської (Джованні Бокаччо), єврейської (Давид Гофштейн) мов.

Мирослав Ірчан. Миросла́в Ірча́н (справжнє ім'я Андрі́й Дми́трович Баб'ю́к; 14 липня 1897, П'ядики, нині Коломийського району Івано-Франківської області . Розстріляний 3 листопада 1937 року урочище Сандормох — українськийпоет, прозаїк, публіцист, драматург, перекладач, літературознавець,журналіст, історик, видавець.

Епік Григорій Данилович, 1901 р. н., уродж. с. Кам'янка колишнього Катеринославського повіту Катеринославської губернії (тепер у межах м. Дніпро), українець, з сім'ї робітників, навчався в Інституті червоної професури (1925—1929), в минулому боротьбист, був членом КП(б)У (1920—1934). Від початку 1920-х у Полтаві: інструктор політосвіти, секретар і голова повітового виконкому, секретар губкому комсомолу. Згодом — у Харкові, письменник, перекладач, публіцист, член Спілки селянських письменників «Плуг», належав до організації «Вільна академія пролетарської літератури» (ВАПЛІТЕ), головний редактор видавництва «Червоний шлях» (1924—1926) і Держвидавництва України. Проживав: м. Харків, Будинок письменників «Слово», кв. 7. Арешт: 05.12.1934 (у справі «боротьбистської контрреволюційної організації»). В/с ВК ВС СССР у м. Києві 27–28.03.1935, ст. 54-8, 11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (табірний пункт Кремль). Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937). Реабілітований: ВК ВС СССР 04.08.1956 (ГДА СБУ. — Спр. 36546-ФП).

Зеров Микола Костянтинович (Микола Зеров), 1890 р. н., уродж. м. Зіньків (нині Полтавської обл.), українець, з родини вчителя, освіта вища, закінчив історико-філологічний факультет Київського університету (1914), позапартійний. З 1917-го викладав у навчальних закладах, з 1923-го — професор Київського інституту народної освіти, фахівець з античної класики. Літературознавець, поет-неокласик, перекладач. Проживав: м. Київ, вул. Леніна, 82, кв. 7 (до арешту — м. Пушкіно Московської обл., Перша Гоголівська вул., 1, кв. 1). Арешт: 27.04.1935, у травні переведений до Києва. Військовий трибунал КВО 07.02.1936, ст. 54-8, 11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (табпункт Кремль). Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937). Реабілітований: ВК ВС СССР 31.03.1958 (ГДА СБУ. — Спр. 48570-ФП).

Куліш Микола Гурович (Микола Куліш), 1892 р. н., уродж. с. Чаплинка (нині смт Чаплинка в Херсонській обл.), українець, із селян, освіта середня, закінчив Одеську школу прапорщиків, у минулому офіцер царського війська, РСЧА, був членом КП(б)У (1919—1934). Як освітянин працював ув Олешках, Одесі. З 1925-го в Харкові, письменник-драматург, належав до організації ВАПЛІТЕ. Проживав: м. Харків, будинок письменників «Слово», кв. 33. Арешт: 08[07].12.1934 (у справі «Боротьбистської контрреволюційної організації»). В/с ВК ВС СССР у м. Київ 27–28.03.1935, ст. 54-8, 11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки. Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937). Реабілітований: ВК ВС СССР 04.04.1956 (ГДА СБУ. — Спр. 36546-ФП).

Курбас Олександр Степанович (Лесь Курбас, справжнє прізвище Янович), 1887 р. н., уродж. м. Самбір (нині Львівської обл.), українець, із сім'ї актора, освіта вища, навчався на філософському факультеті Віденського (1907—1908, 1911) і Львівського (1908—1910) університетів, у театральній школі, був членом УСДП (1903—1910). Керівник «Молодого театру» (1917—1922, м. Київ). Організатор і керівник театру «Березіль» (до 05.10.1933). Режисер, актор, педагог, народний артист УССР (1925). Проживав: м. Харків, будинок письменників «Слово», кв. 64. З грудня 1933 р. режисер, постановник Малого театру і Єврейського театру в Москві, тимчасово проживав: 3-тя Тверська-Ямська вулиця, 12, кв. 5. Арешт: 25.12.1933 (у справі «УВО»), етапований у м. Харків (28[26].02.1934). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 09.04.1934, ст. 54-11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: 4-те відділення Білбалтлагу; з жовтня 1936-го — Соловки (табпункт Кремль, ставив вистави в табірному театрі, переведений у табпункт Анзер). Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937). Реабілітований: ВТ Північного військового округу 31.01.1957; президією Харківського облсуду 19.04.1957 (ДАХО. — Ф. Р-6452. — Оп. 1. — Спр. 7821; УФСБ РФ РК. — Спр. П-3843).

Підмогильний Валер'ян Петрович,1901 р. н., уродж. с. Чаплі (нині це район м. Дніпро), українець, освіта н/вища, навчався на математичному факультеті Київського університету, позапартійний, прозаїк. Член творчих об'єднань «Аспис» (1923—1924), «Ланка», «МАРС» (з 1926). Перекладач у видавництві ЛіМ, проживав: м. Харків. Арешт: 08.12.1934 (у справі «боротьбистської контрреволюційної організації»). В/с ВК ВС СССР в м. Київ 27–28.03.1935, ст. 54-8, 11 КК УССР, 10 років позбавлення волі. Відбував покарання: Соловки. Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937). Реабілітований: ВК ВС СССР 04.08.1956 (ГДА СБУ. — Спр. 36546-ФП).

Кожна з цих людських трагедій заслуговує окремої розповіді. Скажімо, доля усієї родини письменника Антона Крушельницького

Зеров і на Соловках продовжував перекладати "Енеїду" Вергілія, вважаючи це справою свого життя. Лесь Курбас навіть зміг створити табірний театр і зробив кілька вистав. Вони ще вірили в повернення, у те, що темні часи минущі. Аби допомогти не втратити зв'язку з Україною, з її культурними процесами, дружини виявляли чудеса винахідливості. Скажімо, обклеювали зсередини ящики з посланими харчами (список дозволеного для пересилки був неймовірно куцим, а на півночі люди страждали ще й від авітамінозу, цинги) сторінками зі щойно виданих книжок та часописів. Можна сказати, що це стало трагічним символом наших тодішніх утрат. Було вибите ціле покоління. Ця травма не могла не впливати на наступні ґенерації, на всю нашу історію27 жовтня - 4 листопада Роковини розстрілу в урочищі Сандармох