Соломі́я Крушельни́цька (1872, с. Білявинці-1952, м. Львів) — українська оперна співачка, педагог. Йосип Кне́бель (1854, м. Бучач —1926) — книговидавець, культуролог, меценат єврейського походження. О́сип Назару́к (1883, Бучач або Язловець - 1940, Краків) — український громадський і політичний діяч, письменник, журналіст, публіцист.
о. Денис (Діонизій) Порфирович Нестайко (1859, с. Скопівка, нині Коломийський район — квітень 1936, м. Бучач, нині Тернопільська область) — український греко-католицький священик, громадський діяч. Дід відомого дитячого письменника Всеволода Нестайка. Ян Франці́шек Ада́мський (пол. Jan Franciszek Adamski,; 8 жовтня 1923, Бучач, нині Тернопільська область — 26 липня 2010, Краків) — польський актор театру, кіно, телебачення, письменник.
АҐНОН, Шмуель Йосеф Галеві ( Чачкес, 17.07.1888, м. Бучач Тернопільської обл.. – 17.02.1970, Єрусалим, Палестина) - ізраїльський івритомовний письменник, лауреат Нобелівської премії 1966 р. Аґнон був пошанований багатьма літературними преміями та нагородами, зокрема тель-авівською премією ім. Х. Бялика (1935 і 1951), Державною премією Ізраїлю (1954 і 1958). Йому присвоєні почесні ступені Єврейського університету в Єрусалимі, Колумбійського університету в США; він був членом Академії мови Ізраїлю, Почесним громадянином Єрусалиму.«... я народився дев'ятого ава, опісля завершення трьох скорботних тижнів, і відтоді щороку мені здається, що світ оновлюється у цей день» — «Гість на одну ніч»
Народився 17.06. 1888р. у Бучачі, яке споконвіку називають “містом купців і мудреців, дістав традиційне юдейське виховання, відвідував єврейську початкову школу, вивчав Талмуд, читав твори древніх і середньовічних авторів. Батько – Шолом Мордехай Хелеві Чачкес – торгував хутрами, мав освіту рабина. Освіченою була і мати Йосефа – Есфір Фарб, і вся їх родина. Йосеф навчався у гімназії Бучача, з 18 літ працював у Львові журналістом. Йосеф Агнон – у пошуках самотності, оминаючи самотність. У цьому будинку народився і проживав
Агнон написав багато оповідань, кілька повістей і романів. На сторінках багатьох із них живуть колишні його сусіди, знайомі та друзі, - євреї, поляки, українці, метушаться вулиці рідного Бучача. Агнон виїхав з Бучача до Палестини ще до першої світової війни. Роман “У серцевині морів” ( “На морській глибині”) відтворює ті часи. Перед від’їздом ідуть просити благословення у мертвих – до могил батьків і близьких. Потім обходять всі будинки та вулиці міста, прощаючись із живими. Просять кожного зустрічного – чи єврея, чи поляка, чи українця - пробачити будь-яку образу й помилувати...
Свої твори про галицьких, передусім, бучацьких, євреїв та їх сусідів – зокрема, українців, поляків та представників інших націй – реалістичні романи “Недавно”, “Видання заміж”, збірка “Два оповідання”, - Агнон написав і про себе. Про світ – як вир загаченої води, про тих, хто шукає вічність у собі, а себе – на провінційних перехрестях, де вічність теж іноді зупиняється. Про червоний мох, - “ніби янгол смерті витер до нього свій ніж”. Про тіні людей, котрі виходять на стерту підошвами бруківку прадавнього Бучача, щоб розповісти про себе бодай вітрові, якщо люди не хочуть їх вислухати. Бучацька синагога (зруйнована)
Після арабського погрому 1929 року, коли будинок Аґнона було пограбовано, він покинув на короткий час Єрусалим. Саме в цей період він відвідав містечко свого дитинства — Бучач. Враження від поїздки згодом вилилися в романи «Нічний постоялець» («Ореах натах лалун», 1938-1939) та «Проста історія» 1935). В одному із основних творів письменника — романі «Нічний постоялець» — йдеться про повернення героя у зруйноване після Першої світової війни галицьке містечко та поступове усвідомлення ним жахливої істини: старе благочестиве життя назавжди втрачене і вже ніколи не повернеться.
Аґнон став національною гордістю Ізраїлю, особливо після присудження йому в 1966 році Нобелівської премії. Розповідають, коли в Єрусалимі неподалік дому, де жив письменник, розпочалися будівельні роботи, мер міста Тедді Колек розпорядився встановити табличку: «Дотримуйтеся тиші! Аґнон працює!» Аґнон працював до кінця свого життя. Писав повісті, оповідання, нариси, опрацьовував для дітей народні казки, стародавні легенди. Помер 82-літній письменник 17 лютого 1970 року в Єрусалимі від серцевого нападу і похований на Єлеонській горі. У будинку АгнонаЄлеонська гора. Могила Агнона
פנ מ אסתר טשאטשקיסבת הישיש המופלג מו”היהודה פארב הכהן נינולדה בצום אסתר התרכוונפטרה בי”א ניסן התרסטארבעים ושלש ימי שנותיהספדו וקוננו לימי עלומיהתמימה היתה זכה וישרהרבה חן ויעלה תפארהבארה צדקה דרכה נתינהרחמה נפשות ברוח נדיבהילדיה חינכה בכשרון תבונההוריה אהבה תורה ואמונהותהי עקרת הבית כהלכהדלים חננה אביונים תמכההלא לעד זכרה לברכהתנצבה У серпні 2018 року на єврейському цвинтарі Бучача було виявлено могилу матері Шмуеля Йосефа Агнона – Естер Чачкес (Фарб). Нагробна плита знаходиться в південно-східній частині нової секції єврейського кладовища Бучач а, за двадцять метрів від могили її чоловіка, Шолома Мордехая Чачкеса, який помер у 1913 році. Наразі невідомо хто написав напис на надгробку Естер Чачкес, але відомо що на плиті батька Агнон розмістив власний текст, приурочений батьку.
"... А я уявляю знову: ось письменник підходить до рідного будинку, довго стоїть, не наважуючись підняти очей до вікон свого колишнього помешкання; вітається кивком голови із людьми, яких він не впізнає; і побачивши знищеним світ, у якому він виріс, вперше в житті сумнівається у власному існуванні".