Презентація Штучне запліднення

м.Івано-Франківськ 2018 ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника Кафедра біохімії та біотехнології

Штучне запліднення — це акт запліднення, що здійснюється за допомогою додаткових репродуктивних технологій, у зв’язку з безпліддям когось з партнерів або двох партнерів одразу. 2

* * Під штучним заплідненням розуміють цілий комплекс спеціальних методів: штучна інсемінація (ШІ); екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ); інтроцитоплазаматична ін’єкція сперматозоїда (IЦІС); ГІФТ і ЗІФТ.

* * Штучна інсемінація - спосіб штучного запліднення, при якому в матку жінки за допомогою особливого катетера вводять спеціально підготовлену сперму чоловіка. Далі запліднення має відбуватися природно - сперматозоїди по маткових трубах добираються до яйцеклітини.

* * У сприятливий для вагітності день циклу, який встановлюється заздалегідь за даними УЗД, характеру слизу шийки матки, у матку жінки вводять оброблену сперму. Деколи спробу доводиться повторювати до 2-3 разів протягом циклу. Дієвість внутрішньоматкової інсемінації достатньо високого рівня. При заплідненні спермою чоловіка можливість завагітніти 20-40 %, спермою донора - 50-80%.

* * Методика ЕКЗ (перенесення ембріонів) технічно досить складна і складається з таких чотирьох етапів: 1. Стимулювання дозрівання яйцеклітин забезпечується різними гормональними препаратами. У міру зростання яйцеклітин проводиться аналіз крові для визначення гормональної реакції фолікула, що розвивається, та УЗД-контроль за ростом фолікулів у яєчниках. 2. Вилучення ооцитів (яйцеклітин). Ця операція здійснюється або за допомогою лапароскопічного методу, або за допомогою аспіраційної голки під УЗД-контролем. Лапароскопія проводиться з наркозом, шляхом розрізу нижче пупка. Введення аспіраційної голки (через звід піхви або стінку сечового міхура) здійснюється під місцевою анестезією. 3. Запліднення яйцеклітин в культурі. Вилучені яйцеклітини поміщають в спеціальну рідинне середовище, куди потім додають сперматозоїди. 4. Введення ембріона в матку. Через 1-3 дні через катетер ембріон доставляють в порожнину матки. Невдала спроба відтворюється через 3-4 місяці до чотирьох разів. Далі доцільність користування методом ЕКЗ ставиться під сумнів.

* *

* У тих рідкісних випадках, коли при процедурі ЕКО приживаються 3 і більше ембріонів, за медичними показаннями або бажанням жінки, можуть провести редукцію. Зайві зародки видаляються, не створюючи загрози для решти. Залежно від обраного способу редукції, процедуру проводять на терміні від 5 до 10 тижнів вагітності.

* * На сьогоднішній день в Європі проводять більш ніж 290 тис. разів на рік процедуру штучного запліднення, з них 25,5% закінчується пологами. В США проводять в рік близько 110 тис. разів процедуру штучного запліднення, вагітність наступає в 32,5%.

* Після того, як фолікулярна рідина надходить в лабораторію після пункції фолікула ембріолог проводить пошук життєздатних яйцеклітин, які можна помістити в інкубатор. Запліднення проводиться при додаванні концентрованої сперми через 4-6 годин після отримання яйцеклітин. Зміни стають помітні через 16-18 годин після злиття яйцеклітин зі сперматозоїдами. Повторні спроби запліднення можна проводити через 24-26 годин після інсемінації. Якщо не відбулося запліднення яйцеклітин при стандартному ЕКЗ, то можливий варіант проведення процедури ІКСІ на наступний день після пункції. Для цього потрібно провести повторну здачу сперми, можливий варіант повторного використання сперми, яка булу отримай в день пункції. Кількість нормально запліднених яйцеклітин дозволяє орієнтовно запланувати день перенесення ембріонів. При двох або одній заплідненій яйцеклітині перенесення робиться на 2-у добу, при 3-6 на третю, більше 6 запліднених яйцеклітин - на п'яту добу. У чому ж така різниця при культивуванні ембріонів? Потрібно вибрати найстійкіші ембріони. День перенесення визначається індивідуально, залежно від якості ембріонів в наступні дні розвитку . Може бути застосована технологія культивування ембріонів до 5 діб - сучасний напрямок у клінічній ембріології, оскільки доведено - ембріони, які дожили до стадії бластоцисти, максимально здатні до імплантації. Частота імплантації при перенесенні одного здорового ембріона на 3 добу - 30%, а при перенесенні бластоцисти, ембріона на 5 добу - 50%. Кожна друга перенесена бластоциста імплантується. Якщо ембріон досяг стадії бластоцисти, то це не означає, що він з 100% вірогідністю прикріпиться в порожнині матки, дасть початок новій вагітності.

*

* При проведенні ЕКЗ на стадії культивування ембріонів їх є більше, ніж планують використати для однієї підсадки. Якщо пацієнтка бажає, то можна зберегти ембріони для проведення наступної спроби ЕКЗ. Кріоконсервація ембріонів - метод заморожування, збереження ембріонів в рідкому азоті при температурі - 196 градусів Цельсія. Застосування такої низької температури допомагає зупинити перебіг біохімічних процесів в клітинах, що дає можливість тривалий час зберігати їх. Кріоконсервація ембріонів має ряд переваг: підвищення ймовірності настання вагітності за рахунок зниження кількості проведених стимуляцій овуляції і пункцій фолікулів; економія для пацієнтів на придбання лікарських засобів; попередження та профілактика синдрому гіперстимуляції яєчників ; можливість зачаття дитини після лікування онкології; можливість передати ембріони іншим безплідним сім'ям. Однак деякі ембріоні гинуть в процесі заморожування, розморожування. Кріоконсервація ембріонів проводиться на різніх стадіях ембріонального розвитку - запліднення яйцеклітини, чотири- або восьмиклітинні ембріони, бластоцисти. Ембріони повинні бути хорошої якості для того, щоб збільшити ймовірність виживання після розморожування, заморозки. Перед кріоконсервацією ембріонів їх поміщають в кріопротекторне середовище з особливими препаратами, які захищають клітини від пошкодження. Ці речовини не дозволяють утворюватися кристалам льоду всередині ембріонів, дають можливість цитоплазмі клітин перебувати в гелеподібному стані, відновлювати свої властивості при розморожуванні. Після переміщення в кріопротекторне середовище ембріони переміщують в мікроконтейнери, тобто пластикові трубочки з індівідуальними маркерами, в КОЖЕН з яких може бути поміщено по 4-5 штук, поміщають в кріобанк, піддають процедурі охолодження. Сам процес охолодження проводиться двома способами - повільне і надшвидке заморожування. При необхідності матеріал виймають з рідкого азоту, розморожують при кімнатній температурі, ембріони витягують з кріопротектора, поміщають в спеціальне сприятливе середовище. День перенесення залежить від стадії, на якій ембріони піддалися кріоконсервації: бластоцисти і ембріони, що дробляться переносять в матку в той же день.

*

* ІЦІС – інтроцитоплазматична ін'єкція сперматозоїда, призначається при чоловічому факторі безпліддя, коли з яких-небудь причин сперматозоїд не може проникнути в яйцеклітину. При цій процедурі сперматозоїд за допомогою мікроголки вводиться всередину яйцеклітини. Всі маніпуляції проводяться під мікроскопом. Спочатку яйцеклітину обробляють спеціальним розчином, щоб розчинилася зовнішня оболонка, потім голкою вводиться сперматозоїд.

*

* ГIФТ та ЗІФТ - це нові непоширені методи лікування безпліддя, які мають досить високу ефективність. Вони дешевші та ближчi до природного зачаття. ГIФТ (GIFT-gamete intrafallopian transfer) - це метод, при якому яйцеклітини та сперматозоїди вводяться безпосередньо в маткові труби, де і відбувається запліднення. ЗІФТ - це коли в маткові труби переносяться вже запліднені яйцеклітини (зиготи), що знаходяться на ранній стадії поділу. Ці способи дають можливість матці підготуватися до прийняття ембріона та його вживлення відбувається легше та успішніше, ніж при введенні прямо в порожнину матки. Тільки треба врахувати, що ГiФТ і ЗІФТ здатні допомогти жінкам, у яких збереглася хоча б одна анатомічно та функціонально повноцінна маткова труба. Необхідно відзначити, що метод ГiФТ застосовують при 5-6 невдалих спробах внутрішньоматкової інсемінації, а ЗІФТ краще відразу після визначення причин безпліддя. Дані методики показані жінкам, у яких безпліддя наступило в наслідок ендометріозу органів малого таза, або якщо безпліддя в сім'ї викликано чоловічим, імунологічним або цервікальним (несумісність подружжя) факторами. Таких безплідних пар близько 35%. ГIФТ більш ефективний для старших жінок у віці від 35 - 40 років. ЗІФТ більш відповідний для пацієнток 25 - 30 років.

* Такі методи штучного запліднення можуть проводитися як за допомогою лапароскопії, так і за допомогою УЗД. За допомогою лапароскопії гамети або зиготи вводяться в фаллопієву трубу через черевну порожнину, а за допомогою УЗД-контролю – через шийку матки. Вибір того чи іншого способу здійснює лікар.

* Серед плюсів методів ГІФТ і ЗІФТ можна виділити наступні: – висока ефективність, на відміну від ЕКЗ; – практично повне виключення ймовірності позаматкової вагітності; – відсутність негативних впливів на ембріон. Серед мінусів методів ГІФТ і ЗІФТ виділяються такі: – обов’язкова умова – абсолютно здорові маткові труби; – низька поширеність застосування (вкрай мала кількість клінік, що займаються штучним заплідненням, і практикують ці методи).