Презентація "Штучні водойма"

Презентаційна робота за темою. ШТУЧНІ ВОДОЙМА

+Водосховище– штучна водойма, яка створена для накопичення, зберігання і подальшого використання води та регулювання стоку. Ставок– штучно створена водойма місткістю не більшою ніж 1 млн м3. 

Залежно від природних умов і способу утворення водосховища поділяються на декілька типів1. За морфологією ложа водосховища(згідно з К. К. Едельштейну) бувають:а) долинні– водосховища, ложем яких є частина річкової долини. Для них характерна наявність похилу дна і збільшення глибин від верхньої частини водойми до греблі. Вони поділяються на:– руслові– в межах русла та низької заплави річки;– заплавно-долинні– затопленні русла, висока заплава, а інколи й надзаплавна тераса;+б) улоговинні– водосховища, що розташовані в западинах і пониззях місцевості і відгороджені від русла річки, моря, затоки, лиманів, лагун, а також у штучних кар’єрах (копанках, кар’єрах).

За способом заповнення водоюводосховища можуть бутизагатними (водосховища, які заповнюються водою водотоку, на якому вони розташовані) таналивними(коли вода до них подається з іншого водотоку або водойми).

За географічним положеннямводосховища бувають:а) гірські– які створюють на гірських річках; вони вузькі, глибокі та мають напір до 300 м і більше (Нурецьке, Рогунське);б) передгірські– висота напору 50–100 м (Красноярське, Братське);в) рівнинні– широкі, мілкі, висота напору не більше 30 м (Куйбишевське, Волгоградське, Дніпровські водосховища);г) приморські– в морських затоках, лиманах, лагунах із невеликим напором (опріснена водами Дунаю лагуна Сасик на західному узбережжі Чорного моря на Україні; водосховище Ейсселмер в Нідерландах, утворене в результаті відділення від Північного моря затоки Зейдер-Зе та його опріснення водами Рейну.

За місцем у річковому басейніводосховища поділяють на верхові та низові. Система водосховищ на річці – каскад.

+За ступенем регулювання річкового стокуводосховища можуть бутибагаторічного,сезонного, тижневого, добового регулювання.

Основні типи водосховищ:а – долинне загатне; б – улоговинне загатне; в – улоговинне наливне; г – улоговинне наливне при гідроакумулюючій електростанції; д – долинне загатне в естуарії при припливній електростанції; е – улоговинне загатне в опрісненій морській затоці;1 – річка; 2 – загата; 3 – берегова зона озера, затоплена при підпорі; 4 – канали підвідні й відвідні; 5 – водоводи; 6 – напрям течії; 7 – дзеркало водосховища

Основними морфометричними характеристиками водосховищ є: площа їхньої поверхні та об’єм. Улоговинні водосховища мають округлу форму, долинні – витягнену.

Водосховище розраховується на накопичення певного об’єму води в період заповнення. Підвищення рівня води до оптимальної величини (наприкінці заповнення) називають нормальним підпірним рівнем (НПР). Під час водопілля та високих паводків може спостерігатися перевищення НПР на 0,5–1 м і такий рівень називають –форсованим підпірним рівнем (ФПР). Гранично можливе зниження рівня води у водосховищі є досяганнярівня мертвого об’єму (РМО) (рис. 22). Об’єм водосховища, що знаходиться нижче РМО називається мертвим об’ємом (МО). Об’єм водосховища, що знаходиться між НПР та РМО, називаєтьсякорисним об’ємом (КО). Сума корисного та мертвого об’ємів водосховищ –повний об’єм (ПО) або ємність водосховища. Об’єм води, що розташований між НПР і ФПР, –резервним об’ємом води (РО).

У межах водосховища виділяють кілька зон. Глибоководна (нижня) зонапідходить безпосередньо до греблі. Далі йдепроміжна (середня) зона, котра може бути глибоководною (при НПР) або мілководною залежно від рівня води. Верхня (мілководна) зоназаймає значну частину рівнинних водосховищ. У місці впадіння річки знаходиться зона змінного підпору.

Найхарактернішим показником гідрологічного режиму є водний баланс, який можна характеризувати як водний баланс озер. Характерною особливістю водного балансу водосховища є переважання притоку річкових вод у прибутковій частині й переважання стоку вод у витратній частині. На долю опадів припадає лише 2–3 % прибуткової частини (за винятком водосховища Вольта, де на долю опадів припадає 22 %), на долю випаровування – не більше 10 % витрат води (за винятком водосховища Вольта – 1570 мм або 25 %).

Для водосховищ, що розташовані в умовах надмірного і достатнього зволоження, упр< уст, тобто нижче водосховища відбувається деяке збільшення річкового стоку. Навпаки, в умовах недостатнього зволоження, упр> уст, у водосховищах утрачається частка стоку.

Водосховища відрізняються від озер і більш інтенсивним водообміномзавдяки більшій проточності. Для більшості водосховищ СНД коефіцієнт умовного водообміну знаходиться в межах 1–10, тобто період умовного оновлення в цих водосховищах складає приблизно від 1 року до 1 місяця. Найбільші коефіцієнти умовного водообміну для великих водосховищ такі: Насер – 0,5–0,6; Вольта – 0,3–0,4; Братське – 0,5 (вода в цих водосховищах оновлюється приблизно 2–3 рази на рік).

Залежно від зміни кількісних характеристик складових частин водного балансу відбуваються йколивання рівнів водиу водосховищах. У період зимової межені водосховище спорожнюється, що призводить до зниження рівнів води, а з настанням водопілля починається накопичення води. Найвищі рівні води бувають під час (або трохи пізніше) максимальних витрат води в річці. На водосховищах, як і на озерах, доволі звичайні згінно-нагінні коливання рівня. Для долинних водосховищ найбільш значні згінно-нагінні коливання рівня спостерігаються тоді, коли вітер дме вздовж водосховища.

+Течіїу водосховищах мають багато загального з течіями озер і відрізняються більш складною просторовою структурою та нестаціонарним характером. Найбільш сильні течії інколи спостерігаються у затоплених річкових руслах, а в затоках зустрічаються застійні зони. У водосховищах, які мають велику площу поверхні, спостерігаються сильні вітрові течії, в багатьох водосховищах – густині течії. Хвилюванняна водосховищах залежить від їх розміру. Зазвичай воно слабкіше, ніж на озерах, але сильніше ніж на річках. Висота хвилі може досягати 2–3м.

+Термічний режим водосховищ відрізняється від термічного режиму річок неоднорідністю розподілу температури води за довжиною, шириною й глибиною, а в глибоких та великих водосховищах відрізняється нестабільним характером.

Інтенсивне прогрівання водосховища відбувається спочатку поблизу гирла приток, в районах мілководдя. В цей період температура може спостерігатися одночасно від 0 °С до 10 °С (у різних місцях водосховища) і мати обернену, пряму стратифікацію і гомотермію. В період осіннього охолодження характерна гомотермія майже до появи криги, коли температура приблизно 0 ° С по усій глибині, що пов’язано з вітровим перемішуванням водної маси мілководного водосховища.

Льодовий період на водосховищах, як і в озерах, більш тривалий ніж на річках. Товщина льоду на водосховищах також більша ніж на річках. Якщо водосховище здійснює тижневе або добове регулювання стоку, то часті коливання рівня подовжують період замерзання.

Особливості гідрохімічного і гідробіологічного режимів водосховищ визначаються переважно такими обставинами: інтенсивністю водообміну, характером ґрунтів і рослинності зон затоплення, підтоплення та режимом накопичення й спрацювання вод, величиною та інтенсивністю коливання рівнів води. Істотно впливає на гідрохімічний і гідробіологічний режим водосховищ у перші декілька років і рослинно–ґрунтовий покрив, який залишився під водою після утворення водосховища. Розклад рослин у зоні затоплення може привести до зменшення вмісту кисню у водній товщі. У зоні надмірного зволоження, де поверхневі води не дуже мінералізовані, а об’єм підземного притоку незначний, зміни в хімічному складі води будуть незначними. В районах недостатнього зволоження, а також у посушливих районах мінералізація води значно змінюється.

Водосховища, як і озера, є акумуляторами наносів. Відкладення у чаші водосховищ дрібних (завислих) наносів називають замуленням, великих (тягнених) –занесенням. Завдяки замуленню формується товща донних відкладів водосховища.Інтенсивність відкладення наносів і період замулення водосховища залежить від стоку наносів річки й об’єму водосховища. У рівнинних водосховищах на річках із невеликим стоком наносів щорічне наростання дна незначне. Інтенсивність замулення невеликих водосховищ на річках з великим стоком наносів, особливо в посушливих районах, дуже велика. 

Береги водосховищ за своєю еволюцією поділяють на три групи:абразивні,які зазнають постійного руйнування;стабільні, які не руйнуються; таакумулятивні, які нарощуються за рахунок перевідкладення наносів. 

У водосховищах, як і в озерах, зустрічаються дві водні маси – первинна (річкова)йосновна (водна маса самого водосховища), але їх співвідношення різне. Так, в озерах на долю річкової водної маси приходиться лише 10–15 % (наприклад, на Онезькому озері), а у водосховищах збільшується до 30–35 % у повінь і до 10–25 % у межень (наприклад, у Рибінському водосховищі). Водні маси водосховищ більш рухомі, ніж в озерах. У водосховищах у призагатній зоні формуєтьсяспецифічна придонна воднамаса як модифікація основної водної маси.

Використовують водосховища залежно від водності, природних особливостей та господарської спрямованості регіону. У північній частині України (на Поліссі) вони є водоприймачами осушувальних систем, джерелом водопостачання, використовуються для рибного господарства, у Степу та центральних маловодних районах Лісостепу – переважно для водопостачання, зрошування та риборозведення, у Прикарпатті їх головне призначення –водопостачання, гідроенергетика та риборозведення. Значну кількість водосховищ використовують комплексно, багато з них є об’єктами рекреації.

Найбільшими за площею дзеркала водосховищами світу є: Озеро Вольта (8482 км²; Гана)Смолвуд (6527 км²; Канада)Куйбишевське водосховище(6450 км²; Росія)Озеро Кариба (5580 км²; Зімбабве, Замбія)Бухтарминське водосховище(5490 км²; Казахстан)Братське водосховище (5426 км²; Росія)Озеро Насера (5248 км²; Єгипет, Судан)Рибінське водосховище (4580 км²; Росія)Найбільшими за повним об'ємом водосховищами світу є: Братське водосховище (169.3 км³; Росія)Озеро Кариба (180.3 км³; Зімбабве, Замбія)Озеро Насера (160.0 км³; Єгипет)Озеро Вольта (148.0 км³; Гана)Даніель Джонсон (141.2 км³; Канада)Гурі (138.0 км³; Венесуела)Тартар (85.0 км³; Ірак)Красноярське водосховище (73.3 км³; Росія)Гордон Хрум (70.1 км³; Канада)

В Україні споруджено 1157 водосховищ і 28.8 тис. ставків. Найбільші водосховища в Україні створено на Дніпрі, Дністрі та в басейні Південного Бугу, Сіверського Дінця та Інгульця. Найбільші водосховища України зосереджені на річці Дніпро, усього — 6 водосховищ.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ