Презентація "Сикстинська Мадонна" Івана франка - символ вічної жіночності, материнства, краси"и

«Сикстинська мадонна» Івана франка – символ вічної жіночності, материнства, краси

Збірка «З вершин і низин», що вийшла друком 1887 р. стала в духовному житті України явищем, співмірним із «Кобзарем» Т. Шевченка. Вона засвідчила прихід в літературу мужнього поета-громадянина й митця-новатора.

СИКСТИНСЬКА МАДОННА (1881)Хто смів сказать, що не богиня ти?Де той безбожник, що без серця дрожіВ твоє лице небесне глянуть може,Неткнутий блиском твої красоти?Так, ти богиня! Мати, райська роже,О глянь на мене з свої висоти!Бач, я, що в небесах не міг найти. Богів, перед тобою клонюсь тоже. О бозі, духах мож ся сумніватиІ небо й пекло казкою вважати,Та ти й краса твоя – не казка, ні!І час прийде, коли весь світ покине. Богів і духів, лиш тебе, богине,Чтить буде вічно – тут, на полотні.

Рафаель. Сикстинська Мадонна. Найдосконаліший витвір Рафаеля «Сикстинська Мадонна» (1515-1519)

Рафаель Санті (1483-1520)Видатний італійський художник та архітектор епохи Високого Відродження. Проєктував собор Св. Петра в Римі, створив цикл розписів парадних зал Ватиканського палацу.

Літературний рід – лірика. Вид лірики – інтимна. Тема - захоплений опис Сикстинської Мадонни з однойменної картини Рафаеля.Ідея – утвердження вічної цінності великих творів мистецтва, їх загальнолюдське значення  – пробуджувати захоплення, подив, давати естетичну насолоду.

Чому «Сикстинська мадонна» сонет?Основна думка – справжня краса невіддільна від добра; возвеличення матері-жінки; непереборний вплив мистецтва на душу людини. Віршовий розмір – п’ятистопний ямб. Римування –  кільцеве у катренах

СОНЕТ – це ліричний вірш, що складається з чотирнадцяти п’ятистопного або шестистопного ямба: двох чотиривіршів (катренів) із перехресним римуванням і двох тривіршів з усталеною схемою римування: абаб, абаб, ввд, еед. У сонеті перший вірш містить тезу, другий – антитезу, а тривірш – синтез. Так званий сонетний замок, що завершується переважно чотирнадцятим рядком. Припускають, що сонет зародився як жанр лірики в поезії провансальських трубадурів, але постав він в Італії. Остаточної форми йому надав Франческо Петрарка в ХVст.

Сонет з’явився під враженням від споглядання геніальної картини Рафаеля «Сикстинська Мадонна». Тут звучить віра в непереможну силу великого мистецтва й владу його шедеврів над душами людей. Іван Франко продовжує Шевченкову традицію возвеличення жінки-матері, він теж бачить її з немовлям на руках. Цією красою й ніжністю поет просто заворожений.

Ліричний герой твору схиляється перед Богородицею як утіленням материнства і жіночності, краси, ніжності. Він не просто захоплюється Мадонною, а готовий боронити світлий образ, що видно з перших рядків сонету: «Хто смів сказать, що не богиня ти? Де той безбожник…» Майже гнівно звучить запитання, що тільки підтверджує щирість почуттів. Герой не розуміє, як можна байдуже дивитися на цю картину, для нього це рівносильно байдужості до мистецтва взагалі. В утвердженні краси й духовності Мадонни ліричний суб’єкт вдається до крайнощів, відкидаючи всіх богів і гіперболізуючи одну богиню — Сикстинську Мадонну. Подібно до Великих Данте та Петрарки Іван Франко прославляв ідеалізовану жіночність.

Дякую за роботу. Підготувала: вчитель вечірньої (змінної) школи №20 м. Києва Кошара Т. С.