Дитинство

Михайло Коцюбинський народився 17вересня 1864р. у  Вінниці.

«Дитячий вік мій (до 7 літ), - згадував 

Коцюбинський, - пройшов у місті Вінниці, а відтак довелося жити  то на селі, то знову у місті,  все на тім же багатім природою, темлім, прекраснім Поділлі».

Батьки

Батько, Михайло Матвійович, був дрібним державним

службовцем (губернським секретарем). Від природи

людина неспокійна, він не

терпів утисків начальства й тому

змушений був часто змінювати

Михайло Матвійович                                             Гликерія Максимівна                       роботу

Мати, Гликерія Максимівна, походила з аристократичних родів

– польського (по материній лінії) і молдавського (по батьковій)

Сестри Коцюбинського – Лідія та Ольга

Колишнє Шаргородське духовне училище, де навчався майбутній письменник, зараз Свято-Миколаївський чоловічий монастир

Будинок реального училища, де екстерном складав іспити на звання «народного вчителя». Тепер це Вінницький торгівельно-економічний інститут

М.Коцюбинський, 1898 р.

У Чернігові

Навесні 1898 року

М. Коцюбинський повернувся до Чернігова.

Тринадцять років працював він тут в губернському земстві діловодом, якийсь час завідував столом народної освіти, був редактором “Земського сборника”.

На затишній чернігівській вулиці, неподалік від центру, привертає увагу  оаза краси, людяності й тепла

М.Коцюбинський серед чернігівських літераторів – співробітників земства

(Б.Грінченко – стоїть праворуч, В. Самійленко – сидить праворуч) та інших знайомих.  Чернігів, 1898 р.

Робота у складі Одеської філоксерної комісії

З 16 років був у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі

шкідником винограду — філоксерою. Працює в Бесарабії і Криму.

Робота в селах Бессарабії дала йому матеріал для написання циклу молдавських оповідань: «Для

загального добра», «Пе-Коптьор», «Дорогою ціною».

М.Коцюбинський (у брилі з палицею) серед робітників філоксерного загону. Молдавія, 1892 р.

Початок літературної кар’єри

Літературна кар'єра Михайла почалася з повного провалу.

У 1884 р. він написав оповідання «Андрій

Соловко, або Вченіє світ, а невченіє тьма». Цю першу спробу молодого автора було оцінено вельми скептично. Один із критиків радив початківцеві залишити цю справу. Проте

присуд критиків не спинив творчого запалу

Коцюбинського, він пише й далі, але твори до друку не подає. Коцюбинський почав

друкуватися в 1890 р. —львівський дитячий журнал «Дзвінок» опублікував його вірш «Наша хатка».

Одруження, 1895 рік.

У Чернігові Коцюбинський познайомився із Вірою

Дейшею. Дівчина не була схожа на тодішніх манірних панянок. Вона активно брала участь у різних

підпільних гуртках, підтримувала революційно

налаштовану молодь. З нею було легко, цікаво, просто.

“Прекрасний жіночий лоб, темне стрижене волосся до плечей і величезні сині очі, серйозні, що

вдивляються уважно. У мене після зустрічі на душі світлий сум і радість, що є на світі такі чудові

дівчата”, – описав Віру в ті роки студент, а згодом письменник Вікентій Вересаєв.

З дружиною, 1897 р.

                                                                                                                                   Юрко в дитинстві                                                                                          Коцюбинський з дружиною Коцюбинський , Житомир,

1898 р.

 Діти письменника: Юрій, Оксана, Ірина, Роман Родина Коцюбинських

На відкритті пам’ятника Іванові Котляревському. Полтава, 1903

У першому ряду (зліва направо):

М.Коцюбинський, Леся Українка, Гнат Хоткевич. У другому ряду: Василь

Стефаник, Олена Пчілка,

Михайло Старицький, Володимир Самійленко

Знімок зі свята відкриття

На пам’ятник протягом 1895-1898 років було зібрано 12 тисяч карбованців (точніше 11 тисяч 768 карб. 67 коп). Кошти пожертвували близько 7 тисяч осіб, з яких 4 тисячі – селяни Полтавської губернії. Отже, вони чудово розуміли, хто такий Котляревський і яка мова їх рідна.

«Літературні понеділки», а згодом їх перейменували в «Літературні суботи».

«Салон» почали вiдвiдувати поети-початківці, прозаїки, художники, музиканти. Лунала улюблена музика

Михайла Коцюбинського та його друзів: твори Бетховена,

Моцарта, Лисенка. Чудово грала на роялі Віра Устимівна

Дейша. Видатний Сонцелюб завдяки таким зібранням допомагав творчо зростати літературній молоді. Для Павла Тичини, Еллана Блакитного, О. Саєнка, А. Казки

Василь Еллан-

                                                                                                                   Блакитний           Коцюбинський став хрещеним батьком у великiй

лiтературi.

У фондах Вінницького літературно-меморіального музею

М.М. Коцюбинського представлені фотокопії, на яких Михайло Коцюбинський з учасниками «Літературних субот».

Павло Тичина

Ще одне кохання …

Михайло Коцюбинський останні 10 років життя розривався між двома жінками. Дружині писав листи українською, коханці – російською

Сіра буденність подружнього життя так гнітила письменника, що розраду пішов шукати поза

шлюбом. Втіху знайшов в обіймах Олександри

Аплаксіної. Вона працювала поряд із ним у статистичному бюро й була молодшою на 16 років

(був 21 рік). Вируючі пристрасті так захопили чоловіка, що він навіть думав про розлучення з

Вірою. 335 любовних листів і записок було адресовано полюбовниці.

За станом здоров'я М. Коцюбинський у квітні 1905 року виїхав на медконсультацію до Берліна. Виявилось, недуга

була викликана розладом нервової системи. Лікарі радили активний відпочинок. Письменник їде в подорож по Західній Європі.

Їдучи до Берліна, М. Коцюбинський зупинився у Львові й майже два тижні гостював у І. Франка та В. Гнатюка.

Мандрували в гори, ходили ловити рибу, відвідали рідне село В. Гнатюка, фотографувались. Особливе враження на гостя справив І. Франко.

Ось що читаємо в рефераті  М. Коцюбинського “Іван Франко”:

“Не можу забути одного образу, який врізався мені у пам'ять. Се було два роки назад, коли я востаннє бачився з ним. У своїй убогій хаті сидів він за столом босий і плів

сіті, як бідний апостол. Плів сіті й писав поему “Мойсей”.

Не знаю, чи попалась риба у його сіті, але душу мою він полонив своєю поемою”.

У листі з Рима М. Коцюбинський пише, що бачив знаменитого “Мойсея” Мікеланджело, який нагадав йому героя Франкової поеми.

М.Коцюбинський, І. Франко,

В.Гнатюк. Львів, 1905 р.

У 1905 році М. Коцюбинський під час закордонної подорожі познайомився у

Відні, а далі й налагодив ділові контакти з австрійським літератором Вільгельмом Горошовським.

М.Коцюбинський та відомий віденський журналіст роман Сембратович,  1905 р. М.Коцюбинський та Незабаром в австро-німецьких періодичних виданнях почали з'являтися В.Горошковський. Відень, перекладені ним німецькою мовою оповідання М. Коцюбинського. 1910 р.

1909 року вони вийшли у Відні окремою збіркою з передмовою перекладача. Ця збірка мала широкий розголос в австро-німецькій пресі.

Гостем В. Горошовського М. Коцюбинський був чотири рази: у червні

1909-го, у липні 1910-го, у грудні 1911-го і на початку квітня 1912 року.

Карпати

1910 – їде в Карпати, зупиняється в гуцульському селі Криворівня.

Мешкає там на віллі М.

Грушевського. З учителем Лукою

Гарматієм та етнографом

Володимиром Гнатюком ходять по горах, сплавляються на плотах-дарабах. Коцюбинський збирає матеріал до повісті

"Тіні забутих предків".

: "Вільна любов, яка проявляється у тім, що майже всі – з малими виїмками – гуцули не доховують

подружньої вірности і поза легальним подружжям

знаходять собі любасів та любасок, з якими проводять далеко кращі хвилі, як із вінчаним подругом чи подругою".

Михайло Коцюбинський зі студентами з

Наддніпрянщини Сергієм Устименком та Миколою

Саєнком. Криворівня, 1911 р.

М.Коцюбинський та М.Горький на морській

прогулянці.

Капрі, 1910 р.

Погіршення  стану   здоров'я  змусило М. Коцюбинського пізньої осені 1911 року знову їхати на Капрі.

Притулок дав йому його знайомий,  що так само приїхав на лікування.

Але М. Горький при зустрічі запропонував кімнату в себе на віллі. В листі до дружини він писав: “Олексій Максимович перетягнув мене до себе. Мені дали дуже гарну, чисту, навіть розкішну кімнату з окремим ходом... У них же я й столуюсь”.

На фотографії, що була зроблена на віллі в Горького, письменник має вигляд недужої людини. Уже неможливі були піші екскурсії в гори, доводилося обирати для прогулянок рівні стежечки.  М. Горький намагався оточити його увагою, створити всі умови для праці й відпочинку. В останнє своє перебування на Капрі  М. Коцюбинський написав і надіслав до друку три оповідання: "Лист”, “Подарунок на іменини” та "Коні не винні”.

Це останнє фото М. Коцюбинського. Здоров'я письменника дедалі погіршувалось. У червні 1912 року він у супроводі свого старшого сина Юрія їде в Карпати на гірське повітря. Але це не помогло. У київській клініці В. Образцова письменника лікує відомий кардіолог

М. Стражеско. М. Коцюбинський цілком усвідомлює свій стан, але до кінця залишається життєлюбом.

По-справжньому непоправна тільки смерть

Йому було неповних 49 років, були плани написати третю частину повісті «Fata morgana».

12 квітня 1913 року

М. Коцюбинський помер.  Похований у

Чернігові на Болдиній горі в гаю Троїцького монастиря, над Десною.

Письменник і вчений Валерій Шевчук зазначив

: “ Творчість Коцюбинського увійшла у золотий фонд української літератури,а коли говорити

про літературу ХХ століття,то саме він був однією із найяскравіших зірок,які її

утверджували. “

Пам’ятник М.Коцюбинському, м. Вінниця

Вулиця  М.Коцюбинського в Києві

Старший син Юрій у 1914 році вступить до більшовицької партії, потім буде головнокомандувачем Збройних сил УРСР, ввійде до першого більшовицького уряду України, дослужиться до голови Раднаркому УРСР.

Його брат теж вступить до кінного корпусу Червоного козацтва. Обох розстріляють у 1937 році за звинуваченням в антирадянській діяльності.

Оксана у 1917 році теж стане на бік більшовиків. За два роки, вагітна, гине в голодному Петрограді.

Лише Ірина доживе до старості. 1956 року вона стане директором батькового музею в Чернігові.

Творчий доробок

Використані джерела

1.         Українська література. Рівень стандарту : підруч. для 10 кл. закладів загальної середньої освіти. / А. М. Фасоля, Т. О. Яценко, В. В. Уліщенко, Г. Л. Бійчук, В. М. Тименко. — Київ : Педагогічна думка, 2018. — С. 117-121.

2.         Угніч Р., Білошицька А. Прийоми критичного мислення та візуалізації навчання як засоби розвитку ключової компетентності «Уміння вчитися впродовж життя» // Дивослово. – 2020. - № 4. – С. 2-9.

3.         Українська мова і література: Довідник. Завдання в тестовій формі: І част. / Олександр Авраменко, Марія Блажко. – Київ: Грамота, 2019. – С. 385.

4.         https://library.vspu.edu.ua/inform/kocubin.htm

5.         https://na-skryzhalyah.blogspot.com/2016/05/blog-post_64.html