ПРЕЗЕНТАЦІЯ.СИМВОЛІКА УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ПІСЕНЬ

Символіка українських народних пісень

Мета дослідження полягає в тому, щоб розглянути деякі характерні символи -образи українського фольклору, на прикладі українських пісень

Людина живе у світі символів, що своїм походження сягають як давніх часів формування мови та мислення, так і нових, пов’язаних із науково-інформаційними технологіями.

Українські народні пісні - це фольклорні твори, які зберігаються в народній пам'яті і передаються з вуст в уста. Українські пісні- духовна та моральна скарбниця творчості та багатого мистецтва української земліrr

Прослуховуючи, вивчаючи та аналізуючи українські пісні маємо змогу дізнатись життя та існування українського народу протягом багатьох віків. Українська пісня - душа народу, яка знайшла своє вираження та відображення в пісні.

Дорогоцінним надбанням поетичного та музичного генія українців є українська пісня як душа народу, яка стала найдорожчим та невичерпним народним скарбом.

Найпоширеніші народні символи в піснях.

В теорії символу важлива теза про те, що символ ґрунтується передусім на живому спогляданні дійсності, щодо якої стає специфічним відображенням.

Про народні символи складено багато пісень і легенд, вони використовуються в обрядах, звичаях. Їх вишивають на сорочках, рушниках. Народні символи – це наші святині.

Рослинні і тваринні символи. Народні символи в українських піснях є рослинні і тваринні. До рослинних символів відносяться калина, верба, тополя, барвінок та багато інших. Вони здавна уособлюють красу нашої України, духовну міць народу, засвідчують любов до рідної землі.

З давніх часів у нашому районі найбільш шанованим деревом є верба. „Без вербе і калини – нема України”, – говориться в народній приказці. Важко уявити нашу землю без верби. Складено багато пісень у яких є символ – верба. НА ГОРОДІ ВЕРБА РЯСНА На городі верба рясна... Там стояла дівка красна. Хорошая та вродлива,Її доля нещаслива. CУХАЯ ВЕРБА Сухая верба, сухая верба, А на ній листя зелене... "Ой де ж ти їдеш, де від'їжджаєш Ти, мій миленький від мене?r

Символом сили, могутності, довголіття є дуб. Оспіваний в народних думах та піснях дуб часто є символом молодого козака. Чом дуб не зелений? - Лист хмара прибила; Козак невеселий - Лихая година. Дуб і березу порівнюютьз козаком та його матір'ю: Ой, дуб до берези Гіллям похилився, Козак своїй матусеньці До ніг уклонився.

Часто можна побачити на Ратнівщині і тополю. Тополя – символ дерева життя; оберіг українців; символ рідної землі, свободи, України; дівочої та жіночої краси, стрункості, гнучкості, смутку, самотності. ОЙ В ПОЛІ ТОПОЛЯОй в полі тополя. Виросла висока. Хто йде, не минає,Тополю ламає.

Та найвизначніше місце в українській народній поезії належить калині. З давніх-давен оспівують калину у думах, піснях, складають про неї легенди, вірші, повір'я, приказки, афоризми тощо. Бо калина — споконвічний яскравий символ України, вірна супутниця людини від народження до останніх днів. Ой під калиною. Трава зеленая,Там стоїть дівчина. Та й засмученая. Чи я в лузі не калина була,Чи я в лузі не червона була?Взяли ж мене поламалиІ в пучечки пов’язали. Така доля моя!Гірка доля моя!

Вишня — символ світового дерева, дерева життя; символ сонця; святе Боже дерево; символ дівчини, матері, рідної домівки, рідного краю; любові; злагоди; символ України. На городі верба рясна... Там стояла дівка красна. Хорошая та вродлива,Її доля нещаслива. Ой під вишнею,Під черешнею. Стояв старий з молодою,Як із ягідкою.

Доволі поширеним символом являється барвінок. Барвінок — вічнозелена трав'яниста рослина, листя якої зберігає зелений колір навіть під снігом. Живучість і витривалість Барвінку, краса його цвіту оспівані в багатьох народних піснях. В українському фольклорі це символ молодості, кохання та шлюбу. Стелися, барвінку,Широко від брами. Ой, як добре жити. У рідної мами. Дівчата, дівчата, Та не рвіть барвінок, Бо гризуться хлопці, Що багато дівок.

Одне з найвизначніших місць в українській символіці займають птахи. Лелека, журавель, орел, галка, соловей, сокіл найчастіше вживаються в українських народних піснях.

Побратався сокіл. З сизокрилим орлом:«Ой брате ж мій, брате,Сизокрилий орле!»НАРОДНІ ПІСНІ З СЛОВАМИ-СИМВОЛАМИ ПТАХІВВ суботу пізненько,В неділю раненько. Кувала зозуля. Та й все жалібненько. Чуєш, брате мій,Товаришу мій,Відлітають сірим шнурком. Журавлі у вирій. Літа орел, літа сизий. Попід небесами;Гуля Максим, гуля батько. Степами-лісами. Ой літає орел сизий,А за ним орлята;Гуля Максим, гуля батько,А за ним хлоп’ята. Летить галка через балку,Літаючи, кряче... Молодая дівчинонька. Ходить гаєм, плаче. Не щебечи, соловейко,На зорі раненько,Не щебечи, малюсенький,Під вікном близенько."Ой гиля-гиля,Гусоньки, на став!.. Добривечір, дівчино,Бо я ще не спав!Ой горе тій чайці,Чаєчці-небозі,Що вивела чаєняток. При битій дорозі!

У багатьох колискових мотив присипляння пов’язаний напівміфологічною істотою – котом. Кіт у слов’янських культах займає вагоме місце, він символ оберегу дому. Крім того, очевидно, здавна була помічена здатність кота швидко засинати, спати більшу частину доби. З цим був пов´язаний звичай класти кота в колиску перед тим, як туди клали дитину. Тому у колискових піснях з´являється мотив закликання кота: Ой на кота воркота,На дитину дрімота. Як буде кіт воркотати,То дитина буде спати. Ходить кіт по горі,Носить сон в рукаві. Всім дітям продає,Василькові так дає. Можна знайти в колискових піснях і початкові відомості щодо безпеки життєдіяльності. Зокрема, вже із самого народження дитину привчають бути обережною, уникати небезпеки. Ой ти, коту, коту,Не лізь на колоду,Бо впадеш у воду. А-а-а-а!А-а, кицю!Пішла по водицю,Та й упала у криницю. Пішов котик рятувати. За вушко витягати.

Отже можна сказати, що символіка невідємна частина світу та світосприйняття людини та всесвіту, але символи залишаються важливим об’єктом наукових фольклористичних досліджень.