Презентація "Синтаксичні особливості текстів українського фахового мовлення"

СИНТАКСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТЕКСТІВ УКРАЇНСЬКОГО ФАХОВОГО МОВЛЕННЯ Викладач-методист Миколаївського політехнічного фахового коледжу Молчанова О. О.

План вивчення теми: Синтаксис. Особливості синтаксису фахового мовлення. Порядок слів у діловому мовленні. Типові форми вираження присудків. Прості ускладнені речення. Узгодження членів речення. Складні випадки керування.

Синтаксис – розділ граматики, що вивчає будову і значення слововсполучень та речень, способи зв’язку слів у словосполученні й реченні. Основні синтаксичні норми – це прямий порядок слів, правильна будова однорідних членів речення, точність у поєднанні словосполучень зв’язком керування, правильна координація присудка з підметом, нормативне вживання дієприслівникових зворотів, непрямої мови.

Уживаються прості та складні речення,проте переважають прості поширеніречення. З-поміж складних речень переваганадається складнопідрядним (означальні, обставинні – причини, мети, наслідку, умови, допусту, місця, часу), складносурядні й безсполучниковіскладні речення трапляються зрідка.

У діловому писемному мовленнівживаються розповідні речення. В усному діловому мовленні (телефоннірозмови, наради, публічні виступитощо) можуть використовуватисяокличні й питальні речення.

В офіційно-ділових текстах переважають двоскладніречення. З-поміж односкладних найширше представлені безособові речення, головний член яких виражений незмінними присудковими формами на -но, -то, та інфінітивні речення.

ПОРЯДОК СЛІВ У ДІЛОВОМУ МОВЛЕННІ Українська мова допускає відносно вільний, гнучкий порядок слів у реченні. Для документів фахового мовлення характерний прямий порядок слів, бо він передає загальний зміст речення без спеціального наголошення певних йогокомпонентів. Прямий порядок слів виражається у таких позиціях головних і другорядних членів речення:

1 Підмет стоїть перед присудком: Covid-19 став причиною дистанційного навчання.2 Узгоджене означення стоїть перед означуваним словом: матеріальна допомога.3 Неузгоджене означення вживається після означуваного слова: допомога в розмірі 500 грн, бажання працювати, чинники успіху.

4 Звертання та вставні слова стоять на початку речення.5 Обставини причинової, цільової, часової семантики повиннірозміщуватися на початку або наприкінці речення.

Чи змінюється зміст речення зі зміною порядку слів? Для прикладу вільно змінимо місцями члени речення: Я розповім вам усе. Усе я розповім вам. Вам розповім я усе. Висновок: змінюється інтонація, смисловий наголос.

ЗВОРОТНИЙ ПОРЯДОК СЛІВВикористання зворотного порядку слів (інверсії)у ділових текстах виправдане, коли підпорядковане певній меті, колитреба наголосити на певному слові:(завтра відбудеться засіданнястипендіальної комісії – наголошуєтьсяна часі проведення заходу).

Недотримання правил прямого порядку слів у реченні може призвести до прикрих непорозумінь, наприклад: 1 Прошу надати мені відпустку в зв’язку з тим, що я виходжу заміж на три дні. 2 Технічний огляд власників індивідуального транспорту відбудеться 22.04.2023 на СТО №7.

ТИПОВІ ФОРМИ ВИРАЖЕННЯ ПРИСУДКІВ Типовою ознакою фахового мовлення є використання віддієслівних іменників, що створюють загальне уявлення про дію, забезпечують однозначність, надають документам офіційності, напр.: перевірка, здійснення, підвищення. Такі іменники забезпечують діловому стилю однозначність, чіткість. У реченнях використовуються присудки ускладненої форми («розщеплені присудки»), що є фразеологізованими дієслівно-іменними сполуками. Вони є стандартизованими засобами висловлення.

Розщеплення присудка – це заміна однослівного присудка двослівним: подякувати - висловити подяку, погодитись – висловити згоду, рекомендувати – надати рекомендації. Слід розрізняти розщеплений присудок та однослівний присудок, оскільки вони мають різні значення, порівняймо: провести операцію – оперувати, проводити змагання – змагатися.

Частина розщеплених присудків має паралельні прості дієслівні присудки: припускатися помилок – помилятися,надати допомогу – допомогти, давати вказівки – розпоряджатися, надавати кредит – кредитувати.

Проте не всі сполуки «дієслово+іменник», що вживаються в ролі присудка, мають дієслівний відповідник: провести захід, навести порядок, виявити (приділити) увагу, надати слово та ін.

Багатослівний присудок краще фіксується в пам’яті, інформація в цьому випадку не втрачається. Однак не потрібно зловживати такими присудками, адже деколи вони порожні й беззмістовні: забезпечити поліпшення, здійснювати преміювання, відбулося зростання.

У мові ділових паперів, зокрема у формулюваннях і визначеннях, вживається переважно дієслово-зв’язка бути у формі теперішнього часу.

ПРОСТІ УСКЛАДНЕНІ РЕЧЕННЯ З-поміж відокремлених членів речення в мові офіційно-ділових документів уживаються відокремлені означення та обставини, виражені відповідно дієприкметниковими й дієприслівниковими зворотами.

Дієприслівникові (дієприкметникові) звороти надають діловим документам стислості. Обов’язковою умовою вживання дієприслівникових зворотів є така: дієприслівник і дієслівна форма в реченні повинні називати дії, які виконує одна й та ж особа або предмет, наприклад: Зайшовши до лісу, я насолоджуюся п‘янким ароматом повітря. Взявши за основу ці критерії, усі підприємства поділимо на такі групи…

Прості речення в текстах офіційно-ділових документів можуть бути ускладнені звертаннями(у листах, запрошеннях, оголошеннях тощо). Єдиною формою вираження звертання є кличний відмінок.

Прості речення в текстах офіційно-ділових документів можуть ускладнюватися скріпами – вставними словами і словосполученнями, що забезпечують логічний зв’язок між частинами тексту (виступу, звіту, доповідної записки): по-перше, по-друге, по-третє, отже, нарешті.

Вставні слова й конструкції на позначення емоцій мовця, його впевненості чи невпевненості(на жаль, на щастя, звичайно, безперечно, очевидно, мабуть та ін.) є доречними лише в ділових листах, що з-поміж усіх ділових паперів не вирізняються рівнем стандартизації мовного оформлення.

ПРЯМА МОВА Пряма мова – це точно відтворений чужий вислів зі збереженням його лексичних,синтаксичних та інтонаційних особливостей.

УЗГОДЖЕННЯ ЧЛЕНІВ РЕЧЕННЯДля правильного оформлення висловлення важливо певні правила. Серед складних випадків узгодження членів речення можна виділити такі:

З підметами типу п’ять осіб, десять працівників присудок вживається переважно у формі однини: п’ять осіб пише, десять працівників відвідує заняття. Якщо підмет має у своєму складі числівник, що закінчується на одиницю (21, 31, 141, 231 і под.), то присудок із ним вживається у формі однини: двадцять один депутат балотується; тридцять одна жінка керує фірмами; сто сорок одне положення вимагає доопрацювання; двадцять один комп'ютер знайшов своє застосування на заняттях.

З підметами, до складу яких входять іменники більшість, меншість, частина, загал, ряд, прислівники багато, мало, чимало, числівники кілька, декілька, кільканадцять, присудки вживаються також у формі однини: більшість людей читає; меншість людей навчається; ряд положень потребує уточнення; багато дітей вивчає іноземні мови; кілька жінок працює в управлінні. З такими підметами присудок вживається у формі множини лише тоді, коли між ними є багато інших членів речення, пор.: Більшість жителів потребує оздоровлення й Більшість жителів, які проживають на забруднених територіях, потребують оздоровлення; Чимало миколаївців шукає роботу й Чимало миколаївців, які багато років пропрацювали на виробництві, тепер шукають роботу.

З підметами, до вкладу яких входять числівники два, обидва, три, чотири, означення вживаються у формі родового відмінка множини, пор.: два основних підрозділи; три найважливіших об’єкти; чотири останніх дні. Якщо вжито безособову конструкцію з дієприкметником на -но, -то, присудок має стояти в однині: було розглянуто три перших варіанти. Якщо до складу підмета входить питальний, заперечний чи інший займенник без ознаки числа, то узгоджуваний з ним присудок ставиться лише в однині, наприклад: Ніхто з учасників конкурсу не встиг вчасно виконати поставлене завдання. Дехто із присутніх почав голосно вимагати додаткової перерви.

Якщо підмет, виражений займенником ви (так звана пошанна множина), позначає однину (у формі звертання, Кл.в.), то узгодження з присудком здійснюється за ознакою числа, наприклад: Ви уклали річний кошторис? Сьогодні ви внесли доречну пропозицію.

СКЛАДНІ ВИПАДКИ КЕРУВАННЯ Дієслова або віддієслівні іменники, що керують різними відмінками, не можуть мати спільного додатка.

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}НЕПРАВИЛЬНОПРАВИЛЬНОСтворити й узяти участь уроботі групи взаємодопомоги. Створити групу взаємодопомогита взяти участь у її роботі. Адміністрація відзначила і висловила подяку десятьом співробітникам. Адміністрація відзначила десятьох співробітників і висловила їм подяку. Управління зібрало й поінформувало про факти. Управління зібрало факти йпоінформувало про них. Конвенція про запобігання та покарання злочинів. Конвенція про запобігання злочинам та покарання за їх скоєння.

Керування може не збігатися в близьких за значенням словах:властивий (кому?) і характерний (для кого?),опанувати (що?) й оволодіти (чим?),повідомити (кому?), але поінформувати (кого?).

Запам’ятайте, якими формами керують деякі іменники в сучасній українській літературній мові:{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Ненормативна конструкція Правильна конструкція. Характеристика на студента характеристика (кого?) студента. Тенденція зростаннятенденція (до чого?) до зростання. Оплата за навчання оплата (чого?) навчання, але плата (за що?) за навчання.

Прикметники вищого ступеня порівняння керують кількома прийменниково-відмінковими формами:за + знахідний відміноквід + родовий відмінокпорівняно з + орудний відмінокщодо + родовий відмінок.

Йти по воду – якщо йдеться про мету руху, то треба ставити прийменник по. Йти за водою – напрям руху – прийменник за. Отже, йти по лікаря, бо людина захворіла (це мета), але йти за лікарем до його кабінету (це напрям руху).

Лексико-морфологічні та синтаксичні засоби офіційно-ділового стилю перебувають у тісному взаємозв’язку; підпорядковуються таким загальним ознакам цього комунікативного різновиду мови, як лаконічність, об’єктивність, точність, що неприпускає різного тлумачення.