Сковорода. Юрій Клен. Піти, піти без цілі і мети... Вбирати в себе вітер і простори,І ліс, і лан, і небо неозоре. Душі лише співать: "Цвіти, цвіти!"Аж власний світ у ній почне рости,В якому будуть теж сонця і зорі,І тихі води, чисті і прозорі. Прекрасний шлях ясної самоти.Іти у сніг і вітер, в дощ і хугуІ мудрості вином розвести тугу,Бо, може, це нам вічний заповіт,Оті мандрівки дальні і безкраї,І, може, іншого шляху немає,Щоб з хаосу душі створити світ.
Григорій Сковорода мав виняткові здібності до навчання. Вже у 16 років вступив до Києво-Могилянської академії – першого вищого навчального закладу в Україні. Вивчав латинську, грецьку, церковнослов’янську, польську, німецьку та інші мови. Грав на сопілці, флейті, скрипці, гуслях, лірі, бандурі.
Григорій Савович Сковорода був філософом і зосереджував свої філософські думки навколо питання, що таке щастя і чи може його досягти кожен. Його думки втілмлмсь в сковоридинівські афоризми, які актуальні і нині. Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю. Як купці вживають застережних заходів, аби у вигляді добрих товарів не придбати поганих і зіпсутих, так і нам слід якнайретельніше пильнувати, щоб, обираючи друзів, цю найліпшу окрасу життя, більше того — неоціненний скарб, через недбальство не натрапити на щось підроблене. Бери вершину і матимеш середину. З усіх утрат втрата часу найтяжча. Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати — це наполовину завершити. Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, і нехтуємо тим, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад, або напевно мусить здійснитися сподіване.