Презентація на тему: "Народознавство у повісті Івана Нечуя - Левицького "Кайдашева сім'я""

Народознавство у повісті “Кайдашева сім’я“Івана Нечуя - Левицького

Ще І. Франко зазначав, що повість "Кайдашева сім'я" з огляду на високоартистичне змалювання селянського життя належить "до найкращих оздоб українського письменства". З великою художньою силою і правдивістю І. Нечуй-Левицький розкрив у цьому творі духовні цінності, які склалися впродовж століть в українській родині. Новаторство письменника якраз виявилося в тому, що він показав руйнування набутої духовності труднощами щоденного життя, відтворив такий стан українського селянства, який нівечить справжню суть його "народного духу".

Змалюванням саме буденного життя українських селян повість "Кайдашева сім'я" вирізнялася у літературі — адже тогочасні автори захоплювалися переважно святковою стороною селянського побуту. Будні Кайдашів минають у невсипущій праці. Косовиця, жнива, плекання городини, "зимова" жіноча робота (прядіння, ткання полотна, шиття і вишивання одягу) — ці та інші щоденні клопоти визначали стосунки між членами сім'ї Кайдашів. Хоча у творі майстерно виписані і святкові звичаї та обряди, глибоковікові традиції і вірування.

Втіленням української релігійності і високої народної моралі є у повісті Мелашка. Її любов до рідної матері, чоловіка, намагання догодити свекрусі приємно вражають. Доведена до відчаю, Мелашка їде з односельчанами в Київську Лавру на прощу — святкування Великодня у Києві, за народним повір'ям, мало б принести у сім'ю Боже благословення. Письменник поетизує свою героїню. Так, лірична душа Мелашки почула у жалібних піснях ченців у чистий четвер (напередодні Великодня) "якесь море сліз, що зливалось тисячі літ, і злилось докупи, і полилось піснями з грудей. Здасться в тому морі сліз, текли ріки народного горя од самого початку світу...".

Побожним, чуйним і добрим був Кайдаш, мріяв про смерть по-християнськи: зі сповіддю, причастям, соборуванням. Але тяжке пияцтво призвело до передчасної страшної смерті, яка не відповідала християнським уявленням. Сини і невістка Мотря надто часто порушували четверту заповідь Божу: не поважали і не шанували батьків. А народна мораль грунтувалася в основному на заповідях Божих. У селі зневажали злодіїв, п'яниць, покриток, ледарів, хвальків, безбожників. Тут ніколи нікому нічого не забували. Не могли забути й Мотрі того, що вибила свекрусі око, а Карпові — що ганявся за матір'ю з дрючком. Люди добре знали характери тих, кого вважали негідними, вибираючи Карпа десяцьким, хтось підкреслив, що "буде добрий сіпака", а пропонуючи жартома кандидатуру Мотрі, селяни висміяли цю жінку:— А може, панове громадо, ми оберемо за десяцького Мотрю, — прикинув слівце один жартівливий чоловік.— Не можна, вона повибиває всім бабам очі, — гукнули чоловіки, сміючись.

У повісті письменник гумористично показав взаємні заздрощі, плітки та шалені вибухи злості серед Кайдашів. Проте гумор у повісті має співчутливий характер: автор бачить вплив на психологію Кайдашів їхнього тяжкого становища, бо після довговічної панщини вони потрапили в нові, незвичні обставини. Із серії комічних подій складається сумна картина буття сім'ї, де син виступає проти матері, й уся родина марно витрачає сили і здоров'я на безглузді суперечки та чвари. Такий стан, на думку письменника, не відповідає справжній суті "народного духу". Духовна роз'єднаність — ось те лихо, яке кожен день отруює українську родину, яка впродовж віків була оповита високою духовністю і мораллю.

Яскравий колорит звичаїв, обряди народних замовлянь, передвесільні розглядини, сільські розваги, детальні описи селянського одягу та оселі, насичена прислів'ями і приказками мова повісті — усе це дає підстави вважати цей твір справжньою енциклопедією народознавства.

З "Кайдашевої сім'ї" ми дізнаємося про традиції, яких дотримувалися старі й молоді під час оглядин і сватання, народин і похорону тощо. Письменник справді створив яскраву картину українського народного побуту, яка різко контрастує з її внутрішнім змістом. Адже внутрішній зміст — це людські стосунки. А вони в повісті дуже далекі від норм народної етики. У творі є те, що слід сприймати точно і ствердно, і те, до чого треба ставитися із запереченням, — так, як цього вимагала і вимагає здорова народна мораль.