Презентація " Слов'янськ пам'ятає героїв" до дня вшанування пам'яті ліквідаторам аварії на ЧАЕС

Слов’янськ пам’ятає героїв

Серед 650 тисяч учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 700 осіб були мешканцями м. Слов’янська Донецької області.

У Слов’янському міському історико-краєзнавчому музеїзберігаються газетні публікації, нагороди,фотографії, особисті речі ліквідаторів. Деяких з них немає серед живих уже багато років.

У телеграмі не зазначено, що В. Л. Степанов брав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС…але помер він там…

Зі спогадів мешканця Слов’янська Миколая Миколайовича Гришина, який брав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, вони також зберігаються у міському музеї

На Чорнобильській станції виконували найчорнішу роботу: знімали пластами заражений грунт (глибиною на багнет лопати) ... Кілька разів довелося працювати у безпосередній близькості до реактора - тоді видавали захисні халати, респіратори. Звичайно "пелюсток" (респіраторів) не вистачало. Ми діставали їх, міняючи на спирт…

Своїми спогадами про військову службу у Чорнобилі поділився мешканець Слов′янська Анісков Дмитро Миколайович, 1967р. народження. Вночі 26 квітня пролунала тривога « шнур» з загальним кодом «Ясень»- це загальна тривога. Зброю наказали залишити в розташуванні частини. Куди їдемо не пояснювали…

А через три дні ми знову поїхали до Києва -стояти в охороні. Йшла Першотравнева демонстрація, потім 6 травня стояли в оточенні, йшла Велогонка Союзу. Нам суворо заборонили розмовляти з людьми , що-небудь розповідати…

Я був радистом, мені, можна сказати, пощастило. Я протягував лінії до ХАЯТ. Хлопці з моєї часті виконували різні роботи, були і ті у кого робочий день тривав 40 секунд. Вони скидували з даху сильно радіоактивні залишки після вибуху. 40 секунд працюєш, потім день відпочиваєш, але за ці 40 секунд віддаєш частину свого життя.

Кожен день нам в спеціальну картку записували радіацію які ми отримували. Писали в цілому рівень в місті, але ж у кожного був різний рівень, бо виконували роботи в близькості до реактора, тому ці показники були сильно відносні…

Взагалі настрій був нормальний, а що нам,молодим хлопцям, радіацію то не видно, про наслідки ніхто не розповідав, тих хто отримував дуже великі дози опромінювання зразу ж переводили до інших підрозділів в Одесу, тому смертей ми не бачили. Та і розуміли ми « якщо не ми, то хто?»

Не викликає сумнівів лише одне – ліквідатори аварії на Чорнобильській АЕС мають згадуватися не лише 1 раз на рік. ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЯМ!