Презентація "Сонце - наша зоря"

Сонце – наша зоря

СОНЦЕСонце - зірка, навколо якої обертається наша планета. Середня відстань від Землі до Сонця, тобто велика піввісь орбіти Землі, складає 149,6 млн. км = 1 а.о. (астрономічна одиниця).

СОНЦЕСонце складається з: H (73%)Fe. He (25%)Ni. ONSi. SMg. Ne. CCa. Cr. Сонце (лат. Sol) — зоря, що є центром Сонячної системи.

Сонце випромінює найбільше енергії у жовто-зеленій частині спектра, тому астрономи називають Сонце жовтою зорею. Температура поверхні Сонця становить 5780 К. ТЕМПЕРАТУРА СОНЦЯЗображення поверхні і корони Сонця, отримані Сонячним оптичним телескопом (SOT) на борту супутника Хінода 12.01.2007 р.

БУДОВА СОНЦЯядро;промениста зона (зона радіації);конвективна зона;фотосфера;хромосфера та корона.

БУДОВА СОНЦЯУ центральній області (третина радіусу) - ядрі - відбуваються термоядерні реакції синтезу гелію. Поки температура висока - більше 2 мільйонів градусів, - енергія від ядра переноситься перевипромінюванням фотонів – це промениста зона. Вона тягнеться приблизно до відстані до 2/3 радіусу Сонця. Приблизно з відстані 2/3 R знаходиться конвективна зона. У цих шарах непрозорість речовини стає настільки великою а тиск газів настільки зменшується, що виникають великомасштабні конвективні рухи (піднімання гарячих і опускання холодних шарів речовини). Конвективна зона закінчується на видимій поверхні Сонця, де починається сонячна атмосфера. Світло Сонця, яке ми бачимо, виникає в його тонкому зовнішньому шарі – нижчому шарі сонячної атмосфери - який називається фотосферою. Товщина цього шару 0,001 R = 700 км. Уся фотосфера Сонця складається зі світлих зерняток, бульбашок -гранул. Розміри гранул невеликі, 1000-2000 км, відстань між ними - 300-600 км. На Сонці спостерігається одночасно близько мільйона гранул. Кожна гранула існує декілька хвилин. У гранулах речовина піднімається, а навколо них - опускається. Грануляція - прояв конвекції в глибших шарах Сонця.

Хромосфера Сонця – наступний шар сонячної атмосфери, розташований над фотосферою. Хромосферу видно тільки в моменти повних сонячних затемнень. Місяць повністю закриває фотосферу, і хромосфера спалахує, як невелике кільце яскраво-червоного кольору, оточене перлинно-білою короною. Розміри хромосфери 10-15 тисяч кілометрів, а щільність речовини в сотні тисяч разів менша, ніж у фотосфері. ХРОМОСФЕРА

ВИДИ ЗАТЕМНЕНЬСонячна корона«Чітки Бейлі»«Кільце з діамантом»

СОНЯЧНА АКТИВНІСТЬ Сонячна активність визначається кількістю плям та їхньою загальною площею. Плями мають діаметр кілька десятків тисяч кілометрів, температура в плямі сягає 4500 К. Зазвичай плями виникають групами. Кількість плям та їх груп періодично змінюється, тому для характеристики плямотворної діяльності Сонця введено число Вольфа: W = 10g + fде g – кількість груп плям, f – загальна кількість усіх плям на диску Сонця на цей момент.

ЦИКЛИ СОНЯЧНОЇ АКТИВНОСТІЩе одна загадка активності Сонця захована в її періодичності — цикл зміни кількості плям повторюється приблизно через кожні 11 років. Зміна сонячної активності за період 1700 – 2000 рр.

УТВОРЕННЯ НА СОНЦІГранули. У фотосфері Сонця конвективні потоки плазми створюють окремі гранули (комірки), типовий розмір яких сягає порядку 1000 км. Внаслідок нестабільності турбулентних потоків тривалість життя (від моменту її утворення до моменту розсмоктування чи дисипації) становить десь 8 — 20 хвилин.

УТВОРЕННЯ НА СОНЦІСпікули. Спі́кули — основний елемент тонкої структури хромосфери Сонця. Були відкриті Анжело Секкі у Ватиканській обсерваторії у 1877 році. Якщо спостерігати лімб Сонця у світлі певної та строго постійної частоти, то спікули будуть видні як стовпчики газу, що світиться, досить тонкі у сонячних масштабах (діаметром близько 1000 км). Ці стовпчики спочатку піднімаються з нижньої хромосфери на 5 000-10 000 км, а потім падають назад, де затухають. Все це відбувається зі швидкістю близько 20 000 м/с. Спікула живе приблизно 5-10 хв. Кількість спікул, що існують на Сонці одночасно, становить близько 60 000-70 000.

УТВОРЕННЯ НА СОНЦІПротуберанці (арка)Протуберанці (фонтан або факел)Протуберанцями називаються викиди газу, що рухаються у магнітному полі по дугоподібних траєкторіях. Протуберанці - холодні і щільні утворення з температурою близько 20 000 К. Деякі з них існують декілька місяців, інші з'являються поряд з плямами, рухаються з швидкостями близько 100 км/с і існують декілька тижнів. Окремі протуберанці рухаються з ще більшими швидкостями і несподівано вибухають; вони називаються еруптивними. Типовий протуберанець має висоту близько 40 000 км і ширину близько 200 000 км. Дугоподібні протуберанці досягають розмірів 800 000 км.

Сонце є джерелом постійного потоку часток. Нейтрино, електрони, протони, альфа-частки, а також важчі атомні ядра всі разом складають корпускулярне випромінювання Сонця. Значна частина цього випромінювання є більш менш безперервним витіканням плазми, так званим сонячним вітром, що є продовженням зовнішніх шарів сонячної атмосфери, - сонячної корони. Поблизу Землі його швидкість складає зазвичай 400-500 км/с. Потік заряджених часток викидається з Сонця через корональні діри - області в атмосфері Сонця з відкритим в міжпланетний простір магнітним полем. Різкі зміни потоку сонячного вітру (спричинені спалахами на Сонці), викликають збурення геомагнітного поля Землі - магнітні бурі. УТВОРЕННЯ НА СОНЦІ

Під час спалахів у міжпланетний простір викидаються потоки заряджених частинок, що можуть викликати збурення магнітного поля та свічення іоносфери. УТВОРЕННЯ НА СОНЦІ