Моніторинг. Спостереження організовується з метою своєчасного забезпечення необхідними даними про радіоактивне, хімічне, біологічне забруднення та вжиття необхідних заходів щодо захисту населення. Дані спостереження використовують органи державної влади для прийняття відповідних рішень. Система спостережень за станом навколишнього середовища України має велику відомчу структуру. Режимні спостереження за станом природних ресурсів здійснюють десять міністерств та відомств. Надану цими організаціями інформацію узагальнює та аналізує Міністерство екології та природних ресурсів України, щорічно її публікують у Національній доповіді про стан навколишнього природного середовища України.
Нагляд за навколишнім середовищем ведеться методом моніторингу впродовж доби і методом дозиметричного, хімічного, біологічного контролю, який здійснюють спеціальні структурні підрозділи Міністерства з надзвичайних ситуацій, Гідрометеоцентру, санітарно-епідеміологічних станцій тощо. Моніторинг — це система повторних цілеспрямованих спостережень і контролю за параметрами навколишнього середовища у динаміці, тобто здійснюється нагляд, оцінка стану і прогноз можливих змін. На основі зібраних даних про стан навколишнього середовища даються рекомендації щодо впровадження раціональних способів життєзабезпечення. Спостереження, лабораторний ті інший контроль включають збирання, опрацювання і передавання інформації про стан навколишнього природного середовища, забруднення продуктів харчування, продовольчої сировини, фуражу, води радіоактивними та хімічними речовинами, зараження збудниками інфекційних хвороб та іншими небезпечними біологічними агентами.
Санітарно-токсичний моніторинг. Забезпечує спостереження за станом якості навколишнього середовища, головним чином за ступенем забруднення природних ресурсів шкідливими речовинами та їх впливом на людей, рослин, тварин. Багато уваги приділяється контролю за вмістом в атмосфері окисів сірки, азоту, вуглецю, сполук важких металів, якості водних об'єктів, забрудненості їх різними органічними сполуками, нафтопродуктами.
Екологічний моніторинг. Дозволяє визначити зміни у складі екосистем біогеоценозів, природних комплексів, а також контролювати, оцінювати і прогнозувати екологічний стан на об'єктах народного господарства, територіях, акваторіях, в атмосфері, у зонах розташування хімічно небезпечних підприємств.
Біосферний моніторинг. Дозволяє визначити глобально-фонові зміни в природі, рівні радіації, вуглекислого газу, запиленості та інших токсикантів, погодно-кліматичні зміни на планеті. Для глобального контролю стану навколишнього середовища виконується, в основному, зондування атмосфери оптичною і радіаційною апаратурою.
З 1991 року у межах України діє програма системного екомоніторингу (СЕМ), вякій беруть участь близько ЗО різних організацій. Для спостереження за радіаційним і хімічним станом довкілля на об’єктах господарського комплексу створюють пост радіаційного й хімічного спостереження. Він є основним джерелом інформації про радіаційну, хімічну обстановку керівників (начальників цивільного захисту) та начальників штабів ЦЗ цих об’єктів.
Основні завдання поста спостереження:своєчасне виявлення радіоактивного та хімічного зараження місцевості й повітря;своєчасне оповіщення сигналом «Радіаційна небезпека» або «Хімічна тривога»;спостереження за напрямком вітру та рухом радіоактивної хмари після аварії або за хмарою хімічно небезпечних речовин;визначення рівнів радіації та виду хімічно небезпечних речовин (ХНР);встановлення спостереження за районами, зараженими радіоактивними й отруйними речовинами (РР і ОР);доповідь про характер зараження керівнику підприємства, установи та організації (навчального закладу), на базі якого створений пост спостереження.
Пост радіаційного та хімічного спостереження встановлюють на території об'єкта недалеко від пункту управління. Пост розгортають так, щоби з нього було добре видно весь визначений район спостереження, а він не виділявся би на загальному фоні. Необхідно мати засоби зв'язку, за допомогою яких передають результати спостереження та проводять оповіщення населення про небезпеку радіаційного та хімічного зараження. Пост складається з трьох осіб. Це начальник поста — старший спостерігач і двоє чергових спостерігачів.
Оснащення поста1. Прилад радіаційної розвідки (рівень інформації 0,05 м. Р/год), зокрема радіометр бета, гамма-випромінювання «Прип'ять», «Терра» (МКС-05) або «Пошук» (МКС-07) (іл. 28.14).2. Спеціальні прилади хімічної розвідки (переносні автоматичні або ручні) — газосигналізатор «ДОЗОР-С-М-5 Н».3. Прилади хімічної розвідки ВПХР.4. Радіометр-рентгенометр ДП-5 В, або дозиметр-радіометр універсальний МКС-У (модернізований рентгенометр ДП-5 В).
5. Індивідуальний дозиметр — на кожну особу з комплектів ДП-22 В, ДП-24, ІД-1 або дозиметр гамма-випромінювання індивідуальний ДКГ-21, «Кадмій» (ДКС-02 П).6. Легкий захисний костюм Л-1 — на кожного. 7. Фільтрувальний протигаз ГП-7 В — на кожного. Респіратор Р-2 — на кожного. 8. Метеокомплект № 3 (там, де це визначено табелем оснащення). 9. Секундомір. 10. Захисні окуляри. 11. Засоби зв'язку та оповіщення (телефон, сирена, гонг).
Обов’язки чергового спостерігача: у разі виявлення радіоактивного зараження вдягнути засоби захисту та контролювати зміни рівнів радіації через кожні 30 хв, одночасно роблячи записи в журналі спостереження; якщо виникла підозра про застосування супротивником ОР або бактеріальних засобів, одягти засоби захисту, доповісти начальнику поста (старшому спостерігачу) та визначити тип цих речовин. За вказівкою начальника поста провести вимірювання приладами в інших місцях району розташування об’єкта і взяти проби для дослідження в найближчій лабораторії. Визначення ступеню забруднення бойовими отруйними речовинами повітря, поверхонь предметів та техніки.