Презентація "Становище кримських татар у місцях депортації та їх боротьба за повернення на батьківщину"

Становище кримських татар у місцях депортації та їх боротьба за повернення на батьківщину

Підписана Й. Сталіним, Постанова ДКО № 5859сс «Про кримських татар» від 11 травня 1944 року стала фатальною для цілого народу.

Проект готував член Державного комітету оборони, народний комісар внутрішніх справ Л. Берія

ВИНА «багатьох кримських татар» У зраді Батьківщині,У дезертирстві з частин Червоної армії, які обороняли Крим, У переході на бік супротивника, У вступі у сформовані німцями «добровольчі татарські військові частини», В участі в німецьких каральних загонах, У «звірячих розправах із радянськими партизанами»,У допомозі німецьким окупантам «у справі організації насильницького викрадення радянських громадян у німецьке рабство», У співпраці з німецькими окупаційними військами,У створенні «Татарських національних комітетів», У використанні німцями «для цілей закидання в тил Червоної армії шпигунів і диверсантів».

У ніч з 17 на 18 травня «операція» розпочалася. На товарну станцію під'їжджали вантажівки з людьми, яких завантажували в товарні вагони

Депортованим давалося на збори від кількох хвилин до півгодини, дозволялося брати з собою особисті речі, посуду, побутовий інвентар і провізію в розрахунку до 500 кг на родину. Насправді вдавалося зібрати в середньому 20–30 кілограмів речей та продуктів. Абсолютна більшість майна залишалася і була конфіскована державою.

Етапування до місць поселення тривало приблизно місяць та супроводжувалося масовою загибеллю депортованих

У середині червня 1944 року ешелони з основною частиною спецпереселенців прибули до Узбекистану. Депортовані Криму – жителі сіл Отузи та Шелен, м. Красновишерськ, Молотовська область, 1948.

Багато переселенців були призначені на роботу на будівництво Фархадської ГЕС у місті Бекабаді, на рудники «Койташ» у Самаркандській області та «Ташкент-Сталінвугілля», в колгоспи та радгоспи. Кримські татари на лісоповалі після депортації з Криму. Молотовская область, 1952.

у листопаді 1944 року в місцях виселення опинилися 193 865 кримських татар, із них в Узбекистані ‒ 151 136, у Марійській АРСР ‒ 8 597, у Казахській РСР ‒ 4 286, Кримськотатарський хлопчик, депортований з Криму за «зраду Радянського Союзу» — «співпрацю з німцями», у місці спецпоселення. 1944, Красновішерськ, Молотовська область.

У результаті війни, окупації та депортації населення Криму зменшилося втричі ‒ з 1 126 426 осіб (за Всесоюзним переписом 1939 року) до 379 000 (відомості Кримського обкому на 14.10.1944 року)Спорожніле кримськотатарське село Ускют, 1945

Відсоток кримських татар по регіонах Криму за даними сталінського перепису населення 1939 року

Від голоду, хвороб та виснаження протягом 1944 – 1945 рр. загинуло понад 30 тисяч кримських татар

Звичайним явищем були втечі з місць заслання. Особливого масштабу це явище набуло 1948 року, коли втекло 8692 кримських спецпоселенця, з яких було затримано 6295 і притягнуто до відповідальності 2645 осіб.

28 листопада 1948 року Президія Верховної Ради СРСР своїм Указом «Про кримінальну відповідальність за втечу з місць обов’язкового і постійного поселення у віддалені райони Радянського Союзу в період Вітчизняної війни» встановлювала довічний термін виселення і призначала 20-річне покарання примусовими роботами за втечу та 5 років – за переховування.

Десталінізація М. Хрущова не засудила депортацію кримських татар. Відселені з Криму кримські татари звільнені зі спецпоселень на підставі указу Президії Верховної Ради СРСР від 28 квітня 1956 року без права повернення в місця, звідки вони були вислані, та без повернення конфіскованого майна. Влада визнавала неприпустимим їх повернення у Крим, а також вважала «недоцільним» розселення їх у Херсонській, Запорізькій, Миколаївській та Одеській областях.

Кримські татари, на відміну від інших депортованих народів, були вимушені залишатися в Центральній Азії упродовж кількох десятиліть.

Кримськотатарський правозахисний рух (крим. Qırımtatar uquq qorçalav areketi) виник після ХХ з'їзду КПРС (1956) у місцях депортації кримських татар

У різні роки активну роль у його діяльності та підтримці брали Аметхан Султан, Ю. Османов, Дж. Акімов, А. Сеїтмуратова, А. Решидов, Решат Джемілєв, С. Сеїтвелієв,У. Абдураманов, Р. Мустафаєв, М. Халілов, Б. Османов, М. Селімов, А. Джеппаров, А. Аблаєв, М. Джемілєв, С. Меметов

Аметхан Султаннаціональний герой кримськотатарського народу. Радянський льотчик-ас, учасник Другої світової війни. 30 червня 1945 року за успішне проведення 603 бойових вильотів, збиті особисто 30 літаків противника різних типів і 19 літаків ворога, збитих в групових боях, удостоєний звання двічі Героя Радянського Союзу. З 1947 до 1971 року — льотчик-випробувач. Заслужений льотчик-випробувач СРСР, єдиний радянський льотчик, який випробував понад 50 типів літальних апаратів: ним випробувано в повітрі 107 одиниць техніки.

Юрій Османовкримськотатарський політичний та громадський діяч СРСР і України, науковець, один із лідерів кримськотатарського правозахисного руху, лідер партії Національний рух кримських татар (НРКТ), яка була альтернативою Організації кримськотатарського національного руху (ОКНР) Мустафи Джемілєва[1].

Айше Сеїтмуратова радянський дисидент, журналіст, історик і ветеран кримськотатарського національного руху — єдина з жінок, що брала участь в кримськотатарському національному русі, яка була двічі арештована і засуджена радянською владою [2]. У 1978 р. емігрувала в США, де її запросили співпрацювати з радіостанціями «Радіо Свобода», «Бі-бі-сі», Deutsche Welle і «Голос Америки»

Мустафа Джемілєв один із провідників кримськотатарського національного руху, правозахисник, учасник дисидентського руху, політичний в'язень, Народний депутат України від фракції партії Європейська Солідарність, з 20 серпня 2014 року до 18 травня 2019 року Уповноважений Президента України у справах кримськотатарського народу.

Діяльність кримськотатарських дисидентів. До політичного керівництва країни складалися петиції, провадилася роз'яснювальна робота як протидія антикримськотатарській пропаганді.

Діяльність кримськотатарських дисидентів. Агітація за повернення до Криму та відновлення Кримської Автономної РСР як національної республіки. Збиралися кошти для роботи і допомоги засудженим та їхнім сім'ям. Посилалися делегації до Москви. Проводилися демонстрації. Підготовлене лідерами руху звернення до XXIII з'їзду КПРС (1966) підписали понад 120 тис. осіб. У жовтні 1966 в Узбекистані повсюдно у місцях проживання депортованих були проведені масові акції з приводу 45-річчя створення Кримської Автономної Соціалістичної Радянської Республіки. У вересні 1967 в Ленінабаді (нині м. Худжанд, Таджикистан) відбулися перші нелегальні збори представників «ініціативних груп».

Реакція влади. Незначні поступки в галузі культури . 5 вересня 1967 року Президія Верховної Ради СРСР видала Указ «Про громадян татарської національності, які проживали в Криму», який скасовував звинувачення в зраді кримських татар, проте проголошував нібито повне укоріненням кримських татар в Узбекистані.

Реакція влади. Починаючи з 1968 року, влада пішла навіть на організацію репатріації через так звані оргнабори – повернення до криму «благонадійних» татар. 1969 року цим шляхом до Криму було прийнято 104 сім’ї, 1970 – 45 сімей, 1971 – 65 сімей. Репресії: - у 1960-х рр. було створено Союз кримськотатарської молоді за повернення на Батьківщину, його лідерів — М. Омерова, С. Умерова — заарештували.

З початку 1970-х рр. зростає число тих, хто самочинно повертався до Криму. 1973 таких було 1494 особи. Вони зазнали відвертого знущання і жорстоких переслідувань з боку властей та примусово виселялися з півострова вдруге

1978, опираючись повторному виселенню, Муса Мамут на знак протесту в с. Нова Мазанка (колишнє с. Беш-Терек, нині село у складі с. Донське Сімферопольського району АР Крим) здійснив самоспалення.

1989 ВР СРСР засудила депортацію кримськотатарського народу 1944 року і цим актом зняла формальні перепони до повернення кримських татар у Крим.

14 листопада 1989 року Верховна Рада СРСР ухвалила Декларацію «Про визнання незаконними і злочинними репресивних актів проти народів, підданих примусовому переселенню, і забезпечення їх прав», а 7 березня 1991 року – Постанову «Про скасування законодавчих актів у зв’язку з Декларацією Верховної Ради СРСР від 14 листопада 1989 року «Про визнання незаконними та злочинними репресивних актів проти народів, які зазнали примусового переселення, та забезпечення їхніх прав».

https://ua.krymr.com/a/29463489.htmlhttps://uk.wikipedia.org/wiki/Кримськотатарський_правозахисний_рухhttps://www.google.com/search?q=Презентація%20 Становище%20кримських%20татар%20у%20місцях%20депортації%20та%20їх%20боротьба%20за%20повернення%20на%20батьківщину.&tbm=isch&tbs=rimg: CWPY5a_1smd. Eq. YRm. Hp. Gxdf8jc&client=opera&hl=ru&sa=X&ved=0 CBs. Qu. IIBahg. KEwigt8bq75 Hu. Ah. UAAAAAHQAAAAAQk. AE&biw=1282&bih=569#imgrc=w. Cktp. Yh. VS5kv. QMhttps://mon.gov.ua/ua/news/informacijni-materiali-pro-deportaciyu-krimskotatarskogo-narodu-1944-rok