Мотивація навчальної діяльностіЯк відомо греки подарували людству багато чудових зразків архітектури, мистецтва, але серед грецьких міст-держав була така, яка прославилась своїми уявленнями про місце людини в державі, поєднуючи патріотизм з жорстокістю не тільки до чужих, але і своїх громадян. Цією державою була стародавня Спарта.
Висловіть власну думку1. Чи доводилося вам чути вислови, пов'язані зі словами «Спарта», «спартанський»? Що вони означають?2. Уявіть спільноту людей, яка має лише одне заняття — військову справу, і якій заборонено накопичувати багатство. Яким буде життя такої спільноти? Що в ній цінуватиметься найбільше?
Населення Спарти (Лакадемону)Спартанці (називали себе спартіатами) займали панівне становище в завойованих районах. Частина місцевого населення була поневолена й перетворена на ілотів (рабів). Жителі малородючих земель передгір’я увійшли до складу Лакедемонської держави на правах періеків (ті, що живуть навколо). Вони були вільними, але не мали громадянських прав. Господарство Лакедемону було менш розвиненим, ніж в Аттиці. Головним заняттям було землеробство. Самі спартіати не працювали — всю роботу виконували ілоти. Закони Спарти обмежували контакти з іншими народами.
Поміркуймо !!!1. Як впливали на побут населення Спарти особливості господарства держави?2. Висловте припущення, чому спартанці обмежували зовнішні контакти своєї держави. На півострові багато гір. Грунти кам'янисті. Влітку часто бувають посухи. Тут ростуть переважно чагарники. У долинах вирощують оливки, цитрусові, тютюн, пшеницю. Розводять кіз і овець.
Законодавство Лікурга. Спартіати докладали чималих зусиль для утримання в покорі ілотів, яких було значно більше. Спартанський законодавець Лікург (імовірно, VIII ст. до н. е.) вважав, що спартанці мають бути згуртованими, дисциплінованими та добре навченими у військовій справі. Він провів реформи, які сприяли встановленню рівності між спартіатами та вивільненню часу для занять військовою справою. Усі спартанці жили в однакових умовах, носили простий одяг, їли однакову їжу за загальним столом під час спільних обідів.
Цікаво знати. Щоб запобігти повстанню ілотів, кожної весни влаштовувалися криптії – “полювання” за ілотами. Спартанські юнаки вистежували найбільш сильних і мужніх серед ілотів, які могли б очолити повстання, і вбивали їх. Для юнаків це був “іспит на мужність”, а для суспільства – запобіжний захід проти можливого повстання.
Цікаво знати. Згідно з переказом, політичний устрій Спарти запровадив у VІІІ столітті до н. е. законодавець Лікург в усній постанові «Велика Ретра». Він належав до царського роду, але відмовився від влади на користь племінника. Після тривалих подорожей він повернувся до Спарти та запровадив нові закони. Згодом він пішов у Дельфи, але взяв із спартанців обіцянку до свого повернення не змінювати закони. Із Дельф Лікург поїхав на Крит, де заморив себе голодом. Отже, Лікург так ніколи і не повернувся додому, а спартанці не наважилися змінити закони.
Закони Лікурга. Головним і фактично єдиним заняттям спартіатів була військова справа. За зраду або боягузтво воїна могли стратити або вигнати з міста. Усі спартіати були рівними в правах та майні. Вони не мали права займатися торгівлею, ремеслом. Спартанці жили в однакових умовах, носили простий одяг, їли однакову їжу за загальним столом під час спільних обідів. Під страхом смертної кари заборонялося володіти коштовностями. Гроші існували у формі залізних прутів, які не можна було вкрасти через завелику вагу. Спроба залишити межі держави в особистих справах каралася смертю. Заборонялось продавати або розділяти між синами клери. Земля в Спарті належала полісу та була поділена на 9 тис. однакових частин — клерів.
Поміркуймо!!!Один із законів Лікурга забороняв постійно воювати з одними й тими самими містами або державами. Це пояснювалося тим, що противник, який звик чинити опір, міг у такий спосіб стати сильнішим. За переказами, так і трапилося. Один зі спартанських царів так довго воював із Фівами, що зрештою там сформувалося боєздатне військо. Згодом цьому царю дорікали: «Фіванці не хотіли й не вміли воювати, а ти їх навчив!».1) Про яке правило Лікурга йдеться в тексті? Із якою метою його було введено? Що трапилося, коли нащадки не дотрималися цього правила?2) Як ви розумієте слова: «Фіванці не хотіли й не вміли воювати, а ти їх навчив!»?
Поміркуймо !!!1. Як ви думаєте, чому чому назви органів управління розташовані сходинками, а не горизонтально?2. Розгляньте схеми й визначте, чим організація влади в Спарті схожа на афінську , а чим відрізняється?3. Як ви вважаєте, яка система управління була демократичнішою, тобто ширше залучала населення до управління полісом?
Мудрість давніх цивілізацій живе в нашій мові у вигляді крилатих висловів. Закодовані в хмаринці крилаті вислови розповідають історію стародавньої Спарти — держави воїнів. Сформулюйте вислови з хмаринки та спробуйте пояснити, що вони означають і за яких обставин могли виникнути. Філософський діалог
Лаконічна мова. Hерідко нам зустрічається в розмові слова “лаконічний”, “лаконічність”. Ми цінуємо у спілкуванні з оточуючими їх здатність лаконічно передавати інформацію, адже це eкономить наш час. Значення цього терміна нам відомо з дитинства – ним позначають короткі, але влучні слова. Однак не кожен спеціально цікавився терміном, а тим більше його історією. Історія у слова “лаконічно” досить цікава.
Цікаво знати. Спартанців із дитинства навчали говорити мало й по суті. Від назви області Лаконіка, де розташовувалася Спарта, походить вираз «лаконічна мова». Так кажуть про чіткі, зрозумілі, короткі вислови. За легендою, коли полководець Філіп Македонський підійшов до стін Спарти, то надіслав у місто послання: «Я підкорив усю Грецію, у мене найкраще військо, тому якщо я захоплю Спарту силою, то знищу все її населення та зрівняю місто із землею». На це спартанці відповіли: «Якщо». Поясніть, як ви зрозуміли відповідь спартанців. Як це їх характеризує?
Спартанське виховання«Читати й писати вони вчилися заради практичної користі, а інше їх виховання зводилося до того, щоб безсуперечно слухатися, бути виносливим в біді і перемагати в боротьбі. Тому з роками їх виховання ставало суворішим – їм наголо стригли волосся, привчали ходити босими і гратися разом, звичайно без одежі…».(Плутарх, «Життєпис Лікурга», 16, 17)
Спартанське виховання. З 7 до 12 років хлопчики виховувалися не в сім’ї, а навчалися мистецтва війни у спеціальних школах. З 16 років і до старості спартанець був зобов’язаний служити в армії. З 30 років спартанець вважався повнолітнім і мав право отриматиділянку землі та одружитися. Неодружених у Спарті засуджували.
Спартанське виховання. Про витривалість спартанських дітей ходили легенди. Якось спартанський хлопчик украв лисеня і сховав його під плащем. Звірятко почало дряпати й кусати хлопчика, який, стоячи в шерензі, боявся навіть поворухнутися. Тільки коли лисеня прогризло йому живіт, хлопчик упав мертвим.
Спартанське виховання. Ксенофонт писав: "Дівчата повинні були бігати для зміцнення тіла, боротися, кидати диск, кидати списа, щоб майбутні діти їх були міцними. Діючі статути забороняли їм пестити себе, вести зніжений спосіб життя". Для них необов’язковим було вміти готувати їжу,прясти,ткати.
Спартанські звичаїСпартанка, проводжаючи сина на війну, вручала йому щит із такими словами: «З ним або на ньому!». Це означало, що вона бажала йому перемоги, а якщо — загибель, то тільки героїчна (воїна, що загинув на полі бою, несли до місця поховання на щиті). Здатися для спартанця означало покрити себе ганьбою. Звідси особливий спартанський менталітет. За законом тих часів лише два класи людей заслуговували на право увічнити свої імена на надгробних плитах - це жінки, що померли при пологах, і чоловіки, які загинули в бою. Вислів «Зі щитом або на щиті» став крилатим.
Давньогрецький історик Плутарх про сартанців. У Спарті ніхто не смів жити так,як хотів. Спартанці підкорялися чітко визначеним обов’язкам і порядку життя ,мовби у військовому таборі. Вони вважали ,що їхнє життя належить не їм самим ,а батьківщині. У спартанців заборонялося плакати й голосити на похороні. Спартанці навчалися грамоти лише заради основних життєвих потреб. Іншу освіту вони вигнали з країни ,як і вчених. Вони дбали лише про те, аби юнаки вміли слухатися , мужньо переносити страждання , а в битвах вмирати або перемагати.Ідучи на битву , спартанці одягали одяг червоного кольору, щоб легше було приховати кров з рани. Молодь мала шанувати не тільки своїх батьків, а й усіх людей похилого віку : під час зустрічі з ними давати дорогу, вставати і поступатися місцем, не кричати в їхній присутності.
Занепад Спарти. Тривалий час населення Спарти жило дуже скромно, навіть бідно порівняно з іншими полісами. З часом спартанці почали більш активно спілкуватися із зовнішнім світом. Набуло розвитку ремесло, а у II ст. до н. е. Спарта почала карбувати власні золоті монети. У III ст. до н. е. внаслідок декількох битв загинуло багато спартанських воїнів. Кількість спартіатів зменшилася спочатку до 1 тис., а згодом — до 700 осіб. Оскільки громадянами Спарти могли вважатися лише нащадки громадян, це спричинило її занепад. Статуя Лікурга (Палац правосуддя в м. Брюсселі, Бельгія
