Воєнно-політична ситуація , котра склалася на території України в ході Другої світової війни змусила і мотивувала українських жінок стати в ряди ОУН-УПА разом з чоловіками.Краєзнавче дослідження , присвячене героїні УПА на Сколівщині в 40 -і роки ХХ століття - Стефанії Вітрук.
Народилася 14 лютого 1924р. у м. Сколе в сім”ї Романа та Марії Вітруків. 1942-1948- керівник жіночої чоти УЧХ. З 1942р. – член Юнацтва ОУН . У серпні 1944 була заарештована енкаведистам в с. Гірному, але вороги випустили її, аби за нею стежити й зловити інших повстанців, однак Стефанія на цей раз утекла з їхнього поля зору. У підпілля перейшла восени 1944р. Очолювала УЧХ Славського району. З осені 1946р. працювала в ООП. Відзначалася особливою відвагою.
Після семирічки стала членом ОУН, проникала в гущу ворогів, виконуючи розвідувальні завдання українського підпілля, доглядала хворих і поранених повстанців, розмножувала на машинці підпільний часопис „До волі”, збірник повстанських пісень, науково-популярні матеріали, різні летючки, звіти тощо.
Відомий повстанський командир Олекса Конопадський -„Островерх” у своїх спогадах твердить, що лише в останньому бою ця дівчина знищила 16 московських емдебистів. Героїчний бій Осередку Окружного Референта СБ Зіновія Ліщинського – „Сайгора” та його співробітників, між ними й „Мирославною”, оспіваний у народній пісні „В Синевідську Вишнім, у районі Сколе”.
08 лютого 1948р. у нерівному бою з гебістами “Мирославна”пустила собі кулю в скроню поблизу с. Вернє Синьовидне; після знущального демонстрування полеглих у Корчині їх завезли в місто Сколе і повторили той же ганебний ритуал у районному центрі, а відтак наказали закопати всіх полеглих повстанців на Альтані.