Презентація "Стендаль"

Підготувала учениця 10 класу. Мікрюкова Карина. Презентація на тему: »Штрихи до історико-культурного портрета 19 ст.»

З літератури Реалізму Літерату́ра пе́ршої полови́ни 19столі́ття — період в історії літератури від кінця 18 століття  до 1860-хх років. З соціально-історичного погляду його межами є Велика французька революція (1789—1794) з одного боку та національно-визвольні рухи середини 19 століття (європейські революції 1848—1849років, Громадянська війна у США, повстання сипаїв  у Індіїу 1857—1859 роках тощо) з іншого. В естетичному аспекті період позначений художньо-зображальною системою романтизму у. Західній Європі, появою і розвитком літератури США та повільним занепадом середньовічних моделей літератури у країнах Сходу.

Існувала своєрідна  діалектичних єдність двох сторін літературного розвитку тієї доби: потяг до універсалізації та взаємозбагачення і становлення та виявлення національного начала. Це була доба національної самобутності. Національна оригінальність проголошувалась метою і вінцем творчих зусиль. Багато літератур усвідомлюють та заявляють про себе як про національні, шукають опори у мові, що свою самостійність. Майже кожен народ отримує від народних сказань чи пісень, серед них такі монументальні твори, як фінська "Калевала", "Романсеро" в Іспанїї "Романсейро" З’являються творчі обробки фольклорних мотивів ("Після про Гайявату", "Сага про Фрітьофа Універсальне і національне

19 ст. в історіїї людства було епохохою настільки ж доленосною, наскільки суперечливою. Розпочиналося воно під гуркіт наполеонівської артилеріїї. Досягши влади, Бонапарт- палкий поборник свободи й ворог монархіїї став імператором, тобто монархом. Після поразки Наполеона (1815) до Парижа разом із військами антинаполеонівської коаліціїї повернулися Бурбони-члени королівської династії, що правила до Великої французької революції. Сутінки Просвітництва

На початку ХІХ ст. перемога капіталізму над феодалізмом у більшості розвинутих країн світу ставала чимдалі очевиднішою. На зміну панування монархів і аристократів у Європі й США йшла влада «пана Дуката», «грошового мішка», яка триває й донині. Це був глобальний ідейно-політичний злам, незмірно більший, аніж загибель античного світу. Просвітники боролися проти споконвічного гніту аристократів, але нове гноблення — не феодальне, а капіталістичне — виявилося аж ніяк не легшим за старе. Ідейні натхненники боротьби за «свободу, рівність і братерство» виступали проти безроздільного панування церкви над життям людини та суспільства, але новий тягар «золотого теляти», гніт виснажливої гонитви за наживою виявився нічим не кращим за релігійний. Просвітники боролися за рівність усіх людей перед законом, а натомість несподівано отримали безмежну «любов до стяжання без жодної мети, стяжання задля стяжання»Влада « пана Дуката»

Мабуть, революціонери мають якусь магічну, до кінця не збагненну привабливість. Можливо, люди, які потерпають від гніту, але ніяк не наважуються повстати проти нього, з особливою повагою ставляться до тих, у кого на такий виступ стало сили й мужності? Так чи інакше, а на межі ^ІІІ-ХІХ ст. авторитет революційної Франції у світі був надзвичайно високим. Персоніфікованим утіленням Великої французької революції став Наполеон Бонапарт. Частина Європи його обожнювала, інші — ненавиділи, але не ігнорував ніхто. «Екзистенційне відлунням е,тих буремних. Так, дивлячись на статую Свободи (цей новочас-ний Колосс Родоський) у Нью-Йорку, ми не завжди пригадуємо, що цю величну споруду Сполученим Штатам Америки до 100-річчя Декларації незалежності подарувала Франція, яка (бажаючи ослабити свого споконвічного сусіда-конкурента — Велику Британію) підтримувала США в боротьбі за незалежність. Так само рідко придивляємося й до американської доларової банкноти, де в центрі зображена «Декларація прав людини і громадянина», схвалена революційним французьким Конвентом 1791 р. А про те, що абсолютно неузгоджену систему одиниць вимірювання в Європі уніфікував Наполеон, пам'ятають лише фахівці. До цього в кожній країні була своя система мір. Так, відстань у Франції міряли льє, в Англії — милями, у Росії — верстами. І саме французи запропонували єдину й універсальну для всієї Європи та світу одиницю вимірювання — метр. У Парижі зібралася група авторитетних учених (з-поміж них уже знайомі вам енциклопедисти), які вирішили: нехай метром називається міра довжини, що дорівнює одній десятимільйонній частині чверті довжини меридіана, що проходить через Париж. Тоді ж за рішенням Наполеона з платини була відлита метрова лінійка шириною 25 мм, а товщиною 4 мм (еталон) і поміщена до архіву Французької академії наук, через що її назвали «архівним метром». Задля пропаганди наукової величі своєї країни французи не поскупилися: тоді ж, окрім архівного метра, було вилито так само з платини (але вже з домішкою нікелю) 31 автентичний еталон для того, щоб надіслати в різні країни континенту. Цікаво знати

Політична відлига, що розпочалася було в Російській імперії, скінчилася лютим сибірським морозом. То чи могла література стояти осторонь цих подій, не реагуючи на настрої часу? Звичайно, не могла, недаремно ж ми з вами вже вели мову про принципову настроєву відмінність творчості поетів-сучасників: з одного боку, життєрадісність Олександра Пушкіна («Товаришу, зійде вона, / Зоря принадливого щастя, / Росія збудиться від сна, І на руїнах самовластя / Напише наші імена»1) і з іншого — песимізм, «світову скорботу» Михайла Лєрмонтова («Печально я дивлюсь на наше покоління!»2 або «І нудно, і сумно! — і нікому руку подать, / Як горе у душу прилине»3). Приблизно тоді ж в Італії, що перебувала під владою австрійців, набирав сили рух за національне визволення й об'єднання країни (один із його видатних очільників — знаменитий Джузеппе Гарі-бальді). У цьому русі активна роль належала таємним організаціям, створеним на зразок масонських лож, — карбонаріям (у перекладі — «вуглярам»), з якими мав зв'язки французький письменник Стендаль, який присвятив Італії чимало творів. Крім того, саме в ХІХ ст. активізувалася боротьба греків за незалежність від Османської імперії. Їхні вільнолюбні прагнення мали моральну підтримку в широких колах європейської громадськості. Зокрема, їм співчував своїми вільнолюбними віршами Дж. Байрон. Творчість поетів-сучасників про події тих часів

У липні 1830 р. в Парижі відбулася ще одна революція, яка остаточно поклала край спробам реставрації у Франції феодально-монархічного устрою. Її основною рушійною силою стали робітники й ремісники. Внаслідок Липневої революції до влади прийшов ставленик торгово-промислової та банкової буржуазії король Луї Філіпп, який правив до Лютневої революції 1848 р. Майже одночасно з французьким спалахнуло національно-визвольне повстання у Варшаві (1830). Існує думка, що саме воно відвернуло увагу Росії від паризької Липневої революції та перешкодило царським військам придушити виступ французів. Однак виступ поляків росіяни придушили негайно. У різних європейських країнах 1848 р. був настільки багатий на революції, що його метафорично назвали «весною народів». Її початком стала Лютнева революція (1848) у Франції. Революція в Парижі 1830р.

До середини ХІХ ст. всю Європу охопила ще одна «революція», щоправда, не подібна до вже названих,-промислова революція Вона радикально змінила «обличчя» континенту. Передовсім це стосується міст, де почали переважати кам'яні будівлі. Більшість пам'яток архітектури, що нині охороняються нашою державою, споруджені саме в ХІХ ст. Архітектори ХІХ ст., прагнучи опанувати естетичні можливості нових будівельних матеріалів і будівельної техніки, іноді досягали значних результатів. Скажімо, це було видно в чимдалі ширшому застосуванні металевих конструкцій, стимульованому прискореним розвитком металургії. Своєрідною емблемою новаторства архітектури ХІХ ст. можна вважати знамениту вежу інженера А. Г. Ей-феля, яка була зведена в Парижі в 1889р. Проте найяскравішим виявленням нових можливостей архітектури стало застосування щойно винайдених цементу, бетону, залізобетону та збірних конструкцій. Сенсацією став так званий Кришталевий палац (архітектор Дж. Пакстон), споруджений у Лондоні для Першої всесвітньої промислової виставки (1851). Плоди цивілізації

Періодизація літератури ХІХ ст.тоді розпочався реалізм», а за схемою — «в конкретний період співіснували романтизм і реалізм, але домінував романтизм (або реалізм)». Водночас, незважаючи на всі ці застереження, усе-таки більш-менш аргументованою і прийнятною може вважатися періодизація літературного процесу ХІХ ст., подана в таблиці (для зручності користування в ній зазначено дати написання творів, які рекомендовані для вивчення за шкільною програмою). Періодизація літератури 19 ст.

1. Чи можна назвати ідеали Просвітництва і Великої французької революції «втраченими ілюзіями людства»?2. Чи впливали соціально-політичні та національно-визвольні рухи в ХІХ ст. на розвиток мистецтва й літератури? Якщо так, то як саме? 3. Спробуйте визначити основні чинники, які впливали на світовідчуття людини ХІХ ст.: чи змінювалися вони протягом ХІХ ст.; якщо так, то чим, на вашу думку, були зумовлені такі зміни; чи знайшли вони своє втілення в розвитку мистецтва; як промислова революція ХІХ ст. вплинула на «дух доби»; хто й коли вперше провістив про настання доби «світової літератури».4. Назвіть приблизні хронологічні межі етапів розвитку літератури ХіХ ст.: «доби романтизму», «доби реалізму», «доби раннього модернізму». Чому вони називаються саме так і чи це означає, що, наприклад, у «добу реалізму» світовий літературний процес складався винятково з реалістичної літератури?5. Складіть тези повідомлення «Періодизація літературного процесу ХІХ ст.»ЗАПИТАННЯ