Презентація "Сучасним українцям, які відстоюють Незалежність України"

Сучасним українцям, які відстоюють Незалежність України

Трагічні події в Україні, які розпочалися ще з листопада 2014 року, тривожать та не залишають байдужими жодного громадянина країни. Кожному з нас необхідно усвідомити за що боролися учасники Євромайдану, заради чого загинули і досі гинуть справжні сини України, а сотні патріотів отримали поранення і знаходяться на лікуванні у шпиталях. Всім їм, як ніколи, потрібна увага, добре слово, повага та любов небайдужих людей. “Браві хлопці, ми віримо у вас! Ми віримо, що правда на нашому боці, що перемога обов’язково буде за нами! Бо інакше бути не може – ми підіймаємося з колін, розправляємо плечі та боремося за своє, бо воно по праву наше. Вірю, ви обов’язково повернетеся в рідні міста, в рідні стіни, де на вас чекають віддані матері, дівчата, сестри, дружини, доньки. Ви будете героями (та чого ж будете – ви вже герої!) нової країни, чесної, могутньої, потужної і щасливої. Вас будуть поважати та обожнювати, бо саме ви творите наше майбутнє. Ви – творці нашого щасливого життя. З почуттям глибокої поваги, Катерина”

Неоголошена війна на сході не пройшла безслідно для всіх жителів України. У боротьбі за свою волю і незалежність багато людей згуртувалися у Донецькій і Луганській областях. Ми не бачили війни, ми знаємо про неї лише з книг та фільмів. А побачити на власні очі жахи воєнних подій – це зовсім інше. Не всі готові до таких змін, тому бійцям у зоні АТО необхідна як матеріальна так і моральна підтримка. “Колись, далекого 1942 року, в такі ж спекотні літні дні, на землі Донбасу воював мій батько. Його побратимами були люди різних національностей. Хіба вони могли подумати, що колись їхні онуки стануть ворогами? Я знаю, Сину, що і тобі це важко усвідомити. Та діло твоє – святе і праве: ти борониш рідну землю, відстоюєш майбутнє своє і своїх дітей. І я пишаюся тобою і всіма синами, які воюють за свободу України. Як і мільйони матерів, я щодня молюся за Вас, я пишаюся Вами і доземно вклоняюся Вам за мужність, хоробрість, любов і відданість Батьківщині. Як мати, я гірко оплакую втрати, бо це ненормально, що гине цвіт нації – молоді, красиві, розумні. Благаю, Сину, бережи себе, бережи своїх побратимів. Ми Вас любимо, чекаємо, молимося за Вас, віримо в Перемогу. Світлана”

“Мене не змушували писати цей лист. Це моє власне бажання. Я справді вдячна тим, хто боронить Україну. Я хочу, аби ви розуміли, що ще не все закінчено. Ми ще будемо воювати. І не тільки на фронті. Бо в іншому випадку ми перетворимось на натовп, на "стадо баранів", яким маніпулюють поводирі. І тоді ми не заслуговуємо на власну державу. А сьогодні ви - справжні герої й українці - до кінця. Слава Україні! Героям слава!” Марія

Дорогі наші воїни! Пишемо вам, щоб висловити захоплення вами. Ми віримо, що можемо засинати спокійно, адже наші кордони і «гарячі точки» на карті нашої держави охороняєте ви – сміливі, відважні, мужні, сильні, НЕПЕРЕМОЖНІ! Ми знаємо, що навіть у страшну хвилину ви не схибите і залишитесь охоронцями миру та злагоди. Ми переконані, що ви не залишите країну, матерів, рідних і близьких, нас, дітей, на самоті з цим страшним пеклом… У хвилину між днем і ніччю, У хвилину між життям і смертю, Пам’ятайте: ми з вами вічно! Подвиг не можна, як фарбу, стерти. І коли на душі тривога, У хвилину дощу у серці, Знайте, ми з батьками благаємо Бога, Щоб зберіг вас усіх від смерті! Тримайтеся! Хай відвага дарує вам крила, на яких ви легко дістанетесь до перемоги, яку ми так усі чекаємо! З повагою, учні школи-колегіуму Черкаської області

Сповідь патріота Я не проти Росії – я за Україну. Я не за політиків – я за рідну країну. Тих, хто без дозволу преться до мене в хатину, Я прожену, як не гідну скотину. Ні. Не маю до тих ні капельки жалю, Хто увірвавсь до мого рідненького краю. Шкода матусь, які ще чекають синів. Шкода дітей, що чекають батьків. Хочеться взяти до рук автомат І приєднатись до лав наших славних солдат. Свою Україну всім серцем кохаю, Від ворога землю свою бороню, “Брата”, сусіда в посланні молю “Забирайся, бо гнівом тебе спопелю”. Товаришу Путіну теж напишу : “Донбас – Україна! А тебе в Магадан я зашлю!” Іван

Розмова з солдатом Тобі не страшно, дорогий солдате Іти на поле бою, де вбивають? Де в українців, мов в мішені вороги стріляють, Катують бранців і на місці убивають? Запевню точно, рішучий я до нестями, Хоч мені страшно – лячно та я йду Допоки буде битись серце неньки мати, Я батьківщину боронитиму свою. Наталія "Пили ми росу із пелюстя…" - зі слів вояка Голівки соняхи схилили, Та квіт гарячий той пече. Пелюстя падає в могили І «Град» січе, січе, січе… Гвардійці в землю повкипали, А спрага спалює вуста. Кого вже янголи забрали, Кому ж – відстрочили літа. Та що тих літ? Всього за двадцять – І ті поранила війна. За ким росою квіти плачуть, Для кого ж – сила рятівна. Євгенія

Повертайтеся живими!!!