Презентація "Супутники Сонячної системи"

СУПУТНИКИ СОНЯЧНОЇ СИСТЕМИКУ Сумська гімназія №1 Вчитель фізики Казбан Т. Л.

ПОНЯТТЯ СУПУТНИКІВСупутником називається небесне тіло яке переміщається навколо планети або великого небесного тіла по певній орбіті. При цьому супутник повинен бути постійним. Запущені людиною у космос із дослідницькою метою пристрої, апарати або снаряди, які рухаються за інерцією навколо небесного тіла, називають штучними супутниками. З плином часу під дією гравітації Землі вони втрачають свою швидкість та входять у атмосферу. Шість з восьми планет сонячної системи (окрім Меркурія і Венери) мають супутники.Із 5 карликових планет супутники мають 3 — Плутон (5),Хаумеа  (2) та Ерида (1).

СУПУТНИКИ ПЛАНЕТ ЗЕМНОГО ТИПУУ планет земного типу які відрізняються високою щільністю та нев6еликим розміром існує не так багато супутників. У землі всього лише один постійний супутник – місяць. У інших планет земної групи їх також небагато. Невелика кількість супутників у планет земної групи обумовлено їх великою масою і невисоким гравітаційним полем яке в принципі не здатне притягати до себе велику кількість небесних тіл і утримувати їх на поверхні.

МІСЯЦЬМі́сяць - єдиний природний супутник планети Земля. Другий за яскравістю об'єкт на земному небосхилі після Сонця і п'ятий за величиною супутник планет Сонячної системи. Станом на кінець 2019 року перший і єдиний позаземний об'єкт природного походження, на якому побувала людина. Середня відстань між центрами Землі і Місяця — 384 400 км. Хоча Місяць і обертається навколо власної осі, він завжди звернений до Землі одним і тим же боком. Справа в тому, що Місяць робить один оберт навколо своєї осі за той же час (27,3 доби), що й один оберт навколо Землі. А оскільки напрямки обох обертань збігаються, протилежний бік Місяця з Землі побачити неможливо. Атмосфера Місяця вкрай розріджена. Вперше Місяць відвідав радянський космічний аппарат Луна-2 13 вересня 1959 року. Програма пілотованого польоту на Місяць називалася <Апполон> Місяць — єдине позаземне тіло, на якому побувала людина. Перша посадка відбулася 20 липня 1969 року; остання — у грудні 1972 року. Місяць став першим небесним тілом, зразки якого були доставлені на Землю. СРСР надіслав на Місяць два радіокеровані самохідні апарати — «Луноход-1» у листопаді 1970року і «Луноход-2» у січні 1973.

СУПУТНИКИ ЮПІТЕРАУ Юпітера 69 супутників. Найвідоміші – Ганімед, Каллісто, Іо, Європа Ганіме́д -найбільший супутник Юпітера, що належить до групи галілеєвих супутників. Одночасно є найбільшим супутником у Сонячній системі. Його діаметр дорівнює 5268 км.  Ганімед перевищує Місяць за масою в 2 рази. Ганімед складається з приблизно рівної кількості силікатних порід і водяного льоду. Ганімед — єдиний супутник в Сонячній системі, що має власну магнітосферу. Ганімед відкрив Галілео Галілей, який побачив його 7 січня 1610 року. Першим космічним апаратом, що вивчав Ганімед, був «Піонер-10» у 1973 році. Ганімед перебуває на відстані 1 070 400 кілометрів від Юпітера, що робить його третім за віддаленістю галілеєвим супутником. Йому потрібно сім днів і три години, щоб здійснити повний оберт навколо Юпітера.

КАЛЛІСТОКаллісто — другий за розміром супутник Юпітера, один із чотирьох галілеєвих супутників і найдальший від планети серед них. Відкритий 1610 року Галілео Галілеєм названий на честь персонажа давньогрецької міфології — Каллісто, коханки Зевса. Завдяки низькому рівню радіаційного фону в околі Каллісто та її розмірам вона часто пропонується для заснування станції, яка слугуватиме для подальшого освоєння системи Юпітера людством. Каллісто — синхронний супутник: її період обертання навколо власної осі дорівнює її орбітальному періоду, таким чином, вона завжди повернута до Юпітера однією стороною.  Діаметр Каллісто становить близько 99 % діаметра Меркурія, а маса — лише третину від маси цієї планети. Каллісто має середню густину близько 1,83 г/см3 і складається з приблизно рівної кількості каменю та льодів. Вона покрита великою кількістю кратерів, що вказує на великий вік її поверхні. Каллісто оточена надзвичайно розрідженою атмосферою. Її орбіта пролягає на відстані 1 882 000 км від Юпітера

ІОІо  — супутник Юпітеа, найближчий до планети з чотирьох галілеєвих супутників. Його діаметр становить 3642 кілометри, тому Іо є четвертим за величиною супутником у Сонячній системі. Названий на честь міфологічної Іо, яка була жрицею Гери та коханкою Зевса. Має особливо бурхливу вулканічну активність. Його відкрив Галілео Галілей у 1610 році за допомогою найпершого в історії телескопа. Перші фото Іо були зроблені зондом «Піонер-11», який пролетів повз Юпітер в грудні 1974. Надра планети містять силікатні гірські породи. На Іо зафіксовано до 8-10 активних вулканів. Орбіта Іо розташована на відстані 421 700 км від центру Юпітера і за 350 000 км від верхнього шару його хмар. Іо — п'ятий за віддаленістю від Юпітера його супутник і найближчий з галілеєвих супутнмиків. Його орбіта пролягає між Тебою і Європою. Йому потрібно 42,5 години, щоб зробити повний оберт навколо Юпітера. Іо відіграє важливу роль у формуванні магнітного поля Юпітера. Магнітосфера Юпітера вбирає в себе гази і пил з тонкої атмосфери Іо зі швидкістю 1 тонна на секунду

ЄВРОПАЄвро́па — супутник Юпітера, найменший з чотирьох галілеєвих супутників. Відкрита 1610 року Галілео Галілеєм і, можливо, незалежно від нього Симоном Маріусом. Протягом століть за Європою велися все більш різнобічні спостереження з допомогою телескопів, а починаючи із 1970-х років — і космічних апаратів, які пролітали поблизу. Вона складається переважно з силікатних  порід, а в центрі має залізне ядро. Поверхня складається з льоду і є однією з найбільш гладких у Сонячній системі; на ній дуже мало кратерів, але багато тріщин. Супутник має вкрай розріджену атмосферу, що складається переважно з кисню.  Місія космічного апарата «Галілео» яка почалася 1989 року, надала більшу частину сучасних даних про Європу. В бюджеті NASA на 2016 рік виділені кошти на розробку автоматичної міжпланетної станції Europa Clipper призначеної для вивчення Європи на предмет наявності життя на ній. Європа обертається навколо Юпітера по орбіті радіусом 670 900 км, роблячи повний оберт за 3,551 земних діб. За розміром Європа трохи менша від Місяця.  Маючи діаметр 3122 км, вона займає шосте місце за величиною серед супутників і п'ятнадцяте — серед усіх обьєктів Сонячної системи. Це найменший із  галілеєвих супутників. Однак маса Європи більша, ніж у всіх відомих супутників у Сонячній системі, що поступаються їй за розмірами, разом узятих.

СУПУТНИКИ САТУРНАУ Сатурна 62 супутника, а також існує система кілець. Титан — найбільший за розміром супутник Сатурна, другий за розміром у Сонячній системі (після Ганімеда). Відкрив Титан 1655 року Хрістіан Гюйгенс. Він став першим відомим супутником Сатурна. Діаметр Титана — 5150 км. У Титані зосереджено 95% маси всіх супутників Сатурна. Завдяки своїй значній масі Титан впливає на рух інших супутників Сатурна, зумовлює збурення  їхніх орбіт. Сила тяжіння на ньому становить приблизно одну сьому від земної. Радіус орбіти Титана складає 1 221 870 км. Титан — єдиний супутник у Сонячній системі, який має щільну атмосферу (її відкрив Джерард Койпер). Тиск біля поверхні приблизно в 1,6 разів перевищує тиск земної атмосфери. Температура — мінус 170—180°C. Це єдиний супутник, поверхню якого не можливо спостерігати у видимому діапазоні через хмари. На Титані є метанові моря й річки, а також гори, які складаються з водяного льоду.

РЕЯРе́я — другий за розміром (після Титана) і двадцять перший за віддаленістю від планети супутник Сатурна. Відкритий Дж. Д. Кассіні в 1672 році. Середній діаметр — 1527 км, радіус орбіти — 527 тис. км. Сучасну назву запропонував Джон Гершель на честь титаніди Реї з давньогрецької міфології — матері кількох олімпійських богів. Ведуча півкуля Реї сильно кратерована й однорідно світла. Задня півкуля має темні ділянки, а також мережу яскравих тонких смужок. Космічний зонд «Кассіні», пролітаючи повз Рею в 2005—2010 роках, захопив у її околицях молекули газів і дослідив їх своїми спектрометрами. Виявилося, що Рея має дуже розріджену атмосферу з кисню та вуглекислого газу.

ТЕФІЯТе́фія  — п'ятнадцятий за віддаленістю від планети супутник Сатурна. Її діаметр становить близько 1060 км. Тефія була відкрита Джованні Кассіні 1684 року і отримала ім'я однієї з тиранід грецької міфології. Видима зоряна величина Тефії — 10,2. Тефія має порівняно низьку густину, що вказує на те, що вона складається переважно з водяного льоду з малою домішкою гірських порід. Її поверхня, за спектроскопічними даними, складається з льоду майже повністю, але містить трохи темної речовини невідомого складу. Поверхня Тефії дуже світла і майже не має колірного відтінку. Тефія вкрита великою кількістю кратерів, найбільший з яких — 450-кілометровий Одіссей. Через 3/4 супутника простягається велетенський каньйон довжиною понад 2000 км і шириною близько 100 км — каньйон Ітака. Тефія була досліджена з близької відстані космічними апаратами «Піонер-11» (1979 року), «Вояджер-1» (1980), «Вояджер-2» (1981) і «Кассіні» (починаючи з 2004 року). Перебуває в орбітальному резонансі  з двома супутниками — Телесто і Каліпсо.

ЕНЦЕЛАДЕнцелад  — чотирнадцятий за віддаленістю від планети супутник  Сатурна. Відкритий Вільямом Гершелем  28 серпня 1789 року. Діаметр — 500 км, радіус орбіти — 238 тис. км. Супутник є найсвітлішим небесним тілом Сонячної системи. Енцелад — найбільш геологічно активний супутник Сатурна. На ньому можуть бути водяні вулкани , які оновлюють іній на поверхні та слугують джерелом речовини для розрідженого пилового кільця вздовж орбіти супутника. Проте енергетичне джерело цієї вулканічної та геологічної активності невідоме. Назва «Енцелад» запропонована сином першовідкривача — Джоном Гершелем — на честь гіганта Енкелада з грецької міфології. Середній діаметр Енцелада — 504,2 км. Це шостий за розмірами і масою супутник Сатурна. Орбіта супутника розташовується на відстані 237 378 км від Сатурна.

СУПУТНИКИ УРАНУУ Урану 27 супутників, а також є система кілець. Тита́нія — найбільший супутник Урана і восьмий за розміром супутник у Сонячній системі. Її діаметр становить 1578 км, середня відстань від центра планети — 439 тис. км. Орбіта супутника повністю розташовується всередині магнітосфери Урана. Відкрита Вільямом Гершелем 1787 року. Названа на честь королеви фей  у творі Вільяма Шекспіра «Сон літньої ночі». Титанія складається приблизно з рівної кількості каменю і льоду. Титанія розташовується на відстані близько 436 000 км від Урана.  Її орбіта майже колова і слабо нахилена до екватора Уран. Орбітальний період становить близько 8,7 днів і збігається з періодом обертання. Орбіта Титанії повністю розташовується всередині магнітосфери Урана. Титанія — найбільший і наймасивніший супутник Урана і восьмий за масою супутник у Сонячній системі.

ОБЕРОНОберо́н — другий за розміром та масою супутник планети Уран, дев'ятий за масою супутник планет Сонячної системи. Також відомий як «Уран IV». Відкритий Вільямом Гершелем 1787 року і названий Обероном на честь міфічного царя фей і ельфів , персонажа твору Вільяма Шекспіра «Сон літньої ночі». Це найбільш далекий від Урана серед великих його супутників. Його орбіта частково розташована за магнітосферою Урана. Орбіта Оберона розташована на відстані близько 584 000 кілометрів від Урана, і тому Оберон — найвіддаленіший від планети серед 5 найбільших супутників.   Його орбітальний період становить приблизно 13,5 днів і збігається з  періодом обертання навколо своєї осі. Оберон є найтемнішим супутником Урана після Умбріеля. Єдині зображення Оберона крупним планом було отримано завдяки космічному аппарату  «Вояджер-2», який сфотографував супутник під час досліджень Урана в січні 1986 року. 

УМБРІЕЛЬУмбрієль — супутник планети Уран. Відкрито Вільямом Ласселлом 1851 року одночасно з Аріелем. Названий на честь гнома — персонажа поеми А. Поупа «Викрадення локона». Умбрієль є третім за розмірами й найтемнішим серед великих супутників Урана: він відбиває всього 16 % світла, що на нього падає. Поверхня сильно кратерована. Особливість Умбрієля — незвичайний світлий круг близько 140 км у діаметрі. Його природа невідома, хоча це можуть бути відкладення паморозі. Орбіта Умбрієля пролягає на відстані 266 000 км від Урана. Це третій за віддаленістю із п'яти великих супутників Урана. Нахил орбіти до екватора планети дуже маленький. рбіта Умбрієля повністю лежить всередині магнітосфери Урана, а атмосфери в нього немає.

 АРІЕЛЬ Аріель — четвертий за величиною супутник Урана. Відкритий 24 жовтня 1851 року Вільямом Ласселл  і названий на честь ведучої сильфіди з поеми Александра Поупа «Викрадення локона», а також духа, що служив Просперо у творі Вільяма Шекспіра «Буря». Майже всі наявні дані про Аріель отримані в ході прольоту космічного аппарату  «Вояджер-2» 1986 року. Знято лише 35 % його поверхні. Жоден інший космічний апарат із ним не зближувався; немає і затверджених планів їхнього запуску до системи Урана в майбутньому. Він складається приблизно наполовину з льоду і наполовину з кам'янистих порід. Він розташовується на відстані 190 000 км від планети. Ексцентриситет орбіти та її нахил до екватора Урана дуже малі. Орбіта Аріеля цілком лежить всередині магнітосфери Урана.

МІРАНДАМіра́нда — найближчий і найменший серед п'яти великих супутників  Урана. Відкрита 1948 року Джерардом Койпером і названа на честь Міранди з п'єси Шекспіра «Буря». Супутник сфотографовано з близької відстані лише одного разу, під час прольоту космічного апарату «Вояджер-2» через систему Урана в січні 1986 року. Поверхня супутника, ймовірно, складається з водяного льоду, змішаного з силікатами та карбонатами, а також аміаку. Як й інші супутники Урана, Міранда має сезонні цикли, які пов'язані з її обертанням навколо Урана. Її орбіта лежить на відстані близько 129 900 км від Урана. Орбітальний період становить 1,41347925 земних діб, збігається з  періодом обертання навколо власної осі, і супутник завжди повернутий до Урана одним боком. Орбіта Міранди повністю лежить у магнітосфері Урана.

СУПУТНИКИ НЕПТУНА У Нептуна всього 14 супутників, також є система кілець. Трито́н — найбільший серед супутників Нептуна. Обертання синхронне (постійно обернений до Нептуна одним боком). Передній бік (за рухом супутника) приблизно на 25 % темніший решти його поверхні. Має азотну атмосферу. Температура на поверхні Тритона становить всього 34,5 K (-235 °C) — там так само холодно, як на Плутоні. Настільки низька температура зумовлена зокрема високим альбедо (70-80 %). За такої температури метан, азот і двоокис вуглецю заморожені до твердого стану. Має 14 зоряну величину. Відстань від Нептуна 394 700 км, сидеричний період обертання 5 діб 21 год. 3 хв., діаметр близько 2706 км, що трохи менше діаметра Місяця, хоча маса його менша в 3,5 рази. Це єдиний великий супутник Сонячної системи, який обертається навколо своєї планети в протилежний бік від обертання планети навколо своєї осі. Через таке обертання Тритон поступово втрачає енергію внаслідок дії припливних сил, і, зрештою, або зруйнується, або впаде на Нептун.

Супутники карликових планет. Супутники Плутона - Харон, Гідра, Нікта, Кербер, Стікс. Супутники Хуамеа – Хііака, Намака. Супутник Ерида - Дизномія

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ