Презентація "Суверенізація УРСР"

Суверенізація УРСРІсторія України 11 клас Білорічицька ЗОШ

Конституційна реформа 1988 р. Коли спроби реформування економіки зайшли в глухий кут, М. Горбачов дослухався до думки так званих демократів у своєму оточенні, які радили здійснити кардинальну політичну реформу. На XIX партійній конференції (1988) генсек висунув проект конституційної реформи. Вона передбачала передання всієї повноти влади радам. Партійні органи мали залишити за собою лише ідеологічні функції. Раніше секретарі партійних комітетів мали право втручатися в діяльність радянських органів влади, не відповідаючи за наслідки втручання. Розрахунок був на те, що КПРС як монопольна політична сила витримає випробування вільними виборами, збагатиться новими керівними працівниками, що їх висунули громадяни, й посилить свій вплив на суспільство.

Органи управління СРСР з 1977-1989 рр. Верховна Рада СРСРвищій законодавчій орган країни складався з двох палат, по 750 депутатів у кожній Рада Союзу (один депутат від 300 тисяч громадян Рада Національностей (32 депутати від кожної союзної республіки, 11 – від кожної автономної республіки, 5 – від кожної автономної області, 1 – від кожного автономного округу). Комітет народного контролю СРСРПрезидіум Верховної Ради СРСРРада міністрів СРСРВерховний суд СРСРГенеральний прокурор СРСР

Конституційна реформа 1988 р. За концепцією М. Горбачова, вищим органом представницької влади ставав з'їзд народних депутатів. 2/3 депутатів з'їзду обиралися шляхом прямих і вільних виборів на основі альтернативності при таємному голосуванні. 1/3 депутатів висувалася офіційно зареєстрованими громадськими. організаціями — КПРСXIX партійная конференція 28 черв. 1988 р

Конституційна реформа 1988 р. З'їзд мав збиратися кілька разів на рік, а його депутати повинні були працювати на своїх попередніх місцях роботи. З'їзд обирав Верховну Раду чисельністю до 400 депутатів — орган, який володів виключним правом приймати закони. Склад Ради повинен був щорічно оновлюватися за рахунок народних депутатів, щоб усі вони до нових виборів встигли попрацювати в постійно діючому законодавчому органі.

Конституційна реформа 1988 р. Вищі органи СРСР в 1988-1990 рр{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}За змінами які були внесені в конституцію СРСР в грудні 1988 р. Доповнення які були внесені в конституцію СРСР 4 з’їздом народних депутатів СРСР в грудні 1990 р. З'їзд народних депутатів СРСР{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Верховна Рада СРСР(постійно діючий орган народних депутатів)Рада Союзу. Рада Національностей Рада міністрів СРСРПрезидент СРСРЗ'їзд народних депутатів СРСР{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Верховна Рада СРСР(постійно діючий орган народних депутатів)Рада Союзу. Рада Національностей Кабінет міністрів СРСР

Березень 1989 р. вибори народних депутатів СРСР. У березні 1989 р. відбулися вибори народних депутатів СРСР. На всіх попередніх виборах висувався один кандидат від «блоку комуністів та безпартійних», якого ретельно відбирали в партійних комітетах. По суті, це були вибори без вибору. Натомість тепер, згідно з Законом «Про вибори народних депутатів», що його ухвалила Верховна Рада СРСР, вирішальне слово у визначенні депутатів надавалося виборцям. На один мандат могли претендувати кілька кандидатів

4 березня 1990 р. відбулися перші вільні вибори до Верховної Ради УРСР та місцевих рад

Конституційна реформа 1988 р. Вищі органи СРСР в 1988-1990 рр. Було також поставлено завдання: 1 побудови правової держави, в якій забезпечується рівність громадян перед законом. 2 Для цього було скасовано 6-ту стаття Конституції СРСР, що закріплювала керівне становище КПРС у суспільстві. Це дало змогу формування багатопартійності країни.

Формування багатопартійностіФормування багатопартійності відбувається і натомість економічного колапсу. Полиці магазинів пусті. Народ починає виявляти своє незадоволення відкрито. У травні 1988 р. першою «опозиційною» КПРС Партією проголосив себе «Демократичний Союз".

Формування багатопартійностіПерша відкрито проголосила себе опозиційна Політична партія в СРСР, заснована 8 травня 1988 р. групою Радянських дисидентів і правозахисників. Здобула популярність після низки заборонених демонстрацій і мітингів у центрі Москви та Санкт-Петербурга Валерія Новодворська

Формування багатопартійності

4 березня 1990 р. відбулися перші вільні вибори до Верховної Ради УРСР та місцевих рад

Проголошення Декларацій про державний суверенітет У березні 1985 року в СРСР розпочався процес розбудови політичної системи. У червні 1988 року у рамках цього процесу розпочинається «Парад суверенітетів» — Естонія, Литва, Латвія, Азербайджан, Грузія приймають декларації про державний суверенітет, Україна з травня 1990 року веде підготовку прийняття аналогічної декларації. 10 і 26 квітня 1990 року було прийнято відповідно Закон СРСР «Про основи економічних відносин Союзу РСР, союзних та автономних республік» та Закон СРСР «Про розмежування повноважень між Союзом РСР та суб'єктами Федерації», згідно з якими автономні республіки, що входили до складу союзних республік СРСР , у відносинах з керівництвом СРСР фактично вирівнювалися в статусі з союзними республіками, що в умовах відсутності в УРСР державного суверенітету породжувало ризик втрати контролю з боку РРФСР над автономними республіками, що входили до її складу 1 червня 1990 року у Вашингтоні міністром закордонних справ СРСР було підписано «Угоду між СРСР та США про лінію розмежування морських просторів», що призвело до втрати РРФСР 34 000 квадратних миль нафтоносного району територіальних вод. У цій ситуації питання про характер правовідносин між СРСР і РРФСР набуває ключового значення.

Проголошення Декларацій про державний суверенітет РРФСР 12 червня 1990 р. Основні положення1 Пріоритет Конституції та законів РРФСР над законодавчими актами СРСР;2 рівні правові можливості для новостворених політичних партій, громадських організацій та об'єднань, у тому числі і неформальних;3 Принцип поділу законодавчої, виконавчої та судової влади;4 неможливість зміни території РРФСР без волевиявлення народу, вираженого шляхом референдуму;5 Необхідність значного розширення прав автономних республік, областей, округів, країв у складі РРФСР. Декларацію підписано головою Верховної Ради РРФСР Б. Н. Єльциним.

Проголошення Декларацій про державний суверенітет УРСР 16 липня 1990 р. Основні положення. Народ України складається з громадян усіх національностей. Український народ має право на самовизначення. Проголошення народовладдя через місцеві ради і ВР УРСР, самостійність ВР у вирішенні будь-яких державних питань. Влада в Україна поділяється на три гілки. Гарантовано права і свободи, передбачені Конституцією. УРСР – економічного самостійна держава, яка має право на частку загальносоюзного багатства. Народ України має виняткове право на власну банківську, цінову, фінансову, податкову системи, держбюджет і грошову одиницю. УРСР забезпечує захист усіх форм власностіУРСР має право на власні збройні сили, внутрішні війська і органи держбезпеки. УРСР є нейтральною державою і дотримується трьох неядерних принципів УРСР є самостійним суб’єктів міжнародних відносин

4 березня 1990 р. відбулися перші вільні вибори до Верховної Ради УРСР та місцевих рад

Революція на граніті 2 по 17 жовтня 1990 року. Народна рада» в українському парламенті прагнула розпочати передбачуваний радянськими конституціями процес виходу із СРСР. Натомість загальносоюзний центр на чолі з М. Горбачовим і російський лідер Б. Єльцин, борючись одне з одним за владу, були єдині в намаганні запобігти розпаду країни. Росія першою із союзних республік проголосила Декларацію про державний суверенітет, але заявила в ній «про рішучість створити правову державу у складі оновленого Союзу РСР» і про об’єднання РФ з іншими республіками «на основі Договору». У 1990 році відбулися вибори до Верховної Ради УРСР, на яких парламентську більшість утворили комуністи («Група 239»), а демократи, сформувавши Народну Раду, зрештою мали 126 мандатів. Після проведення виборів їхня громадянська активність помітно зменшилася, натомість молодь вважала, що третина голосів демократів у Верховній Раді не є перемогою, адже для ухвалення рішень потрібна більшість голосів. Небажання Верховної Ради УРСР здійснювати задекларовані революційні перетворення спричинило протести в суспільстві. На початку жовтня 1990 р. в Києві розпочалося голодування студентів під політичними гаслами. Київські студенти висунули три вимоги: 1) достроково припинити повноваження Верховної Ради УРСР і призначити нові вибори на багатопартійних засадах восени 1991 р.; 2) ухвалити закон про націоналізацію майна КПУ та ЛКСМУ; 3) не допустити підписання Союзного договору.

Революція на граніті 2 по 17 жовтня 1990 року

Революція на граніті 2 по 17 жовтня 1990 року

Революція на граніті 2 по 17 жовтня 1990 року

Революція на граніті 2 по 17 жовтня 1990 року17 жовтня Верховна Рада УРСР затвердила постанову, яка частково задовольнила вимоги протестувальників, після чого припинилося голодування студентської молоді. Однак реального результату, як виявилося, студенти досягли тільки в одному пункті своїх вимог – кадровому. Голова уряду В. Масол був звільнений, на його місце призначили першого заступника – В. Фокіна