Слава незламним захисникам

«Слава незламним захисникам»

Святково прибрана сцена. На сцені Державний Герб України, Державний Прапор України, червоно-чорний прапор, напис «1942-2019», девіз заходу:

“Зродились ми великої години

З пожеж війни і полум'я вогнів.

Плекав нас біль по втраті України,

Кормив нас гніт і гнів на ворогів”.

Улюблена богом перлина

Для всіх українців одна –

Козацька моя Україна,

Хлібів золотих сторона.

Негодами лютими бита,

Віками ти йшла до мети,

І волю, і долю знайти.

Світ у сяйві, не впізнати

Саду і городу:

То Покрова – світле свято

Нашого народу.

То Покрова землю вкрила

Щедрими плодами,

Розпростерла ніжні крила

Стала понад нами.

День Покрови Пресвятої Богородиці – це найдавніше свято на 1 (14) жовтня. Воно вважається одним із найбільш шанованих у християнстві та має за собою досить цікаву історію. За легендою, у цей день вороги мали напасти на Константинополь, але у місто прийшла Пресвята Богородиця та вкрила усіх містян покровом свого одягу, захистивши їх від нападників. Навколо міста здійнялася така буря, що вороги навіть не змогли до нього наблизитись. Саме тому у цей день традиційно моляться про захист своєї оселі, своєї родини та рідної землі.

А оскільки українські козаки надзвичайно шанували християнські традиції та вважали Покрову одним з найбільших свят, то і для цих захисників 1 (14) жовтня

виявилось визначною датою. Саме у цей день вони святили – свою зброю, яку шанували не менше ніж національні традиції.

Пречиста свята Покрово –

Козаків покровителько!

І наших звичаїв хранителько!

Молюся тобі, Богородице мила,

Щоб славою ти Україну покрила,

Як землю багрянцем дібров,

Щоб ворог її не зборов.

Даруй доброту і любов.

Візьми нас під свій

Материнський Покров!

Покрова накриває траву листям, землю- снігом, воду – льодом, а дівчат- шлюбним вінцем. Шлюбна пора в Україні від Покрови і до початку Пилипівки. «Свята мати, Покровонько, завинь мою головоньку, чи в шматку, чи  в онучу – найся дівкою немучу».

В сиву – сиву давнину

Козаки йшли на війну

Бо на рідну Україну

Сунулися без упину

Ляхи, турки та татари,

Москалі та яничари.

Щоб палить сади і хати.

Щоб людей в неволю гнати.

Козаки кличуть раду

-          Не буде ворогу пощади!

Вірні коні рвуться в битву,

Крешуть іскри з-під копита.

За чарівний спів дівочий.

За спокійні дні та ночі

Шаблі весело дзвенять,

Вранці голови летять

І на морі, і в степах

Наганяли вони страх

Бо найкращі вояки,

Запорозькі козаки.

Україно, моя Україно,

Присягаюсь тобі знов і знов.

Україно, моя Україно,

Моя віра, надія й любов.

Християнська віра, шанування традицій та прагнення понад усе захистити рідну землю – саме ці якості були властиві українським повстанцям. Так вони символічно обрали 14 жовтня датою створення УПА. Армії, котра боролася за збереження самостійної України із якої сьогодні беруть приклад наші захисники.

14 жовтня 1942р. відзначено як день створення УПА постановою Головної Визвольної ради. З 1943р. головним командиром УПА став Р. Шухевич, якому через три роки присвоїли звання генерал – хорунжого УПА. УПА боролася за Самостійну Соборну Державу і за те, щоб кожна нація жила вільним життям у своїй власній, самостійній державі.

 Боротьба УПА

На вірність Вкраїні вони присягали

Народу, батьківській землі.

І зброю у руки тому тільки взяли,

 Щоб честь захистили її.

В холодних землянках минали їх ночі

В боях, у навчаннях йшли дні.

Із ворогом бились відважно охоче.

І смерть не лякала в борні.

Здобути державу – свою, самостійну –

Ось гасло, що гріло буття,

І честь не сплямили борця України,

Віддати, якщо треба, й життя.

З німецьким фашистом і з енкаведистом,

З поляком вели боротьбу –

І з кожним, хто волю у зашморгу тиснув

І націю нищив святу.

Багато земля н6аковталася крові….

Тому стала й вільна вона

І хай про УПА нині різне говорять

Найвища була в них мета.

 Присяга воїна АПА

Я, воїн Української Повстанської Армії, взявши в руки зброю, урочисто клянусь своєю честю і совістю перед Великим Народом Українським, перед Святою Землею Українською, перед пролитою кров’ю усіх Найкращих Синів України та перед Найвищим Політичним Проводом Народу Українського:

Боротись за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну Державу. В цій боротьбі не

пожалію ні крови, ні життя і буду битись до останнього віддиху і остаточної перемоги над усіма ворогами України.

Буду мужнім, відважним і хоробрим у бою та нещадним до ворогів землі української.

Буду чесним, дисциплінованим і революційно – пильним воїном.

Буду виконувати всі накази зверхників.

Суворо зберігатиму військову і державну таємницю.

Буду гідними побратимом у бою та в бойовому життю всім товаришам по зброї.

Коли я порушу, або відступлю від цієї присяги, то хай мене покарає суворий закон Української Національної Революції і спаде на мене зневага Українського Народу.

УПА бореться:

За Самостійну Соборну Українську Державу на українській землі.

За новий справедливий лад і порядок в Україні без панів, поміщиків, капіталістів та більшовицьких комісарів.

За новий справедливий міжнародний лад і порядок в світі, побудований на пошануванні прав кожного народу та його незалежний усесторонній розвиток у власних державних формах.

Проти німецького та московського імперіалістичних наїзників українського народу.

 Сценка «В тюрмі»

Ведучий учасники двоє дівчат.

Настя: Я вам покажу гади!

Ой тут вже хтось … Слава Ісу…

Наталя: Слава Ісусу Христу! Хто це?

Настя: Це я, Настуся!

Наталя: Настуся? А звідки ти?

Настя: з Красно

Наталя: А як ти сюди потрапила?

Настя: Схопили кати. Але я втечу. А може удвох втечемо? Як тільки нас повезуть то й зіскочимо. Падати треба на долоні. Покалічимо їх, але за те воля, воля. То як, - будемо втікати?

Наталя: Коли поїдемо, то звичайно, втікати. Але невідомо чи повезуть….Погані мої справи, вони вже знають, що я членом ОУН, цього вони не простять.

Настя: А я вас знаю

Наталя: - Знаєш?

Наталя: Ага . Ви в Перемешлі в народному домі колись читали вірші І. Франка «Наймит». Він багатьом тоді в душу запав.

Наталя: Хороший. Він падає в душу, а в моєму житті він зробив великий поворот. Люблю Франка, Шевченка. Слухай , Настусю я продиктую тобі листа, передай моїм батькам. Запам’ятаєш?

Настя: Запам’ятаю!

Наталя: Слухай. Тату рідний, мамо і сестричко. Ви повинні все витримати, щоб не сталось. У мене мало шансів вийти звідси. Я ніколи не робила раптових учинків тому духом не падаю, а якщо загину – пам’ятай це мій заповіт.

Всі повинні жити і боротися. Ми зробили не багато, але прагнули зробити більше для щастя нашого народу. Ми не на мить не втрачаємо віри в перемогу. Обнімаю всіх вас і міцно цілую. Ваша Наталя.

Запам’ятаєш Настю?

Настя: Запам’ятала.

Наталя: А тепер давайте заспіваємо нашої пісні. Ми її любили співати з сестрою.

Голос : Наталя вас засуджено на 10 років Мордовських таборів.

Настя, ви засуджені на виселку в Сибір.

Пам’ятайте про тих, що безвісти пропали

-          Пам’ятайте про тих, що не встали , як впали

-          Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі

Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.

-Пам’ятайте про тих, що за правду повстали

Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах

Пам’ятайте  про них!

Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв

Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні

Хай  відомими стануть всі герої безвісні.

 Пам’яті українських повстанців ( І. Калниченко)

В тім краю, де все співає вранці,

І шумлять  закохано ліси,

За країну билися повстанці –

Прометеї волі і краси.

Боронили землю від фашистів,

Від поляків і більшовиків,

Щоб ніколи у селі і в місті

Не за тих народу вільний спів.

Та високі мрії не збулися,

І злетіть соколи не змогли.

Ворогам поганим не здалися,

І в холодні ями полягли.

Прийде час нащадки їх прославлять

Й полетять пісні, як журавлі.

Збережемо, браття, світлу пам'ять

Про героїв нашої  землі.

 Коли у душі цвяхи забивали,

 Щоб віру і свободу хоронити

 Батьки дітей на смерть благословляли,

 Не довелось щоб на коліна жити….

Від Пресвятої Діви Омофором

Ставали хлопці до плеча плече,

Хай краще смерть, а очі виїсть ворон,

Ніж потім душу сором запече.

Було життя від бою і до бою,

Були етапи, тюрми, табори

Усі хто міг в руках тримати зброю,

А хто не міг, здіймали прапори….

Пустіли села і хати пустіли,

Хто йшов в ліси, кого чекав Сибір,

Та Мати Божа їм давала сили

І боронила правду до цих пір.

Часи минули, та чомусь і далі

Живе у людях ненависть сліпа

І зовсім юні, і сивоволосі

Не знають досі правди про УПА…

Тож пам’ятаймо про наших героїв.

Що волю поклали безцінне життя.

Що творили історію, наше минуле.

І в яке вже нема вороття.

Перегорнімо сучасну сторінку історії України, вдивімось в обличчя наших героїв- захисників України, які стали на захист своєї Батьківщини.

День захисника Вітчизни-

Мужності геройства свято.

І ми вклоняємося тим, Хто літ тому назад багато, нашу землю боронив

І тим, хто нині з автоматом

Наш спокій береже і захищає,

Всю нашу велику родину.

Рідну землю свою – Україну.

 Україна – це мати, яку не обирають.

 Україна – це доля, яка випадає раз на віку.

 Україна – це пісня, яка вічна на цій землі.

Згідно з указом Президента України з 2015р. 14 жовтня встановлено Днем захисника України. Боротьба за незалежність України продовжується. На Сході України на превеликий жаль гинуть наші патріоти – воїни української армії та добровольці.

Достойними нащадками Українського війська є сьогоднішня молодь, яка вже має право називатися захисниками Вітчизни, брала активну участь у Революції Гідності, допомагає і підтримує українську армію з початком війни з російськими загарбниками.

Здавалось все скінчилося, давно минуло і більш ніхто не пройде шляхом тих кривавих дій. Та не так здавалось, як вже сталось. Що робиться з тобою, чому ти плачеш, Україно?

Єднайся, рідно Україно !

Єднайся, рідно Україно

Єднайся північ, південь, захід, схід?

Єднайся північ, південь, захід, схід?

Єднаймось, браття українці!

Навіки житиме наш рід!

Ви пам’ятайте, рідні браття.

Ми сильні станемо тоді,

Коли зіллємосьвоєдино,

Переможем наших ворогів.

Трагічні події в Україні, починаючи з листопада 2013р., турбують та не залишають байдужими жодного громадянина країни.

Кожному із нас потрібно усвідомити, за що боролися учасники Євро майдану і заради чого пожертвувала своїм життям Небесна Сотня та воїни, які загинули у боротьбі за свободу, цілісність та єдність держави.

Пісня « Подай зброю брате»

У 2014р. з початком нової російсько – української війни, в Україні не лише зросло число призовників до армії. Утворилась велика кількість добровольчих формувань. До їх лав стали саме ті, у чиїх жилах тече кров козаків та повстанців, сучасні захисники рідної землі. Добровольці, які у сучасному світі ще не забули про важливість традицій, славу воїнів – предків та обов’язок ставати на захист своєї країни, оселі, родини.

« Повертайся, будь ласка живим».

Я прошу не багато, й не мало.

Кожен вечір молюсь всім святим,

Щоб нещастя тебе не спіткало»…

Тож пам’ятайте про наших героїв,

Що за волю поклали безцінне життя,

Що творили історію, наше минуле,

У яке вже нема вороття.

І заспіває знову Україна,

І оживе її свята земля.

І пам’ятаймо: тільки в єдності – народу сила,

Тож стали золотими ці слова.

Ми вірим в майбутнє твоє, Україно!

Говорять сьогодні дорослі й малі,

Бо ти в нас – найкраща, бо ти в нас єдина,

Немає такої, як ти на землі.

Боже – Отче всемогутній.

Захисти мій рідний край!

Дай нам вийти у майбутнє,

Мужність і сміливість дай.

Скільки наша Україна горя пережила!

Скільки мук перетерпіла земля моя мила!

Як стогнав Дніпро Славутич у вражих кайданах,

І земля, немов руїна, була вся у ранах.

Пісня «Маки червоні»

Сьогодні Україна вся в плачу,

Запалим в кожнім домі ми свічу.

І всі разом їдемо  до ікони.

Помолимось за тих, хто ради нас,

Йшов крізь вогонь і знищував гармати.

Когось забрала куля, когось убив фугас,

І не одна ридає зараз мати.

Запалим на вікні вогонь скорботи

За тих Героїв, що не впали духом.

І не дали країну побороти.

Нехай же Вам земля всім буде пухом.

Схилимо голови низько перед пам’яттю подвигом славних синів України – героїв УПА, героїв Небесної Сотні і героїв ООС. Пам'ять про загиблих вшануємо хвилиною мовчання.