Презентація та сценарій виховного заходу на тему "Споживач знай свої права"

Виховний захід

СПОЖИВАЧ – ЗНАЙ СВОЇ ПРАВА!

 

Мета: виховувати  інтерес до правових та економічних знань, формувати правову культуру студентів як споживачів.

Обладнання: Конституція України, Закон України «Про захист прав споживачів», додатки, роздатковий матеріал, відеоматеріал, презентація.

Форма проведення: ділова гра.

Хід заходу

 

Слово викладача

         Кожного дня ми з вами стаємо учасниками правовідносин: купуємо речі в магазині, користуємося електроенергією, їдемо в громадському транспорті, здійснюємо укладання інших угод.  І всі наші дії регулюються певними нормами права.  Робота  органів державної влади, організацій, установ також здійснюється відповідно до закону.

Недотримання громадянами, державою норм права може призвести до безладдя, хаосу в країні. Тому наш найперший конституційний обов’язок – шанувати Основний Закон держави, дотримуватися інших нормативних актів, що приймаються органами влади.

 

Студент 1та 2

Споживачі – ми всі. Хочемо ми того чи ні. І це не залежить від нашого бажання або небажання, громадянства, матеріального добробуту… ми споживачі вже тому, що споживаємо товари та послуги і платимо за них.

Споживач – головна фігура ринку та ринкових відносин. До того ж особа досить перебірлива: він хоче придбати товар високої якості за найнижчою ціною. Саме тут його інтереси явно не збігаються з інтересами інших учасників ринку – виробника і продавця, - які намагаються виробити і продати товарів якомога більше і за вищу ціну. При цьому часто порушується технологія виготовлення, терміни зберігання, втрачається якість. У такий спосіб покупець вступає в боротьбу – боротьбу інтересів. От тільки сили дещо нерівні.

На боці бізнесу (виробник, виконавець, продавець) – економісти, бухгалтери, юристи, а на боці споживача – він один. Добре, якщо він озброєний знанням своїх прав і обов’язків, умінням їх застосовувати. Такий споживач спроможеться відстояти свої інтереси і становитиме небезпеку для несумлінного продавця або виконавця. Він не тільки зможе відшкодувати заподіяний матеріальний збиток, а й за некоректної щодо нього поведінки ще й змусить компенсувати нанесену йому моральну шкоду. Проте у грамотного споживача рідко виникають конфлікти, а іспит з отриманих знань ви складатимете все життя.

 

Слово викладача

Отже споживач потребує захисту своїх прав.  Якою ж була історія становлення споживчого руху?

 

Студенти

Звичаї та закони захищали права споживачів завжди. Ідея захисту прав споживачів поступово матеріалізувалась і знайшла своє втілення в утворенні різноманітних суспільних об'єднань, правових норм тощо.

Ранні закони іудеїв, а також стародавніх єгиптян приписували як обходитися з м'ясом.

Закони Хамураппі – царя, який правив Вавілоном у XVIII ст. до н. е. – регулював відносини кредиту, якості товарів та послуг, відповідальність за продаж неякісних товарів, ціноутворення.

В багатьох країнах існували спеціальні посади "ринкових інспекторів".

Відео з фільму «Роксолана»

 

У Стародавньому Китаї таку посаду певний час обіймав великий філософ Конфуцій (551-479 р.р. до н. е.

В 1200 р. англійський король Іоан Безземельний видав указ про покарання обважувальників на ринках, а в 1215 р. скріпив своєю печаткою Велику хартію вольностей (Magna Charta), яка вважається першою "неписаною" конституцією Англії та першим правовим документом, в якому закладено основи концепції прав людини, створено передумови для подальшого затвердження свободи і панування закону в житті суспільства. Зокрема, згідно цієї Хартії король карав за нечесну практику в торгівлі.

 

 

 

В Австрії у XV ст. для покарання продавця розбавленого або прокислого молока примушували його випивати все неякісне молоко. А у Франції в XVII ст. покупці протухлих яєць мали право закидати ними їх продавця.

У середньовічному Львові за чистотою стічних ровів, аби уникнути непотрібних дискусій, узагалі стежив міський кат.

 

В Росії засновником захисту прав споживачів, у певній мірі, вважається Петро І. Указом 1723 р. "О качестве" передбачено як вимоги до якості продукції, так і до системи контролю якості продукції, державного нагляду за ним та мірах покарання за виготовлення дефектної продукції. Покарання були жорстокими: побиття, заслання, штрафи.

З приходом радянської влади і встановленням державної монополії на виробництво товарів, закону про захист споживача не існувало, а обман покупця за рахунок обваження, обмірювання і обрахування суворо переслідувався аж до карного покарання.

 

 

У той же час, уряди найбільш розвинених держав здійснили окремі акції, націлені на обмеження свавілля виробників продукції та торгових працівників. Досконалість прийнятих актів виявилась досить високою.

Ще у 1879 році законодавство Німеччини поставило під правову охорону харчові продукти, іграшки, шпалери, фарби, а також посуд для харчування, приготування їжі та інше. Цей закон найбільш суворо карав за спробу фальсифікації та протидію контролю за торгівлю товарами.

 

 

У США, були прийняті закони щодо якості продуктів та ліків (1906 p.), контролю за м'ясними продуктами (1906 p.), була створена Федеральна торгова комісія (1915 p.), прийняті антимонопольні закони.

Приклад США і Німеччини наслідували Канада, Швеція, Франція та інші країни. Окремі закони, що прийняті в той період у США та Франції, діють і сьогодні.

1912 року у Франції відбулося об'єднання споживчих товариств у Національну федерацію споживчих кооперативів і був прийнятий закон "Про фальсифікацію та підробки у сфері товарів і послуг", який захищав права споживачів.

 

 

З метою посилення контролю за якістю продукції в США був створений Союз споживачів (1936 р.), який став моделлю для споживацьких об'єднань в інших країнах, з'явились періодичні видання, що віддзеркалювали інтереси споживачів, тощо.

У 1948 році Генеральна асамблея ООН приймає "Загальну декларацію прав людини", яка стимулювала створення національних асоціацій споживачів у різних країнах. Так, організації, що покликані захищати інтереси споживачів, сформувалися у Франції і Німеччині (1951 р.), Великобританії (1957 р.), Канаді (1960 р.), країнах Скандинавії, Японії та інших.

З 1960 року рух споживачів виходить на міжнародний рівень. Створюється Міжнародна організація споживчих товариств — International Organization of Consmner Union (IOCU) з резиденцією в Гаазі (Нідерланди). У 1995 р. організація отримала нову назву — Всесвітня організація споживачів (Consumer International — СІ), її резиденція міститься в Лондоні. У західноєвропейському регіоні з 1962 року діє Європейське бюро споживачів, штаб-квартира якого знаходиться в Брюсселі (Бельгія).

 

15 березня 1961року президент США Джон Кеннеді визнав рух за захист прав споживачів життєво важливим та видав спеціальну постанову, що проголошувала «Чотири права споживачів»:

1.       на безпеку, якість товарів і послуг;
2.       на достовірну інформацію про них;
3.       право бути почутим у разі висунення споживацьких претензій;

     4.   право захищати свої споживацькі претензії в суді.

Пізніше до них додалися ще чотири: право на відшкодування збитків, право на споживацьку освіту, право на задоволення базових потреб і право на здорове довкілля.

 

 

У 70—80-х роках XX століття в країнах почали формуватися урядові структури, діяльність яких була націлена на захист інтересів і прав споживачів.

У 1983 році 15 березня було закріплене у міжнародному календарі святкових дат як Всесвітній день захисту прав споживачів.

1985 року Генеральна Асамблея ООН затвердила «Керівні принципи захисту інтересів і прав споживачів».

Підписала затверджені ООН принципи й Україна.

 

Студенти (Про Закон України «Про захист прав споживачів»)

На загальній хвилі демократизації суспільства в період перебудови, коли з'явилися пе­рші зареєстровані громадські споживчі організації у різних мі­стах СРСР, 1989 року у Києві була зареєстрована громадська організація «Українська асоціація споживачів», яка взяла на себе відповідальність працювати за міжнародними правовими нормами, а також споживчі центри в інших містах України.

Після розпаду СРСР на кілька держав в Україні одним із перших у 1991р. був прийнятий Закон «Про захист прав споживачів». Мало хто тоді уявляв його провідну роль у подальшому розвитку незалежної держави. Ступивши на шлях ринкових відносин, українські споживачі, які успадкували від колишньої системи пасивність, очікування захисту від когось, постали віч-на-віч із бізнесом. Спроби відстояти порушені права за таких умов практично виявилися марними.

 

З ініціативи УАС у 1992р. був створений Державний Комітет України у справах захисту прав споживачів. 8 жовтня 1993р. УАС зареєструвало Міністерство юстиції України як громадське об’єднання споживачів. 15грудня 1993р. були внесені зміни до Закону України «Про захист прав споживачів». Закон складається з преамбули (вступної частини) і трьох розділів: загальні положення, права споживачів та їх захист, громадські об’єднання споживачів. Україна одна з небагатьох держав де права споживачів захищені на конституційному рівні (ст.42 Конституції України).

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

До законодавства про захист прав споживачів відноситься даний закон, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс та інші нормативно-правові акти, що містять положення про захист прав споживачів.

 

Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:

1. захист своїх прав державою;
2. належну якість продукції та обслуговування;
3. безпеку продукції;
4. необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);
5. відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством;
6. звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав;
7. об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів)

 

 

ІІ етап

Розминка на уважність та розуміння термінів

Визначте, хто є споживачем у перерахованих ситуаціях та що є споживчим благом:

1.     Дід, який попросив бабу спекти йому колобка. («Колобок»).

2.     Муха, яка придбала на базарі самовар. («Муха-цокотуха»).

3.     Король,  якому непорядні шевці пошили нове вбрання.(«Нове вбрання для короля»).

4.     Тато Карло, який купив Буратіно новий «Буквар». («Золотий ключик»).

5.     Баба, яка вимагала, щоб золота рибка виконувала її забаганки. («Казка про рибалку і рибку»).

6.     Кіт, який попросив свого господаря купити йому нові чоботи. («Кіт у чоботях»).

 

ІІІ етап

Споживач у відповідності зі ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» має право на одержання необхідної, доступної і достовірної інформації про товари (роботи, послуги). Також, кожен товар повинен мати сертифікат відповідності.

         Сертифікат відповідності – це державне посвідчення, що підтверджує відповідність товару державним стандартам і безпеку його для життя, здоров’я, майна споживача і навколишнього природного середовища.

 

Гра «Мікрофон»

Що передусім привертає нашу увагу при виборі товару? ( Певна річ, етикетка і (або) упаковка.)

 А чи варто робити покупку, не розглянувши етикетку? 

 Про що корисне ми можемо дізнатися вивчивши її? (Виробника, склад продукту, властивості, рекомендації щодо використання, термін придатності та інші).

Спробуємо розглянути етикетку з погляду найважливішої інформації для споживача.

Додаток 1

Студенти аналізують запропоновані етикетки, щодо наявності необхідної інформації.                                                                                               

 

ІV етап

Студент

         Упаковка наявних у продажу товарів містить штриховий код, за допомогою якого зашифровано інформацію про товар, що перебуває в упаковці. Наприклад цифровий (штриховий) код 5449000000996:

• Перші дві (три) цифри (54) – позначають країну походження (виробника або продавця ) продукту.
• Наступні п’ять (49000) – підприємство-виробник.
• Ще п’ять (00099) – найменування товару, його споживчі властивості, розмір, колір тощо.
• Остання цифра (6) – контрольна, застосовується для перевірки правильності зчитування штрихів сканером (контрольна цифра).

Студент

Пересічний споживач не в змозі за одним лише кодом визначити виробника товару. Головне – знати країну походження товару і що товар не фальсифікований.                                                                                      

         Від 1997р. в Україні введено систему штрихового кодування товарів. Це означає, що відтепер усі товари, що вироблені чи реалізуються в нашій країні, повинні мати штриховий товарний код. В Україні використовується європейська система коду під назвою EAN (European Article Numbering). Вона являє собою штриховий код, зазвичай чорного, синього, темно-коричневого або темно-зеленого кольору і цифрове позначення товару. Україні надано код – 482.

 

    V етап 

Викладач

 За допомогою штрих-коду ми споживачі можемо виявити підроблений товар. 

Завдання «Перевір штрих код товару»:

 коди: 8083012000138; 8993988355007, 5997207710014, 4792141020974, 4798810000599, 8692784999773, 4824004000431, 5997207710014, 3145891244601, 560730005492

      Якщо отримане число після розрахунку не співпадає з контрольним числом штрих-коду, це означає, що товар виготовлено незаконно. Визначте країну виробника товару.

 

VІ етап 

Слово викладача   (Як повернути товар у магазин)

Якщо прийшовши додому ви раптом розчарувалися у покупці, яку щойно здійснили, знайте, що у переважній більшості випадків товар можна повернути у магазин протягом 14 днів. Що говорить Закон про повернення товару?

Студент

Повернути товар належної якості у магазин (або обміняти його на інший аналогічний) можна, якщо дотримані наступні умови повернення товару:

• його немає у переліку тих товарів, що не підлягають обміну та поверненню;
• він не використовувався, і зберігся у тому вигляді, якому його придбавали;
• пройшло менше двох тижнів з моменту придбання товару;
• є касовий або товарний чек.

Якщо всі ці умови  дотримані, можна сміливо йти в магазин.

 

Слово викладача  

Чого в магазин не повернеш?

Студент

Кабінет Міністрів України своєю постановою від 19.03.94 N172 затвердив Перелік товарів належної якості, що не підлягають обміну (поверненню).

До цього переліку потрапили усі продовольчі товари, лікарські препарати та засоби, предмети сангігієни, а також деякі непродовольчі товари, зокрема, дитячі іграшки і товари для немовлят, тканини, білизна натільна та постільна, друковані видання, пиломатеріали, записані DVD-диски, ювелірні вироби.

Річ у тім, що держава гарантує не лише наші права, але й права інших споживачів, які ймовірно пізніше придбають повернутий нами товар. Відтак, повернути товар з цього переліку не вдасться.

Слово викладача

         Існують багато інших прав та обов’язків, які ми маємо знати, як споживачі, й реалізовувати щодня. Але пам’ятайте: ваші права не мають порушувати права інших людей. Ці права гарантуються державою. Існують також багато законів, у яких закріплюються ваші обов’язки.  Адже кожна людина є особливою і неповторною. Життя їй дається один раз, і прожити його потрібно гідно, щоб залишити після себе добрий слід.

Студент

Ти знаєш, що ти – людина.

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя –  єдина,

Мука твоя – єдина,

Очі твої – одні.

Більше тебе не буде.

Завтра на цій землі

Інші ходитимуть люди,

Інші кохатимуть люди –

Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе –

Озера, гаї, степи.

І жити спішити треба –

Гляди ж бо не проспи!

Бо ти на землі –  людина,

І хочеш того чи ні –

Усмішка твоя єдина,

Очі твої – одні.

 

В. Симоненко 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                                      Додаток 2

Таблиця відповідності штрих-кодів країнам в системі "EAN"

КРАЇНА	ШТРИХ-КОД	КРАЇНА	ШТРИХ-КОД
Австралія	93	Мексика	750
Австрія	90-91	Молдова	484
Аргентина	779	Нідерланди	87
Бельгія	54	Нікарагуа	740-745
Болгарія	380	Нова Зеландія	94
Болівія	777	Норвегія	70
Боснія	387	Панама	740-745
Бразилія	789	Парагвай	784
Великобританія	50	Перу	775
Угорщина	599	Польща	590
Венесуела	759	Португалія	560
В’єтнам	893	Росія	460
Гваделупа	489	Румунія	594
Гватемала	740-745	Сальвадор	740-745
Німеччина	400-440	Сербія	860
Гондурас	740-745	Сінгапур	888
Греція	520	Словаччина	858
Данія	57	Словенія	383
Домініканська республіка	746	США	00-09
Ізраїль	729	Таїланд	885
Індія	890	Тайвань	471
Індонезія	899	Туніс	619
Ірландія	539	Туреччина	869
Ісландія	569	Україна	482
Іспанія	84	Уругвай	773
Італія	80-83	Філіппіни	480
Канада	00-09	Фінляндія	64
Кіпр	529	Франція	30-37
Китай	690-691	Хорватія	385
Колумбія	770	Чехія	859
Коста-Ріка	740-745	Чилі	780
Куба	850	Швейцарія	76
Латвія	475	Швеція	73
Литва	477	Шрі-Ланка	479
Люксембург	54	Еквадор	786
Мавританія	609	Естонія	474
Малайзія	955	Південна Корея	880
Мальта	535	Південно-Африканська Республіка	600-601
Марокко и Західна Сахара	611	Японія	49

 

 

                                                                                                                                    Додаток 3

Приклад розрахунку цифрового (штрихового) коду 02888224:

• Додати цифри, розташовані на парних порядкових місцях (зліва праворуч). Отриману суму помножте на 3.
• Додати цифри розташовані на непарних порядкових місцях (зліва праворуч), без урахування останньої цифри праворуч.
• Додати результати, отримані в пунктах першому і другому.
• В отриманому числі відкинути ліву цифру, що означає десятки, і залишити праву цифру, що означає одиниці.
• Від числа 10 відняти отримане у попередньому пункті число. Після проведення обчислення отримана цифра має збігатися з контрольною цифрою у штриховому коді, розташованою останньою. Якщо ці цифри збігаються – можна сподіватися, що перед вами не підробка.

1)    (2+8+2+4)*3=48

2)    0+8+8+2=18

3)    48+18=66

4)    66=6

5)    10-6=4

 

                                                                                                                                    Додаток 3

Приклад розрахунку цифрового (штрихового) коду 02888224:

• Додати цифри, розташовані на парних порядкових місцях (зліва праворуч). Отриману суму помножте на 3.
• Додати цифри розташовані на непарних порядкових місцях (зліва праворуч), без урахування останньої цифри праворуч.
• Додати результати, отримані в пунктах першому і другому.
• В отриманому числі відкинути ліву цифру, що означає десятки, і залишити праву цифру, що означає одиниці.
• Від числа 10 відняти отримане у попередньому пункті число. Після проведення обчислення отримана цифра має збігатися з контрольною цифрою у штриховому коді, розташованою останньою. Якщо ці цифри збігаються – можна сподіватися, що перед вами не підробка.

1)    (2+8+2+4)*3=48

2)    0+8+8+2=18

3)    48+18=66

4)    66=6

5)    10-6=4