Народився Тарас Шевченко 9 березня 1814 року в селі Моринцях на Черкащині у сім’ї кріпаків. Жили вони в злиднях, багато працювали, щоб прогодувати сім’ю, а сім’я була чималенька – сім сестричок Тарасових і двоє братів. А звали їх: Катерина, Ярина, Параска, Єфимія, три Марії, Микита і Йосип. Старша сестра Катерина була Тарасові за няню. Коли хлопчику виповнилося 8 років батько віддав його «в науку». За два роки Тарас навчився писати і читати і засвоїв деякі знання з арифметики.
Прізвище Шевченка походить від його прадіда Андрія Грушівського, що походив з козаків і звідкись прийшов у Кирилівку. Андрій Грушівський одружився із Єфросінією Шевчихою ( її батько був шевцем) і взяв прізвище дружини. Так виник рід Шевченків. Тарас Шевченко завжди з любов'ю згадував той випадок, коли малим пішов шукати «залізні стовпи», що «підтримують» небо, і заблукав у полі. Чумаки зустрівши хлопця, забрали його з собою і ввечері привезли до Кирилівки.
З дитинства хлопчик був допитливим, любив малювати, співати. Тарасові було дев’ять років коли він залишився без матері. Батько одружився вдруге. Мачуха мала трьох своїх дітей, і життя в хаті стало нестерпним. Після смерті батька Тарас залишився круглою сиротою і його віддали на службу до поміщецького двору пана Енгельгардта. У вільний час хлопчик потай від пана перемальовував картини.
У 24 роки друзі викупили Тараса з кріпацтва. Він з великим завзяттям узявся за науку. Навчаючись у Петербурзькій академії художеств, він водночас здобував знання із мови, літератури, історії, географії, навіть математики, і незабаром став освіченою людиною. Ще з дитячих років Тарас намагався писати вірші. Першу збірку поезії під назвою «КОБЗАР» він видав у 26 років.
Музей «Кобзаря» Т. Г. Шевченка у Черкасах . У музеї показано історію видання найцікавіших видань, а також «Кобзарі» у перекладах мовами народів світу. Власне «Кобзар» яким його тепер знає увесь світ, склався не відразу. Перше видання було здійснено в Петербурзі в 1840 році за сприяння Євгена Гребінки. У цей «Кобзар» тоді ввійшло лише 8 творів Тараса Шевченка: «Перебендя», «Катерина», «Іван Підкова», «Тополі», «Думка», «До Основ'яненка», «Тарасова ніч» і вірш «Думи мої, думи мої», що написана спеціально для цього збірника і є ніби епіграфом не лише до цього видання, а й до усієї творчості Т. Г. Шевченка.