Тарас Шевченко – відомий на весь світ український поет, прозаїк, драматург, художник, політичний і громадський діяч. Він був людиною універсальних обдарувань та інтересів. Шевченко мріяв про ті часи, коли його країна буде незалежною суверенною державою, коли в Україні шануватимуться мова, культура та історія, а народ буде єдиним у своїх вчинках і помислах.
Шевченко-шляхтич У Російській імперії добре знали історію, тому нащадків військової еліти українського народу — шляхту — не визнавали. За переписом населення 1897 року у Російській імперії шляхту навіть не згадали. Мати — Катерина Бойко — походила з бойків Прикарпаття. Статус родини Тараса вплинув на призначення хлопця козачком до поміщика дійсного таємного радника, сенатора Василя Енгельгардта, племінника князя Григорія Потьомкіна.
Шевченкові університети Софія Енгельгардт навчала Тараса польської та французької мов. Якість освіти була високою, оскільки у 1829 році Шевченко став вільним слухачем університету міста Вільно в художника–портретиста Франческа Лампі та професора Яна Рустема (1762 – 1835). Портрет 16-річного Тараса Шевченка школи Яна Рустема зберігається в приватній колекції Ксенії Карпенко в Петербурзі.
Шевченкові університети Упродовж 1831-1835 років Шевченко навчався на художника-реставратора в живописця Василя Ширяєва. У період з 1838 по 1845 роки навчався в Академії мистецтв Петербурга. За рішенням ради загальних зборів Академії мистецтв 22 березня 1845 року Шевченкові надали звання некласного художника. Тарас Григорович займався самоосвітою, працюючи в Київській археографічній комісії, в експедиціях, у подорожах.
Творчість і нагороди 27 вересня 1840 року першу самостійну олійну картину «Хлопчик-сирота ділиться з собакою милостинею під тином» Академія мистецтв Петербурга відзначила срібною медаллю другого ступеня. А загалом роботи Шевченка тричі нагороджували срібними медалями. Шевченко — автор 231-го поетичного твору (балад, думок, поем, віршів) та п’єси— драматичного твору «Назар Стодоля».
Великі географічні відкриття У 1848 році Шевченко провів у морському поході 65 днів, а у 1849 році — 140 днів на шхуні «Констянтин». За результатами дослідницької роботи члени експедиції О.І. Макшеєв,А. О. Акишев,А. С. Голов і К. Д. Рибін були нагороджені орденами святої Анни третього ступеня, Т. Вернер — отримав звання унтер-офіцера, а Т. Г. Шевченко — лише п’ять рублів сріблом, хоча начальник експедицій — капітан-лейтенант Олексій Бутаков — також подавав клопотання про присвоєння йому звання унтер-офіцера «за заслуги в создании карты и альбома рисунков».
Великі географічні відкриття Якість описових робіт експедиції Бутакова-Шевченка була вражаючою, бо ще в 60-70-х роках ХХ століття морські карти-лоції базувалися на їхніх дослідженнях, а саме — лоція Аральского моря 1963 року, видавництва Управління гідрографічної служби Військово-морського флоту №1004. Сучасні екологи, досліджуючи екологічні проблеми Каспійського та Аральського морів, базуються на описах експедиції.
Бог і Шевченко У «Кобзареві» (1840) слово «Бог» зустрічається 630 раз. «Зробити філософію святого Письма своєю філософією - це міг тільки справжній біблієць, яким був Шевченко», — писав Василь Щурат. Поет вважався святим мучеником за віру старообрядцями уральськими козаками, які служили у форті біля мису Кос-Арал 1848 року.
Кобзар і музика Тарас Шевченко любив музику, грав на гармоніці. Першим українським композитором, який свідомо підійшов до музичного втілення поезій Т. Шевченка, став Микола Лисенко. Композитор написав цикл «Музика до «Кобзаря», який містить 87 творів різних жанрів і форм. На вірші Шевченка Лисенко створив також 56 романсів, 19 хорів, 9 вокальних ансамблів і 3 кантати.
Кохані жінки Першим коханням молодого Шевченка була Оксана Коваленко. Серце поета також полонили: польська швачка Ядвіга Гусіковська, Марія Європеус, Ганна Закревська, Варвара Репніна, Забражада (татарська дівчина), Агатта(Ганна) Рускова, Катерина Піунова. Останнім коханням поета була 19-річна петербурзька наймичка Ликерія Полусмак.
Дочка-самозванка У 1896 році Анна Шарікова (бастардка поміщика Ренні) подала до суду позов з вимогою визнати її єдиною спадкоємицею Шевченка, посилаючись на документи, які в неї були викрадені 1892 року і які свідчили про заручини. Суд ухвалив рішення відправити самозванку Шарікову в Свято-Духов Новгородський жіночий монастир.