Презентація " Тарасова верба"

Про матеріал
Презентація містить цікаві відомості про улюблене дерево Тараса Шевченка - вербу.
Зміст слайдів
Номер слайду 1

Тарасова верба. Підготувала: Вчитель укр.мови та літератури Зеленогайської ЗОШ І-ІІІст. Сербул Я. Ф.

Номер слайду 2

Ця історія сталася у 1850 році, коли Тарас Шевченко відбував покарання у Казахстані. За порушення заборони писати і малювати поета з Орської фортеці відправили до Новопетровського укріплення.

Номер слайду 3

Новопетровське укріплення з Хівінського Шляху (1856-1857рр)Малюнок Тараса Шевченка

Номер слайду 4

Дорога до місця служби протяжністю понад 2000 кілометрів була складною. Під час зупинки у місті Гур’єві поет знайшов маленьку вербову гілочку. І мабуть, так його серце затужило за Україною, що не зміг розлучитися з нею, забрав з собою. А після прибуття посадив її на непишному солдатському городі. І — диво! — гілочка переборола місцеву спеку, прийнялася та пішла вгору (ставши згодом могутнім деревом).

Номер слайду 5

Сьогодні ніхто не наважиться сказати, коли саме Тарас посадив ту вербу у долині за два кілометри від укріплення, однак, найімовірніше, це сталося у перші дні після приїзду. Коли б пізніше, гілочка навряд чи прижилася б. Хтось йому допоміг, адже з новобранця тоді не зводили очей — до фортеці прибув особливо небезпечний політичний злочинець. Можливо, на варті в один із тих днів стояли земляки, а товариші по службі «прикрили» в казармі. Можливо, поет утік самостійно, скориставшись пиятикою офіцерів, що теж бувало нерідко.

Номер слайду 6

Надворі стояла пізня осінь, але Шевченко чи не щодня таємно втікав, щоб полити свою вербу. І сталося неймовірне — пагін став розвиватися. Як радів цьому наш Кобзар — на тисячі верст жодного деревця! То не верба оживала посеред каміння та степу — його душа.«Я увіткнув її в землю, вона листя пустила, я ну її поливати, а вона — рости. Верба моя виросла і укриває мене в спекотний день своєю густою тінню…», — писав солдат Шевченко у листах друзям.

Номер слайду 7

Тарас розмовляв з вербою, плачучи цілував. А скільки радості було з появою кожної нової гілочки! Це була його святиня, що нагадувала йому рідну землю, його Батьківщину. Муштра, душевний біль, фізичні й моральні знущання забувалися під кроною того священного дерева. Щоденникові записи поет майже завжди закінчував словами про його улюблену вербиченьку. «Моя верба…»— з любов’ю писав Шевченко. Під нею він читав, мріяв, думав та створював малюнки.

Номер слайду 8

Увесь останній рік у Новопетровській фортеці Тарасова верба була для нього домом — тамтешній комендант Іраклій Усков запропонував Шевченку працювати в саду. Друзі письменника, що приходили сюди, неодмінно «знайомилися» з вербою. Шевченко розповідав їм легенду про розбійника, якому Бог відпустив гріхи, бо з його палиці виросла груша і почала родити. В одному з листів Тарас писав: верба з його гілочки давно виросла, а гріхи йому досі не відпускаються.«Це, мабуть, тому, що той був великим розбійником, а я всього-на-всього поетом», — припускав жартома.

Номер слайду 9

Тарас посадив ще декілька дерев у місцевому гарнізонному саду. Нині заснований ним парк — один-єдиний на півострові. Це ще одне геніальне творіння Шевченка, його природний «Кобзар», у якому замість поезій — сотні дерев. Та його улюбленицею завжди лишалася верба, що нагадувала поетові рідні серцю краєвиди…

Номер слайду 10

А яка ж подальша доля верби? Працівники місцевого музею розповідають, що дерево прожило 147 років. Жоден гість парку не міг не помітити розлогої, кремезної верби — вона одразу впадала в око. Однак на початку 90-х років ХХ століття дерево почало всихати. Ботаніки розгублено знизали плечима: «Проти старості навіть наука безсила». Навесні 1997 року посаджене Шевченком дерево не витримало натиску буревію і впало. В музеї Шевченка залишився невеличкий пеньок від Тарасової верби. Решту віддали на дрова одному з комунальних підприємств міста. Зараз про це дуже жалкують, спостерігаючи, які емоції викликає навіть та маленька колода. На місці верби — пам’ятний знак.

Номер слайду 11

На щастя, під час відзначення 100-літніх роковин від дня смерті Шевченка делегація українських письменників привезла до Львова пагін цієї верби і висадила у Стрийському сквері. Вже з гілочки цієї верби відродили Тарасову вербу в Мангишлацькому саду. Нащадки Шевченкової верби «охороняють» і його могилу в Каневі. А завдяки активістам його дерево радує українську діаспору по всьому світу.

Номер слайду 12

Шевченко часто приходив до своєї верби, і її зелена крона розвіювала його важку тугу, розпалюючи в ньому святе почуття любові до рідної України: Свою Україну любіть!Любіть її ... во время люте,В останню тяжкую минуту. За неї Господа моліть!

Номер слайду 13

Номер слайду 14

Номер слайду 15

Номер слайду 16

Номер слайду 17

Номер слайду 18

Номер слайду 19

Номер слайду 20

Номер слайду 21

pptx
Додано
18 березня
Переглядів
234
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку