Презентація "Тайна Бермудського трикутника"

ТАЙНА БЕРМУДСЬКОГО ТРИКУТНИКА

Бермудський трикутник район в Атлантичному океані, в якому нібито відбуваються таємничі зникнення морських і повітряних суден. Район обмежений лініями від Флориди до Бермудських островів, далі до Пуерто- Ріко і назад до Флориди через Багами. Аналогічний «трикутник» в Тихому океані називають Диявольським.

Вперше про «таємничі зникнення» в бермудському трикутнику згадав кореспондент Associated Press Джонс, в 1950 році він назвав цей район «морем диявола». Автором словосполучення "бермудський трикутник» прийнято вважати Вінсента Гаддіса, який опублікував у 1964 році в одному з журналів, присвячених спіритизму, статтю "Смертоносний бермудський трикутник». В кінці 60-х і початку 70-х років XX століття стали з'являтися численні публікації про таємниці Бермудського трикутника. У 1974 році Чарльз Берлиц опублікував книгу «Бермудський трикутник», в якій були зібрані описи різних таємничих зникнень в цьому районі. Книга стала бестселером, і саме після її публікації теорія про незвичайні властивості Бермудського трикутника стала особливо популярною. Надалі, проте, було показано, що деякі факти в книзі Берлица викладені невірно. У 1975 році Лоуренс Девід Куше опублікував книгу «Бермудський трикутник: міфи і реальність», в якій він спробував довести, що нічого надприродного і таємничого в цьому районі не відбувається. Ця книга заснована на багаторічних дослідженнях документів і бесідах з очевидцями, які виявили численні фактичні помилки і неточності в публікаціях прихильників існування таємниці Бермудського трикутника.

Дивні споруди на глибині двох тисяч футів за допомогою гідролокатора були виявлені океанограф доктором Верлаг Мейером. Дослідження за допомогою іншої апаратури дозволили вченому визначити, що дві гігантські піраміди, можливо, зроблені з чогось типу товстого скла. Піраміди дійсно значні споруди, адже кожна з них більше найбільшої піраміди на суші піраміди Хеопса в Єгипті. Вдалося встановити також, що пірамідам приблизно півстоліття, тобто вони не є осколками минулих цивілізацій. В. Мейер вважає, що розкриття таємниці дивних підводних пірамід, розташованих, до речі, в самому центрі умовного трикутника, проллє світло на те страшне і загадкове, що пов'язано з Бермудським трикутником.

Прихильники теорії згадують про зникнення приблизно 100 великих морських і повітряних суден за останні сто років. Крім зникнень, повідомляється про справні судах, кинутих екіпажем, і про інших незвичайних явищах, таких як миттєві переміщення в просторі, аномалії з часом і т. П. Лоуренс Куші і інші дослідники показали, що деякі з цих випадків сталися за межами Бермудського трикутника. Про деякі події не вдалося знайти жодної інформації в офіційних джерелах.

Таємничі зникнення I. 4 березня 1918 р американський вантажний корабель «Циклоп» о. Барбадос Пункт відправлення - о. Барбадос 5 грудня 1945 року тримісних бомбардувальників-торпедоносців «Евенджер» Літак військово-морських сил США 42 людини на борту Березень 1973 року вантажне судно «Аніта» Норфолк Гамбург порт Норфолк Гамбург. Найбільш відомим випадком, які згадуються в зв'язку з Бермудським трикутником, є зникнення ланки з п'яти бомбардувальників-торпедоносців типу «Евенджер». Ці літаки 5 грудня 1945 року злетіли з бази військово-морських сил США в Форт-Лодердейл і назад не повернулися. Їх уламки не були знайдені. Згідно Берлиц, ескадрилья, що складалася з 14 досвідчених пілотів, з невідомих причин зникла під час звичайного польоту в ясну погоду над спокійним морем. Повідомляється також, що в радіопереговорах з базою пілоти нібито говорили про непояснених відмовах навігаційного обладнання і про незвичайних візуальних ефектах «ми не можемо визначити напрямок, а океан виглядає не так, як зазвичай», «ми опускаємося в білі води». Після зникнення Евенджеров на їх пошуки були відправлені інші літаки і один з них гідролітак «Мартін Маринер» теж безслідно зник. Літак C-119 з 9 членами екіпажу зник 5 червня 1965 року в районі Багамських островів. Точний час і місце зникнення невідомо, і його пошуки нічого не дали. Хоча зникнення літака при перельоті через Атлантику може пояснюватися безліччю природних причин, цей випадок часто пов'язують з викраденням людей інопланетянами.

Прихильники таємниці Бермудського трикутника висунули кілька десятків різних теорій для пояснення тих таємничих явищ, які, на їхню думку, там відбуваються. Ці теорії включають в себе припущення про викрадення судів прибульцями з космосу або жителями Атлантиди, переміщення через діри в часі або розломи в просторі і інші паранормальні причини. Інші автори намагаються дати наукове пояснення цим явищам. Їх противники стверджують, що повідомлення про таємничі події в Бермудському трикутнику сильно перебільшені. Морські і повітряні судна гинуть і в інших районах земної кулі, іноді безслідно. Несправність радіо або раптовість катастрофи може перешкодити екіпажу передати сигнал лиха. Пошук уламків в море непросте завдання, особливо в шторм або коли місце катастрофи точно невідомо. Якщо врахувати дуже жвавий рух в районі Бермудського трикутника, часті циклони і шторми, велика кількість мілин, то кількість трапилися тут катастроф, які так і не отримали пояснення, не є незвично великим. Крім того, сама по собі погана слава Бермудського трикутника може призводити до того, що йому приписуються катастрофи, в реальності трапилися далеко за його межами, що вносить штучні спотворення в статистику.

запропоновано кілька гіпотез, що пояснюють раптову загибель суден і літаків викидами газу наприклад, в результаті розпаду гідрату метану на дні моря. Згідно з однією з таких гіпотез, в воді утворюються великі бульбашки, насичені метаном, в яких щільність знижена настільки, що кораблі не можуть плавати і миттєво тонуть. Дехто припускає, що піднявшись в повітря, метан може викликати також крах літаків наприклад, через зниження щільності повітря, яке призводить до зниження підйомної сили і спотворення показань альтиметрів. Крім того, метан в повітрі може привести до зупинки двигунів. Експериментальним шляхом було дійсно підтверджена можливість досить швидкого (в межах десятків секунд) затоплення судна, що опинилося на межі викиду газу в разі, якщо газ виділяється одним міхуром, розмір якого більше або дорівнює довжині судна. Однак залишається відкритим питання про таких виділеннях газу. Крім того, гідрат метану знаходиться і в інших місцях в світовому океані. Висловлюються припущення, що причиною загибелі деяких судів, в тому числі і в Бермудському трикутнику, можуть бути блукаючі хвилі, які, як вважається, можуть досягати у висоту 30 м. Передбачається, що при певних умовах в морі може генеруватися інфразвук, який впливає на членів екіпажу, викликаючи паніку, в результаті якої вони залишають судно.

Теорій багато – Викрадення судів прибульцями з космосу. Викрадення судів жителями Атлантиди-загиблої цивілізації, материк яких був десь поблизу. Перешкоди прибульців. Напад гігантських підводних чудовиськ. «часова пастка». Свідками дивних явищ були космонавти. Вони бачили, як поверхня океану початку взбухать і нарешті піднялася величезним куполом, які досягли в діаметрі кілька сотень метрів. Будемо сподіватися, що рано чи пізно вчені розгадають цю загадку.

Виникненню і існуванню міфів про Бермудському трикутнику, сприяє те, що людям хочеться вірити в якусь таємницю і спробувати її самим об'ясніть. Бермудскій трикутник-це казка, створена людьми в гонитві за сенсацією.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ