Микола Хвильовий - один із найвидатніших українських письменників XX століття. Його творчість відзначається новаторством, оригінальністю та глибоким психологізмом. Хвильовий здійснив значний вплив на розвиток української літератури, його твори й досі залишаються актуальними й цікавими для читачів.

Микола Хвильовий (справжнє ім'я Фітільов Микола Григорович; літературні псевдоніми Юлія Уманець, Стефан Кароль, Дядько Микола) — український прозаїк, поет, публіцист, політичний діяч, один з основоположників пореволюційної української прози. Один з найвідоміших представників розстріляного відродження.

Творчість М. Хвильового можна розділити на три періоди, а саме:

1.1921—1924 — час експерименту і пошуку, до якого належать безсюжетні романтичні, ліричні, побутові сатиричні етюди та оповідання  «Кіт у чоботях», «Редактор Кларк», «Синій листопад», новела «Я».

2.1925—1930 — період творчої зрілості, затвердження стилю, теоретичного осмислення мистецтва і чіткої установки на сюжетність:  повість «Санаторійна зона».

3.1931—1933 — «період героїчного терпіння», період поразок, відступів і останніх спроб знайти місце в новому який складається мейнстрімі.

«Я (Романтика)»

«Я (Романтика)» — психологічна новела українського письменника Миколи Хвильового, ідеєю якої є фатальна невідповідність між ідеалами революції та методами їх досягнення, засудження більшовицького революційного фанатизму; світ врятує любов, усепрощення.

У душі головного героя новели «Я (Романтика)» відбувається боротьба між добром і злом, гуманізмом і фанатизмом. Він — «чекіст, але і людина», «м’ятежний син», який після найганебнішого злочину проти найдорожчої людини — матері, знищує залишки людяності в собі та морально гине.

«Я (Романтика)» має специфічну присвяту: «Цвітові яблуні», новелі М. Коцюбинського, де душа головного героя, батька, у якого померла донька, подібно до душі «Я», подвоїлась. У М. Хвильового центром уваги є душа ліричного героя, що змагається між революційним обов'язком та гуманістичним началом.

Ідея твору: до високої мети, до омріяного щасливого майбутнього не можна наблизитися ціною злочину. (Заперечення твердження «мета виправдовує

Тема: боротьба добра і зла – трагедія людини з розколотою надвоє душею (конфлікт із самим собою), зіткнення людських цінностей з фанатичною (несамовитою) прихильністю ідеям революції.

«Кт у чоботях»

Новела «Кіт у чоботях» віддзеркалює буремні роки зламу державного устрою, ідеології, людських доль. Товариш Жучок — головна героїня твору — зображена автором тепло, з розумінням, прихованим захватом і водночас з помітною долею іронії. А як же хотілося Хвильовому показати справжню жінку-борця, яка виборює для нащадків світле майбуття, прагне бути крицевою по відношенню до негараздів, чесною, захищаючи інтереси революції!

Чому новела має назву «Кіт у чоботях»?

З одного боку – щось близьке, тепле, домашнє казкове. З іншого – «не в свої взувся»: тонкі котячі лапки – у чужих черевиках, до яких він не доріс. Так і товариш Жучок: приміряла на себе великі ідеї комунізму, але так і не змогла осягнути – не доросла. Лише усвідомила, що їй, малограмотній, але партійній куховарці , партія дала право розпоряджатись чужими долями, карати милувати.

Ідея: засудження фанатизму у впровадженні високих ідей у реальне життя суспільства та людини, згубність їх бездумного виконання.

Тема: жінка у вирі суперечливих революційних подій; уявлення про ідеали революції і реальність, їх невідповідність.

«Синй листопад»

«Синій листопад» Миколи Хвильового — новела, в якій традиційно для творчості автора піднімається тема розчарування у революційних ідеалах. Головний герой твору Вадим переконаний, що можна побороти нудьгу від реальності, якщо подивитися на їхній світ з XXV ст., коли сучасність здасться сивою, а комуністичні лозунги — наївними. "Синій листопад" - це психологічна новела, де автор зосереджується на внутрішньому світі та переживаннях головного героя.

Головний герой твору, Вадим, - комісар Червоної армії, який повертається додому після закінчення громадянської війни. Він очікує на радість зустрічі з рідними та друзями, але стикається з розчаруванням. Життя на селі виявляється похмурим і безнадійним.

Ідея: автор закликає до переосмислення революції та її наслідків. Він ставить питання про те, чи дійсно вона принесла свободу та щастя людям.

Тема: основною темою новели є розчарування в революційних ідеалах.

Хвильовий зображує трагедію героя, який щиро вірив у нове життя, але не

«Редактор Карк»

Головний герой твору, редактор Карк, щиро вірить у комуністичні ідеали, але стикається з жорстокою реальністю. Він бачить, як українська мова та культура витісняються російською, а українські письменники змушені писати твори, які відповідають ідеологічним настановам партії.

Редактор Карк — головний герой однойменної новели — лише в своїх мріях повертається до часу національної революції, коли світ існував ще в своїй цілісності, не розірваним між мрією та реальністю.

 Карка, цього сумного дон Кіхота, жахає усвідомлення, що революція, якій офірували себе цілі покоління, нічого не змінила: “На цій вулиці, на цім місці —тут тепер міщани проходять, провозять свині з околиці — гурток матросів умирав у нерівній боротьбі з ворогами”.

Ідея: автор закликає до захисту української мови та культури, а також до боротьби з бюрократією та русифікацією.

Тема: основною темою новели є трагедія української інтелігенції в умовах

«Повсть про санаторйну зону»

У повісті «Санаторійна зона» зображено пореволюційне суспільство. Нещодавні будівничі нового життя стають «зайвими людьми», вони відчувають власну несумісність із добою, прірву між ідеалами й дійсністю та лікуються від найрізноманітніших душевних хвороб. Зло, заподіяне головним персонажем повісті задля високої ідеї, знищило його власні життєві сили та врешті призвело до самогубства. Комуністичні ідеали героїв цієї збірки зруйновані, долі вчорашніх романтиків революції понівечені.

М. Хвильовий у повісті показав, що розгул жорстокості, жахи громадянської війни не минули безслідно для духовного здоров'я народу, нації. Колишні революціонери, будівничі нового життя стають «зайвими людьми», відчуваючи прірву між своїми ідеалами й реальною дійсністю, їх шлях невизначений, їхні долі понівечені.

За словами С. Павличко, М. Хвильовий «здійснює власний психологічний аналіз епохи та свого героя, дійшовши невтішного висновку: обоє невиліковні.» М. Наєнко з цього приводу зазначає: «Санаторійна зона — це спроба епічного погляду не на окреме звиродніння вчорашніх „муралів революції“, а на загальне божевілля комуністичної системи і людини в ній.»

У повісті можна виокремити    такі теми: незадоволеності життям.

Твори Хвильового й досі залишаються актуальними й цікавими для читачів.

Вони змушують замислюватися над складними питаннями історії, української ідентичності, людської свободи та відповідальності.

Хвильовий - один із найвидатніших українських письменників, його творчість є невід'ємною частиною української культурної спадщини.