Презентація "У кожного - свій Шевченко"

Тарас Григорович Шевченко

Тарас Шевченко

Тарас Григорович Шевченко Благословен той день і час, Коли прослалась килимами Земля, яку сходив Тарас Своїми босими ногами

 Вогонь Шевченкових поезій

9 березня 1814 року в с. Моринці на Черкащині в сім’ї кріпака Григорія Шевченка серед морозної темної ночі блиснув на все село один вогник – це народилася дитина. Для пана – нова кріпацька душа, а для України – великий поет, незламний Кобзар.

Тарасова сім’я Батько поета — Григорій Іванович Шевченко, мати — Катерина Якимівна Бойко . Мали Шевченки шестеро дітей: Катерину, Михайлика, Тараса, Ярину, Марусю, Йосипа. Найближчою Тарасові була Катерина, яка замінила йому матір.

Загадка як вид усної народної творчості.

Могила матері Т.Шевченка

Дитинство Тараса Тарас ріс розумним хлопчиком. Був він пустотливим, допитливим, мрійливим, мав феноменальну пам'ять, любив природу, пісні, розповіді про минуле.

Загадка-це стислий поетичний твір,часто ритмізований вислів, що треба відгадати, у якому в завуальованій (прихованій) формі зашифровано якийсь предмет чи явище. Дитинство Тараса

Метафора – перенесення рис живої істоти на предмет чи явище. Наприклад: перешіптуються листочки, сміється сонце, стогне буря. Цей художній засіб робить нашу мову образною, поетичною. Метафора (від грецького — переміщення, віддалення) — перенесення рис одного предмета на інший на основі подібності.

Ще дитиною почав Тарас малювати і писати вірші. Дуже рано у Тараса виявився хист до малювання. Змалку крейда чи вуглина були для нього неабиякою радістю. Усе ними обмальовував, залюбки зображував птахів, звірів, людей. Коли служив у пана, потай змальовував картини.

1832р. Енгельгардт віддає Шевченка на чотири роки до майстра петербурзького малярного цеху В. Ширяєва.

Друзі художника Усміхнулася доля Шевченкові тоді, коли йому було 24 роки. Земляки - художники побачили в ньому талановиту людину і викупили з неволі, допомагали з навчанням в Академії мистецтв. К.Брюллов В. Жуковський

Вірші Шевченко почав писати ще кріпаком. Кілька своїх поезій Шевченко у 1838р. віддав Гребінці для публікації в українському альманасі “Ластівка”. Але ще до виходу “Ластівки” (1841) 18 квітня 1840р. з'являється перша збірка Шевченка — “Кобзар”.

Чорна корова всіх людей поборола, а біла кобила всіх зведе. Метафора

Спілкувався з селянами, познайомився з численними представниками української інтелігенції й освіченими поміщиками. Перша подорож Шевченка на Україну продовжувалася близько восьми місяців. Виїхавши з Петербурга у травні 1843р., поет відвідав десятки міст і сіл України (рідну Кирилівку, Київ, Полтавщину, Хортицю, Чигирин). Т.Г.Шевченко. Собор святого Олександра в Києві

Шевченко - художник Т. Г. Шевченко був не лише поетом, а ще й талановитим художником. Багато своїх живописних творів залишив нам у спадок. Він написав понад 1000 картин. За свої малюнки Шевченко був нагороджений трьома срібними медалями. Малював портрети, автопортрети, пейзажі, картини про життя народу.

“Живописна Україна”

У засланні 23 квітня 1850р. Тараса  Шевченка заарештували за порушення царської заборони писати й малювати. Довгих 7 років відбував покарання поет в Орській фортеці.

Шевченко Т. Г. « У степах Арала» Місце відбування заслання

Кобзареві пісні Тарас сам грав на кобзі та бандурі, навчився самотужки гри на фортепіано, виконував нескладні твори Моцарта і Бетховена. Він дуже любив задушевний м’який тембр віолончелі.

10 березня 1861 року у Петербурзі перестало битися серце великого поета

Сам маленький, а шуба дерев’яна.

Похований був на Смоленському кладовищі. Через два місяці, виконуючи заповіт поета, друзі перевезли його прах на Україну і поховали на Чернечій (тепер Тарасова) горі біля Канева.

Могила Тараса Шевченка у Каневі (19 століття)

Тарасова гора м. Канів

м.Луцьк

Пам’ять про Т.Г.Шевченка м. Одеса

м. Харків Парк ім. Т.Г.Шевченка

м. Київ Національний університет ім. Т.Г.Шевченка

м. Ковель на Волині

с . Моринці на Черкащині

Театр української драми м. Харків

Театр національної опери та балету ім. Т.Шевченка м. Київ

Минають віки, стираються написи на камені, тліють книги, руйнуються будівлі, але слово Шевченка – живе і вічне!

У кожного – свій Шевченко, бо всяк вибирає в його спадщині те, що йому найближче. А спадщина його невичерпна, як власне сама українська пісня, українська мова і сам український народ.