Презентація "Угорські королі династії Анжу"

КОРОЛІ УГОРЩИНИ ДИНАСТІЇ АНЖУ

Карл І Роберт (Шаробер) (1288–1342) — король Угорщини, титулярний король Галичини та Володимирії (1301-1342). Засновник угорської гілки Анжуйської династії Капетингів. Для заохочення і згуртування своїх прихильників Карл Роберт заснував 1326 року Братство лицарів Святого Георгія, що стало першим в Європі світським королівським лицарським орденом (англійський орден Підв'язки був заснований 1348 року, через 20 років після затвердження Уставу ордена Святого Георгія).

Людо́вик Уго́рський — король Угорщини та Хорватії (з 1342 року), король Польщі (з 1370 року), король Русі (Галичини та Лодомерії, з 1370 року). Син Карла I Роберта та Єлизавети Локетек (сестри Казимира ІІІ). Небіж Короля Русі Казимира і троюрідний брат Короля Русі Юрія ІІ. Представник Анжуйської династії Капетингів. Також — Людовик Анжуйський.

Марія I Анжуйська (1371—1395) — королева Угорщини та Хорватії, Королева Русі з 1382 і до її смерті 1395 року. Походить з Анжу-Сицилійського дому. Користуючись тим, що в Угорщині почалась боротьба за трон і королева-мати Єлизавета Боснійська і Марія потрапили у полон до ворожих їм володарів Хорватії, молодша сестра Ядвіґа I, королева Польщі, здійснила військовий похід на Королівство Русі й Львів, де міщани та шляхта присягнули їй на вірність.

Карл III Малий (Carlo III di Napoli, 1345 — 24 лютого 1386) — король Неаполя у 1382—1386 роках, король Угорщини у 1385—1386 роках (як Карой II), Король Галичини і Володимерії (титулярний) з французької королівської династії Анжу. Становище Карла III попервах було вкрай складним: Людовик Анжуйський рушив на Неаполь на чолі 40-тисячного війська, в той час як король зміг виставити лише 14 тисяч вояків. Проте до битви справа не дійшла. У Людовика Анжуйського скінчилися гроші, військо його розбіглося, а сам він помер 20 вересня 1384 року, не діставшись до Неаполя.

Ладислав Неапольський або Владислав Великодушний — король Неаполя (1386—1414), король Угорщини й Хорватії (1390—1414), титулярний король Єрусалиму і Сицилії, титулярний граф Провансу і Форкальк'є (1386—1414). Син короля Неаполя, короля Угорщини і Хорватії Карла ІІІ. Був останнім представником чоловічої старшої лінії Анжуйської династії (Анжу-Сицилійського лінії). Ладислав Неапольський був видатним політичним і військовим лідером, захисником католицької церкви та Папи Римського Інокентія VII; однак, мав погану репутацію щодо його особистого життя. За часи правління зміг значно розширити своє королівство, централізувати й посилити королівську владу.