Презентація. Україна в умовах десталінізації

Тема 28. Україна в умовах десталінізації (1953-1964 рр.)

5 БЕРЕЗНЯ 1953 р.-СМЕРТЬ Й. СТАЛІНАформується тимчасове «колективне керівництво» — розподіл найвищих посад між найближчими соратниками Й. Сталіна (Г. Маленков — голова Ради Міністрів СРСР, М. Хрущов — перший секретар ЦК КПРС, Л. Берія — голова Міністерства внутрішніх справ і держбезпеки).27 березня 1953р.- Верховна Рада СРСР оголосила амністію, результатом якої скористалися здебільшого кримінальні елементи Це стало початком реабілітаційних процесів у державі ( 1954-1955, 1956р)26 червня 1953 р. був заарештований і страчений Л. Берія за звинуваченням у шпигунстві й підготовці державного перевороту. В 1953 — 1955 рр. зроблено спробу перейти від тоталітарної до авторитарної форми правління. З ініціативи Г. Маленкова поставлено питання про необхідність «припинення політики культу особи»1955 р. — звільнення Г. Маленкова з посади голови Ради Міністрів СРСР та обрання М. Булганіна. М. Хрущов як перший секретар ЦК КПРС отримав усю повноту влади!У вересні 1953 р. відбувся пленум ЦК КПРС, на якому було, нарешті, обрано першого секретаря. Ним став М. Хрущов, який фактично виконував ці обов’язки від смерті Сталіна.

Участь українців у повстаннях у сталінських концтаборах 1953-1954 рр.

З 19 квітня 1943 року згідно зі спеціальним указом Президії ВР СРСР для українських повстанців створили окремі каторжні табори. А 1948 року у системі ГУЛАГу з’явився новий вид ІТЛ – «особлаґ», тобто спецтабір. У травні цього року постало 12 особлаґів, найбільший з яких № 2 – Горлаґ у Норильську. Ліміт місткості спецтаборів встановили у 145 тисяч в’язнів, однак вже за два роки арештантів було понад 275 тисяч

Норильське повстання тривало з 26 травня по 4 серпня 1953 року. Передумови до повстання - прибуття в Горлаг етапів з ув'язненими, які вже мали досвід участі в табірних заворушеннях 1952 року; амністія поширилася лише на кримінальників та ув'язнених з малими термінами, відсоток яких у Горлагу був невеликий. Багато ув'язнених були політичними.

4 липня у 4-ій зоні адміністрація поставила ультиматум: вихід за зону або розстріл. Щоб уникнути кровопролиття і зберегти людей, керівник повстання Євген Грицяк вивів усіх за зону. Придушення повстання Саме з Норильського повстання почався демонтаж людиноненависницької системи Леніна—Сталіна. Майже через два місяці після Норильського повстання, у воркутинському таборі «Речлаг» теж почалися заворушення.

Протестний рух в таборах ГУЛАГу в той час виражалося в наступних формах: мітинги і збори для вироблення загальних вимог, масова голодовка, невихід на роботу, "видача на гора порожняка" у гірників, листи, скарги, заяви, прохання, звернення в Радянський уряд і Президію ЦК КПРС і багато іншого.

Національний склад Степлагу {5 DA37 D80-6434-44 D0-A028-1 B22 A696006 F}Національність. Кількість %Українці9 59646.36%Литовці2 69013.0%Росіяни2 66112.86%…. У таборі були майже всі національності, українці, білоруси, прибалти, багато китайців, японець, німці. Табір виробив свою власну, незвичайну мову. Західні українці, яких було в таборі після війни більшість, користуючись тим, що їх розуміли, не говорили по-російськи, а тільки по-українськи. Іноземці та жителі Середньої Азії, що зовсім не знали російської мови, поступово навчалися української, вважаючи її російською. Загалом, більшість ув'язнених говорило на дикій суміші різних мов і діалектів, яку вони і приймали за російську. Кенгірське повстання травень1954р.

Придушення повстання 26 червня вранці почалося придушення повстання із застосуванням танків. Приблизно 700 трупів, серед яких були й дівочі, стали розплатою за 40 днів волі. «Уся земля була залита кров'ю. На тій території, де щойно був табір, трупів лежало стільки, що не можна було йти, не ступаючи на криваве місиво. Отак солдати виводили під дулом автомата тих небагатьох, хто залишився у живих. Коли пилюка сіла, в зону в'їхали самоскиди і солдати почали вантажити на них розстріляних та рештки розчавлених гусеницями. Вивозили ховати в степ, де екскаваторами для цього викопали траншеї. Я бачив, як вантажили на самоскиди не лише мертвих, але й поранених, покалічених. Їх, ще живих, закопували бульдозерами разом із мертвими».

Зміни в суспільному житті України. Припинення кампанії проти націоналізму;Повне уповільнення процесу русифікації (за помилки в проведенні національної політики у червні 1953р. Звільнено Л. Мельникова- першого секретаря КПУ й обрано на цю посаду О. Кириченка- першого українця на цій посаді ( 1953-1957рр)

АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНІ ЗМІНИ В УРСР19 лютого 1954 р. — указ Президії Верховної Ради СРСР на честь 300-річчя возз ‘єднання України з Росією «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР». Мотивація дій: «враховуючи спільність економіки, територіальну близькість і тісні господарські зв’язки між Кримською областю і Українською PCP». Пропагандиський характер подіїМоральна відповідальність за депортацію кримських татар. Перекладення соціально-економічних проблем Криму на УРСРОбласний центр Проскурів було перейменовано в Хмельницький. У 1954 р. з окраїнних районів Вінницької, Київської, Кіровоградської і Полтавської областей було утворено Черкаську область

ХХ З’ЇЗД КПРС ЛЮТИЙ 1956 р. ХХ з'їзд КПРС, відбувся у Москві 14-25 лютого 1956. Найбільш відомий засудженням культу особи і, побічно, ідеологічної спадщини Сталіна. З’їзд поклав кінець сталінській епосі і зробив обговорення ряду суспільних питань дещо вільнішим; він знаменував ослаблення ідеологічної цензури в літературі і мистецтві і повернення багатьох раніше заборонених імен. критика Сталіна прозвучала лише на закритому засіданні ЦК КПРС після закінчення з'їзду. На кінець 50-х років переглянуто 5,5 млн справ, за якими реабілітовано 3,5 млн чол., серед реабілітованих — Л. Курбас, М. Куліш, В. Чубар, С. Косіор та ін.);Не підлягали реабілітації особи, звинувачені в «буржуазному націоналізмі».

Курс XXII з’їзду КПРС (жовтень 1961 р.) на поглиблення десталінізації:звинувачення у масових репресіях не тільки Сталіна, але й людей із його найближчого оточення .рішення про винесення тіла Сталіна з мавзолею на Красній площі, зруйнування численних пам’ятників, перейменування всіх міст, колгоспів.лібералізація партійного життя: курс на переростання диктатури пролетаріату в загальнонародну державу; регулярне оновлення на чверть складу керівних органів КПРС, перебування на найвищих посадах не більше трьох строків. Лібералізація — пом’якшення політичного режиму, вільнодумство. Розширення повноважень республіканських рад (зокрема, Верховна Рада УРСР ухвалила низку законів про бюджетні права УРСР і місцевих рад, судоустрій, цивільний, кримінальний та процесуальний кодекси і т. ін.). Уведення в практику всенародного обговорення проектів законів та інших важливих питань.

ЕКОНОМІЧНІ РЕФОРМИ М. ХРУЩОВА ТА ЇХ НАСЛІДКИ ДЛЯ УКРАЇНИ1. Спроба децентралізації управління промисловістю та будівництвом шляхом створення раднаргоспів (1957 – 1965 рр.) та ліквідації низки галузевих міністерств (в УРСР було створено спочатку 11, а згодом ще 3 економічні райони на чолі з раднаргоспами). Позитивні риси: розширення господарчих прав на місцях, наближення управління до виробництва, скорочення управлінського апарату. Впровадження здобутків науково-технічної революції (НТР) у виробництво (впровадження перших кібернетичних машин, запуск першого штучного супутника Землі в 1957 р., політ Ю. Гагаріна в космос у 1961 р., використання атомної енергії в мирних цілях, заміна паровозів тепловозами й електровозами, пароплавів — теплоходами, використання нових машин та технологій тощо. 6 листопада 1960 р. відкриття Київського метрополітену. Негативні: ускладнення зв’язків між підприємствами окремих раднаргоспів, так зване «місництво», незацікавленість у комплексному розвитку всієї галузі.повільні темпи НТР, перекіс у бік оборонної галузі, недостатні асигнування на науку, відсутність конкурентної боротьби виробників на ринку.

Науково-технічна революція (НТР) — процес якісного перетворення продуктивних сил на основі досягнень науки і техніки. Збільшення обсягів випуску товарів народного вжитку (за роки семирічки (1959-1965 рр.) в УРСР було споруджено понад 300 нових і реконструйовано 400 підприємств легкої та харчової промисловості). Проектування і будівництво цифрової машини «Київ» (1960 р.), першої в СРСР ЕОМ «Дніпро» (1961 р.) та більш потужних «Промінь» (1962 р.), «Мир» (1964 р.) та ін. (В. Глушков) Створення штучних алмазів (1961 р.) Будівництво і запуск найбільшого у світі прискорювача електронів (1964 р.) Нові методи електрозварювання (Б. Патон) 1960 р. – ЗАЗ 965 («Запорожець»)

Сільське господарство Новий наступ на особисті присадибні господарства, спричинений впровадженням у життя ідеї про стирання різниці між містом і селом та будівництвом так званих агроміст: у 1956 р. встановлено високий податок за утримання худоби в міській місцевості, обмежено власників худоби у пасовищах і заготівлі кормів; у 1959 р. заборонено утримувати худобу в містах і робітничих селищах, встановлено ліміт на утримання живності на селі; зменшення продажу продуктів тваринництва, підвищення цін на них. Реорганізація МТС (перетворення МТС на ремонтно-технічні станції з обслуговування колгоспної техніки шляхом примусового викупу колгоспами старої техніки МТС за завищеними цінами 1958 – 1959 рр.); перетворення слушної ідеї надання можливості колгоспам вільно розпоряджатися власною технікою на їх чергове обкрадання.

ХРУЩОВСЬКІ НАДПРОГРАМИ

Соціальна сфера. Збільшення мінімальної зарплатні та пенсій. Скорочення робочого тижня. Видача паспортів селянам, введення зарплатні колгоспникам. Скасування плати за навчання. Припинення практики примусових державних позик. Широкомасштабне житлове будівництво. (1957 р.) Грошова реформа 1961 р., наслідком якої стало зростання цін на товари.

УСУНЕННЯ М. ХРУЩОВА ВІД ВЛАДИПочаток 60-х рр. XX ст. — зростання невдоволення політикою М. Хрущова серед різних верств населення у зв’язку з ростом цін, замороженням зарплатні, дефіцитом товарів, наступом на особисте господарство селян, формуванням нового «культу особи» Хвиля робітничих виступів у Краматорську, Черкасах, Харкові, Києві. Найбільші — 1962р. у Донецьку, Жданові (нині — Маріуполь) та Новочеркаську (тут 7-тисячну демонстрацію розстріляли війська), 1963 р. у Кривому Розі. Партійне керівництво, невдоволене «волюнтаризмом» М. Хрущова, скороченням партійного апарату та втратою привілеїв, поглибленням демократичних процесів, склало змову. Волюнтаризм — соціально-політична діяльність, що характеризується суб’єктивними бажаннями, рішеннями окремих осіб чи груп осіб.14 жовтня 1964 р. — пленум ЦК КПРС звільнив М. Хрущова з усіх посад «за станом здоров’я». Першим секретарем ЦК КПРС став Л. Брежнєв, головою Ради Міністрів СРСР — О. Косигін.

ЗАРОДЖЕННЯ ДИСИДЕНТСЬКОГО РУХУДисидентство — це опозиційний рух проти панівного державного ладу, протистояння офіційній ідеології та політиці. Причини виникнення дисидентського руху: поліпшення внутрішньополітичного клімату за часів «відлиги», що призвело до нової хвилі національно-визвольної боротьби; антикомуністичні виступи в країнах Східної Європи (в Угорщині, Польщі, Чехословаччині); активний правозахисний рух, спричинений прийняттям Декларації прав людини (1948 р.); монопольна влада партійно-радянської бюрократичної верхівки; постійні утиски та обмеження національного та культурно-духовного життя; політика русифікації.

Форми боротьби дисидентів: протести, звернення на адресу керівників країни, «відкриті листи» до ООН («Відкритий лист» до ООН українських політв’язнів мордовських концтаборів, у якому узагальнювалися головні вимоги українського дисидентства, висловлювався рішучий протест проти дискримінації українства); поширення нелегальної літератури («самвидав»); створення в Україні дисидентських організацій.

Найвідоміші дисидентські організації України. Л. Лукяненко

У 1962-1965 рр. було проведено судові процеси над активними дисидентами. Репресії були проти Є. Сверстюк, І. Світличного, В. Стус, Л. Танюк. У травні 1961 р. у Львові почався закритий судовий процес над УРСС. Суд засудив Л. Лукяненка до розстрілу. Вирок замінили 15 роками позбавлення волі. Відповіддю на арешти дисидентів стала стаття І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» (1965 р.)

Шестидесятники. Шестидесятники — молоде покоління талановитих літераторів і митців, які здобули визнання не тільки творчою, а й громадською діяльністю. Сприйнявши десталінізацію як початок оздоровлення радянського суспільства, вони намагалися зробити якомога більше для оновлення, олюднення всіх сторін суспільного життя. Організаційною формою руху шестидесятників стали: клуб «Сучасник» (Київ, 1959), клуб «Пролісок» (Львів, 1962); творчі осередки в Одесі, Запоріжжі, Дніпропетровську та інших містах. Горська Алла Художниця-шісдесятниця. Дзюба Іван. Літературознавець, критик. Костенко Ліна. Поетеса-шістдесятниця. Симоненко Василь. Поет-шістдесятник

Катерина Білокур. Сергій Корольов