Презентація до уроку з історії України (10 клас) "Українська Держава (квітень-грудень 1918 р.)"
Мета уроку: охарактеризувати державно-політичну діяльність П. Скоропадського, порівняти територію УНР та Української Держави (за допомогою карти), визначити особливості внутрішньої і зовнішньої політики гетьманату, з'ясувати ставлення різних верств населення до революційних подій даного періоду.
29 квітня 1918 Того ж дня на Всеукраїнському з’їзді землевласників було вирішено встановити монархічну форму державного правління і проголосити гетьманат. Гетьманом України було обрано одного з найбільш відомих організаторів військових частин генерала Павла Скоропадського, нащадка славетного гетьманського роду.
Хронологічні межі існування Української Держави 29.04. - 14.12.1918 Праві партії, які підтримали гетьмана: Українська демократична хліборобська партія (малочисельна право-центристська партія, що виступала за незалежність України); Союз земельних власників (загальноросійська консервативно-монархічна організація, члени якої негативно ставилися до ідеї незалежності України); Союз промисловості, торгівлі, фінансів і сільського господарства (Протофіс; загальноросійська політична організація, що виступала за відновлення «єдиної неділимої» Російської імперії на чолі з царем); Партія народної свободи (кадети; загальноросійська право-центристська партія, яка виступала за перетворення Росії на «єдину неділиму» конституційну монархію). УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА
Повноваження гетьмана• Влада управління в межах всієї Української держави належить виключно. Гетьману.• Гетьман стверджує закони, і без його санкції жодний закон не може мати сили.• До прав Гетьмана належать:— призначення голови уряду;— затвердження за поданням голови Ради Міністрів та членів її Кабінету;— скасування Кабінету Міністрів у повному його складі;— призначення на посади і звільнення інших урядових осіб у разі,— коли для останніх не встановлено законом іншого порядку;— вище керівництво зносинами Української держави;— право вважатися верховним воєводою української армії і флоту;— оголошення окремих районів на військовому, осадному або виключному становищі.• Усі накази і розпорядження гетьмана повинні були закріплюватися головою уряду або відповідним міністром
Внутрішня політикарозбудова армії та поліції – гетьман намагався створити 300-тисячну армію, проте німецьке командування на осінь 1918 р. дозволило озброїти лише до 60 тис. вояків; сформована поліція – Державна варта; відновлено козацтво як станприватна власність, як «основа цивілізації» проголошена недоторканою
Внутрішня політикааграрна політика Для аграрних перетворень створювались комісії. Кінцевою метою перетворень була спроба справедливого перерозподілу земель і ліквідація малоземелля. Відновлення приватної власності на землю і повернення її в товарний обіг. Повернення землі поміщикам з відшкодування збитків робітнича політика Закривались заводи і зростало безробіття. Заробітна плата скоротилась в 2 рази,а ціни виросли в 10 разів. За страйки і демонстрації передбачалось кримінальне покарання. Робочий день становив 12 годин
Заходи в культурі Українська мова отримала статус державної;• відкрито 2 українські університети в Києві та Кам’янець-Подольському,українськікафедри в Одеському, Харківському університетах;• створено державну бібліотеку, Національний архів;• 25.11.1918 – відкрито Національну Академію наук на чолі з В. Вернадським
Селянський повстанський рух В умовах фактичного повернення до дореволюційних порядків, особливо в аграрній сфері, в Україні активно розгортається селянський повстанський рух. Селянські загони різного політичного спрямування, часто взагалі без жодної політичної програми, починають контролювати цілі повіти. У переважній більшості випадків селянськими загонами керують або колишні діячі УНР (переважно українські есери та соціал-демократи), або більшовики. Селянські ватажки воюють як з німецькими та австро-угорськими військами, так і з українською армією та поліцією. Протягом 1918 р. в Україні відбулося близько 600 антиурядових виступів, проте до осені всі вони були придушені. Серед селянських загонів, чисельність яких не перевищувала кілька десятків осіб, особливо виділяється загін анархо-комуніста Нестора Махна.
Нестор Махно. Селянська боротьба в Україні набрала широкого розмаху влітку 1918 р. Перші збройні напади під керівництвом Н. Махна на представників гетьманської влади, військові загони і місцевих поміщиків відбулися у вересні 1918 р. А в ніч на 16 жовтня повстанці захопили Гуляйполе. Це був перший успіх махновців, який підвищив їхній авторитет серед селянства.
Махновцічисельність на початку листопада 1918 р. становила близько 1 тис. бійців. Найбільшим за чисельністю було Звенигородське повстання, в якому брало участь від 6 до 40 тис. осіб. Загальна ж кількість повстанців наприкінці літа 1918 р. сягала 80 тис. осіб. Провести межу між кримінальними загонами, якими кишіла Україна, та антиурядовим політичним підпіллям до сьогодні фактично не можливо. Так, сам Н. Махно розпочинав влітку 1918 р. з пограбування банків. Повстанці нерідко катували своїх жертв, відомі, також, випадки єврейських погромів.
Територіальні питання За Берестейським мирним договором до Україні відійшла частина південної Білорусії, окремі території Росії. На правах автономії до України мали приєднатися Кубань та Крим. У травні 1918 р. в Криму відновили роботу кримськотатарський Курултай та Директорія, які сподівалися стати загальнокримськими органами влади. Проте новостворений уряд не був підтриманий загальноросійськими політичними партіями в Криму. Тому до влади прийшов Кримський крайовий уряд на чолі з литовським татарином Мацеєм (Сулейманом) Сулькевичем, який, за сприяння німців, проіснував з червня до листопада 1918 року. Уряд намагався побудувати незалежну державу в Криму. Гетьман Скоропадський взяв курс на приєднання Криму до Української Держави – розпочалися митна блокада Криму з боку України. Митна війна зупинилася в вересні 1918 р., коли сторони погодилися на переговори: український уряд запропонував Криму широку автономію, де Україна визначала міжнародні відносини, законодавство, підпорядковувала собі армію та флот — у всіх інших галузях (економіка, культура, мови, місцеве самоврядування) Крим визначав своє життя самостійно; кримська делегація у відповідь пропонувала створення федерації, у яку Крим увійшов би як суверенний суб'єкт. Перемовини не закінчилися через поразку Четверного союзу в Першій світовій війні, відхід німців з України і Криму та зупинення існування обох урядів, як українського, так і кримського.
Відмова від незалежності та федерація з «білою не більшовицькою Росією»11 листопада 1918 р. Німеччина підписала Комп’єнське перемир’я, що означало остаточну поразку Четверного союзу та перемогу країн Антанти. Німецькі та австро-угорські війська мали повертатися на батьківщину. Розуміючи, що проти гетьмана виступає більшість селян, українські «ліві» політичні партії, П. Скоропадський видає Грамоту-маніфест від 14 листопада 1918 р., в якій відмовляється від незалежності України і проголошує федерацію з «білою», небільшовицькою Росією. Цим кроком гетьман намагався заручитися підтримкою з боку країн Антанти, які активно допомагала «білим», небільшовицьким урядам та військам Колчака, Краснова, Денікіна, Юденича в ході громадянської війни, що розгорнулася в Росії. Країни Антанти відмовилися надавати підтримку гетьманату і П. Скоропадський емігрував до Німеччини, В Україні до влади прийшла Директорія, створена з представників «лівих» партій та прихильників УНР.
Історичне значення Української держави• Українська держава була найтривалішою і найміцнішою формою існування самостійної України періоду визвольних змагань 1917–1921 рр.• Україна впевнено вийшла на міжнародну арену, встановивши дипломатичні відносини з 25 країнами.• Активізувалося економічне життя, стабільними стали українські гроші.• Великі зрушення сталися в національно-культурній сфері.• Почалося створення української армії, запроваджено прокурорський нагляд за діями німецьких та австро-угорських військових судів на українських землях