Презентація українська література "Катерина" Т.Г.Шевченко
В цьому матеріалі буде розповідатися про Катерину з поеми Т.Шевченка.
Молода українська дівчина на ім'я Катерина зустрічається з російським офіцером (вона у творі називає його Іваном) і згодом вагітніє від нього. А її коханий тим часом поїхав на війну з Османською імперією, вона чекає його повернення, але він так і не повертається.
Катерина після народження її сина-байстрюка стає ганьбою для своїх батьків і посміховиськом для чужих людей. Засмучені батьки проганяють її геть з дому разом з дитиною. Дівчина йде шукати свого коханого аж у Москву. Вона зустрічає російських солдат, у них вона питає про свого коханого, але ті нічого не знають та тільки насміхаються з неї. Її разом із сином у дорозі застає зима.
Катерина зупиняється із сином у шинку і незабаром дійсно зустрічає Івана разом з іншими солдатами, але той і знати її не хоче, вона сподівається, що він хоч візьме із собою свого сина. Катерина виносить дитя щоб показати його батькові, але той просто утік. У відчаї Катерина кладе сина на шлях, а сама біжить у діброву до ставу де і топиться. Плач малої дитини почули лісники і врятували мале хлопча.
У наступному епізоді син Катерини як провожатий іде разом із старим кобзарем до Києва. У берлині їде Іван і його жінка, яка покликала хлопчика до себе та дала гроші. Батько впізнав сина, але потім «одвернувся».
Поема “Катерина”Дготував учень 9-а класу. Гембара Володимир. ЕЗОШ№4
Поема «Катерина» — перший твір, у якому поет звернувся до теми жінки-покритки і ширше – жінки-матері. Ця тема стала наскрізною в подальшій поетичній і прозовій творчості Т. Шевченка («Слепая», «Відьма», «Наймичка»).
Рік створення: 1838. Збірка: «Кобзар» (1840).
За спогадами І. М. Сошенка (записаними М. К. Чалим), Шевченко працював над поемою під час їхнього спільного проживання з 24 листопада 1838 р. до 18 лютого 1839 р. на Васильєвському острові у Петербурзі (будинок № 47 на четвертій лінії): Шевченко «то співає, то пише собі щось та все до мене пристає: „А послухай, Соха, чи воно так до ладу буде?“ Та й почне читать свою „Катерину“.
Присвята: «Василію Андреевичу Жуковскому на память 22 апреля 1838 года».
Поема написана незабаром після викупу Т. Шевченка з кріпацтва. На допиті в ІІІ відділі поет сказав: "Первое мое стихотворение под названием "Катерина" посвящено Жуковскому, которое возбудило энтузиазм в малороссиянах, и я стал продолжать писать стихи, не оставляя живописи".
Рід: лірика (ліро-епос). Жанр: ліро-епічна соціально-побутова поема.
Напрям: романтизм (сильні почуття, винятковість жінки, трагізм її долі) із елементами реалізму (соціальна нерівність, типова жінка).
Тема: доля жінки-покритки в умовах занепаду традиційної (патріархальної, народної) моралі й формування нового (імперського) суспільства, засновками якого є далекі від моралі принципи й норми.
Ідея: гнівний осуд панської розбещеності, захист знедолених, співчуття жінці-матері; засудження аморальності панівного класу, представникам якого байдужа доля простих людей.
У творі одна сюжетна лінія, що час від часу переривається авторськими відступами різного характеру: філософськими, дидактичними, автобіографічними. Назвали «байроновою поемою» за раптовий початок і кінець.
Проблематика:любов і страждання;батьки і діти;моральні закони тогочасного суспільства, їх порушення;честь і безвідповідальність;крах ілюзій
Композиція: твір має 5 розділів, кожен із яких відзначається композиційною завершеністю.
Композиціявступ-звернення до дівчат-селяноклюбовний епізод і народження нешлюбного синавигнання зганьбленої з домупоневіряння Катерини на чужинізустріч із спокусником-офіцером і самогубство героїні
Особливістю сюжету поеми є підбір надзвичайно гострих драматичних ситуацій, завдяки чому стисло і водночас глибоко розкриваються характери персонажів. Сюжет
Пролог – звернення ліричного героя до дівчат, щоб не кохалися з москалями — злими людьми.
Експозиція – розповідь про непослух Катерини
Зав’язка – Катерина, не зважаючи на поради батьків, таємно зустрічається з Іваном-москалем.
Розвиток дії – Іван вирушає в похід, обіцяє повернутися — Катерина вагітна, народжує — батьки змушені її вигнати, бо вона порушила норми моралі — Катерина, голодна, холодна, зневажена людьми, іде на північ, зустрічає москалів, які сміються з неї — зима, Катерина знаходить прихисток у хаті лісничих-карбівничих — зранку чує, що проходять повз москалі.
Кульмінація – зустріч Катерини з Іваном-москалем, який від неї відвертається.
Розв’язка – Катерина залишає малого сина на поталу й кидається в ополонку.
Епілог - випадкова зустріч сліпого кобзаря й сироти Івася (син Катерини) з батьком-москалем, який відвертається, упізнавши в малому себе.
Система віршування: поєднання силабіки й силабо-тоніки, так званий «шевченківський вірш», коли в одному творі змінюються розміри, ритми, довжина рядків та ін. Строфа: нестрофічна будова. Римування: непослідовне.
Отаке-то на сім світі Роблять людям люде! Того в'яжуть, того ріжуть, Той сам себе губить... А за віщо? Святий знає. Світ, бачся, широкий, Та нема де прихилитись В світі одиноким. Тому доля запродала Од краю до краю, А другому оставила Те, де заховають. Де ж ті люде, де ж ті добрі, Що серце збиралось З ними жити, їх любити? Пропали, пропали!Велику роль у “Катерині” відіграють ліричні відступи,завдяки яким громадянська схвильованість поета мимоволі передається читачам. Катерино, серце моє! Лишенько з тобою! Де ти в світі подінешся З малим сиротою? Хто спитає, привітає Без милого в світі? Батько, мати – чужі люде, Тяжко з ними жити!
Дякую за увагу!
про публікацію авторської розробки
Додати розробку