Продзвенів уже дзвінок,починається урок. Приготуйте без мороки. Все, що треба до уроку. Книжку, зошит, ручку, олівці. Приготувались?Молодці!Все у нас уже на місці,залишилось тільки сісти!Сядьте, дітки, всі гарненько,Руки покладіть рівненько. Голову вище підніміть,Плечі свої розведіть. Всі на мене подивіться,і приємно посміхніться!
Люди здавна розповідали про своє історичне минуле і намагалися його пояснити. Сьогодні такі історії видаються нам фантазією й вигадкою, однак для наших предків легенди та перекази були важливим джерелом знань. Таких історій було безліч: звідки походить земля, море, гори : чому вдень світить сонце, а вночі - місяць; звідки взялись на землі різноманітні рослини і тварини. Багато цікавих оповідей пов’язано з походженням назв сіл, річок,лісів.
Немає місця на Землі, яке б не було окутане легендами. Навіть невеличкі міста і села мають свої перекази. Легенди додають їм значимості, будять спогади про людей, які тут жили, працювали, творили, боролися з ворогами і вели боротьбу з надприродними силами. Легенди і перекази — це наше минуле і майбутнє, це наш скарб, який ми повинні берегти і передавати з покоління в покоління.
Словникова робота. Легенда – це прозовий твір, який фантастично осмислює події, що стосуються явищ природи, стихій, фауни, флори, міфологічного або історико-героїчного минулого племен, народів, окремих осіб, котрі відігравали вирішальну ролю в становленні тієї чи іншої етнічної групи, надприродних явищ та істот. Переказ – усні оповіді про життєві факти, явища, драматичні ситуації, пов'язані з конкретними історичними подіями, інформація про які передається не очевидцями, а шляхом переповідання почутого (звідси і назва – переказ).
Багато років тому назад жили два брати. Молодший — бідний, а старший — багатий. Померли їхні батько й мати. Тоді менший брат став жити іще гірше. Старший брат забрав собі всю батьківську спадщину. Меншому братові не лишилось нічого. Жив він з дружиною у великих злиднях. Якось у молодшого брата не стало чого їсти, і вирішив він піти до старшого, щоб той допоміг йому.
Старший брат відмовився допомогти. Тоді менший брат пішов ловити рибу, щоб зварити юшку. Того дня риба не ловилась. Йде він додому з порожніми руками, похнюпивши голову. І раптом бачить — на дорозі лежать жорна. Підняв він ці жорна і поніс додому. А вдома жінка питає:— Чи добрий був улов? Чи багато риби приніс?— Ні, жінко, нема риби. От приніс тобі жорна. Поклав він жорна долі та з досади і штовхнув їх ногою. А жорна раптом закрутилися і почали молоти. Дивляться, а з-під жорен сіль сиплеться. Мололи вони все швидше і швидше, солі ставало більше і більше. Зраділи чоловік із жінкою. Потім менший брат став думати, куди подіти сіль і як йому зупинити жорна. Нарешті додумався: перевернув жорна, і лише тоді вони зупинилися. Після цього жили вони добре. Мололи сіль і продавали, що давало їм змогу жити в достатку.
Старший брат дізнався про це, прийшов до меншого та й каже:— Дай, брате, мені в позику жорна. Дуже не хотілося молодшому братові давати жорна старшому братові, але віддав. Старший брат приніс додому жорна і штовхнув їх ногою. Жорна почали молоти. Менший брат не встиг розповісти старшому, як вони зупиняються. Жорна мололи-мололи сіль і намололи таку купу, яка дійшла до стелі. Стіни затріщали. Злякався старший брат, що розвалиться хата, взяв він жорна і виштовхнув з хати. Вони покотилися з гори прямо в море та й потонули. От і до цього часу на дні моря крутяться жорна та все мелють і мелють сіль.